Рішення № 92525411, 29.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

29.10.2020

Справа №489/3786/20

Провадження №2/489/2196/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Універсальна біржа «Південь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 3816 від 09 вересня 2002 року, квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 49,00 кв.м., житловою площею 34,80 кв.м, укладеного на Універсальній біржі «Південь», зареєстрованого в ММБТІ 17.09.2002 за № 18777, між ОСОБА_4 , що діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_6 , з іншого боку. На теперішній час позивач не має можливості розпорядитись своїми правами як власник майна, оскільки даний договір не було посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 1/3 - на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 81/3 від 12.01.1995, виданого Миколаївською службою приватизації житлового фонду на підставі розпорядження № 7425 від 22.12.1994, зареєстрованого Миколаївським МБТІ 23 лютого 1995 року за № 18777, ОСОБА_2 2/3- на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-567, посвідченого 28.05.002, державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Рудою О. М., зареєстрованого Миколаївським МБТІ за № 18777 від 11.06.2002.

09 вересня 2002 року між між ОСОБА_4 , що діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_6 , з іншого боку, на Універсальній біржі «Південь», укладено договір купівлі-продажу за № 3816, квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 49,00 кв.м., житловою площею 34,80 кв.м. Зазначений договір було зареєстровано в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 17.09.2002 за № 18777.

Договір купівлі-продажу квартири підписаний сторонами власноручно. На теперішній час ніхто із сторін ніяких вимог, щодо порушення їх прав, не заявив, ніякого спору, з цих питань, у сторін не виникло.

На час укладання договору купівлі-продажу квартири, сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на теперішній час, визнання такого договору дійсним можливе лише у судовому порядку.

Позивач вказує на те, що після укладання договору купівлі-продажу квартири, сторонами були виконані всі умови договору.

Як вбачається з свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила ім`я на ОСОБА_1 ( а. с. 7).

Відповідно до довідки з комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 09.09.2020 за вих. № 1944, з матеріалів архіву БТІ станом на 28.12.2012, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 в цілому на підставі договору купівлі – продажу № 3816 від 09.09.2002, укладеного на УБ «Південь», зареєстрованого в БТІ 17.09.2002.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 21.10.2020, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відразу після укладання договору купівлі-продажу квартири між сторонами, покупцем було зареєстровано право власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли вересні 2002 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач, на теперішній час, не має можливості реалізувати свої права, як власник майна, оскільки договір купівлі-продажу квартири не було посвідчено нотаріально.

Беручи до уваги те, що позивач не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягає задоволенню.

Вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов`язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Універсальна біржа «Південь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 3816 від 09 вересня 2002 року, квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 49,00 кв.м., житловою площею 34,80 кв.м, укладеного на Універсальній біржі «Південь», зареєстрованого в ММБТІ 17.09.2002 за № 18777, між ОСОБА_4 , що діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_6 , з іншого боку.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Товарна біржа «Південна», код ЄДРПОУ 30333858, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 3.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «29» жовтня 2020 року.