Рішення № 92525319, 19.10.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7298/20

Провадження № 2/234/2388/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Данелюк О.М., за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську за правилами загального позовного провадження цивільну справу №234/7298/20 за позовом

ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», юридична адреса: м. Київ, вул Багговутівська, 17-21

про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його нікчемності,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», юридична адреса: м. Київ, вул Багговутівська, 17-21,

до

ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Обставини справи:

07.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його нікчемності.

В позові зазначено, що 03.03.2020 року на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» надійшли грошові кошти в сумі 14999 грн., які були перераховані відповідачем. З телефонної розмови з відповідачем позивачу стало відомо, що на його ім`я з даним Товариством укладено кредитний договір № 1362859 від 03.03.2020 року в сумі 14999 грн. Позивач отримав електронний договір без підписів сторін. Він не підписував даний договір. Починаючи з квітня 2020 року на його номер телефону та його родичів почали поступати телефоні дзвінки з погрозами задля повернення кредиту. Позивач вважає, що Кредитний договір, окрім вказаних порушень його форми, є явно несправедливим, оскільки передбачає такі положення, які порушують його права та інтереси, як п. 2.4.3. - «З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань Позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені Позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких поточних рахунків Позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів , штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань Позичальника перед Позикодавцем, за умови настання строків виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.», п. 2.8. - «Для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку Товариства», п. 3.2.5 - «У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, Позикодавець має право звернути стягнення на майно, що належить Позичальнику на праві власності», п. 9.4. - «Ефективна річна процентна ставка за користування кредитом становить 20,587.00 відсотків річних», п. 9.5. - «Усі витрати, пов`язані з оформленням та виконанням цього Договору, у т.ч. винагороди банків пов`язаних з зарахуванням кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника та/або списанням, переказом коштів на рахунок Товариства з метою сплати заборгованості Позичальника за цим Договором, несе Позичальник». В Кредитному договорі існує дисбаланс прав та обов`язків на користь Відповідача. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. За змістом наведених статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладення оспорюваного Кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Так, п. 1.5.1. Кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту - «Комісія за надання кредиту: 1499.90 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово», що є нікчемною умовою. Оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною, то визнання її недійсною в судовому порядку не потребується. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Позивач не отримував інформацію про умови кредиту за Кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомлювався з Правилами надання послуг Відповідача. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Так, у Кредитному договорі у п. 5.1. вказано, що Позивач нібито ознайомлений з Правилами надання фінансових кредитів (послуг), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на веб-сайті Відповідача (веб-сайт https://miloan.ua/). Однак, дані Правила якщо і існують, то вони не закріплені цим договором та можуть в односторонньому порядку бути змінені Відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт. Крім того, у п. 6.2., 6.4.-6.5. Кредитного договору містяться таке застереження, що «Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника», «Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі». Таке положення Кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та дозволяє Відповідачу в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору. Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 постанови від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз`яснив, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК). Відповідно до п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 «Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"» згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 5 ППВСУ № 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Зі змісту роз`яснень вбачається, що звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту. Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача, тому в разі пред`явлення такої вимоги вона підлягає розгляду з констатацією в резолютивній частині рішення факту нікчемності правочину або відмови в цьому. Тобто в резолютивній частині рішення суду ця обставина констатується, а не вирішується як окрема вимога. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі також - Постанова) відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного право чину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Відповідно до п. 7 Постанови у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Однак, всупереч даним вимогам Позивач не досягав згоди з Відповідачем про укладення Кредитного договору, про що свідчить, зокрема, відсутність підпису Позивача на ньому. Укладення Кредитного договору не відповідає внутрішній волі Позивача, оскільки Позивач не уклав би такий несправедливий для нього Кредитний договір. Крім того, відсутність письмової форми Кредитного договору підтверджується його власним текстом, а саме п. 6.1., відповідно до якого він є «Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua». Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електрони)' ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно- телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Пунктом 20 цієї частини передбачено, що ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Позивач зазначає, що він не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційній телекомунікаційній системі Відповідача. В п. 10. Кредитного договору «Реквізити сторін замість підпису Позивача вказано «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором», що не є і не може бути рукописним підписом Позивача. А тому зобов`язання за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем не виникало. Таким чином, у Відповідача відсутні будь-які належні та допустимі докази, що телефон, на який (якщо) приходив одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення) належить саме Позивачу (процедура автентифікації/ідентифікації фізичної особи) та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-ким іншим. Так само у Відповідача не має та не можуть бути докази письмового укладення Кредитного договору, оскільки такого в дійсності не було. Вказані підстави так само, як і відсутність письмової форми Кредитного договору із власноручними підписами, підставою для визнання цього договору нікчемним, що підтверджується судовою практикою, зокрема, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2019 у справі № 520/19155/18, яким відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, який нібито укладено в електронній формі. Отже, кредитний договір № 1362859 від 03.03.2020, укладений у м. Київ між Відповідачем та нібито Позивачем у електронній формі, є нікчемним в силу ст. 1055 ЦК України, оскільки укладений не у письмовій формі та не містить автентичних (рукописних) підписів сторін. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі Позивача, є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів. А тому до цього нікчемного Кредитного договору мають бути застосовані наслідки його недійсності, а Позивач зобов`язується в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України повернути отримані безпідставно від Відповідача 14999,00 грн.. Зазначає, що попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає в розмірі 3500 грн.: 2000 грн. – сплачені за складання та подання позовною заяви; 500 грн. – 500 грн. – участь представника за одне судове засідання (планується провести три судових засідань – 1500 грн.). Просить визнати нікчемним кредитний договір № 1362859 від 03.03.2020 року та застосувати наслідки його недійсності, а також судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

16.06.2020 року на електрону адресу суду, а також 22.06.2020 року на поштову адресу суду надійшов відзив ТОВ «МІЛОАН» на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свій відзив мотивує тим, що кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону щодо письмової форми. Волевиявлення на укладення якого Позивач виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши Відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифакатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцент) у формі електронного повідомлення. Відповідно до ч. 12 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Крім того, зазначають, що вказаний кредитний договір є вже сьомим, що укладався між Позивачем та Відповідачем. Попередні кредитні договори виконані Позивачем належним чином без нарікань на відсутність рукописного підпису, форму правочину та зміст його умов.

Щодо відсутності підпису та тексті договору.

Відповідно до 4.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний йото стороною (сторонами). Згідно з ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї, сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом ч.6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» відповіді, особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бу ти надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону: вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ш роз`яснення логічно пов`язані з нею. Отже, в силу законодавчого визначення та особливостей укладення електронного договору. сторонами, і зокрема особою яка прийняла пропозицію укласти договір, електронний ціліше одноразовим ідентифікатором може вводитись не безпосередньо в текст договору (як це притаманно класичній процедурі укладення договорів в письмовій (паперовій) формі і використанням власноручних підписів), а додаватись до електронного повідомлення (відповіді) про прийняття пропозиції про укладення договору відповідного змісту (акцепту). І відсутність візуального відображення електронного підпису саме в тексті, з урахуванням специфіки укладення електронного договору, не свідчить про те, що електронний договір не містить підписів, підписання договору (акцепту) Позивачем додані Відповідачем до відзиву.

Щодо можливості односторонньої зміни Правил та умов договору.

Позивач вказує, що Правила надання фінансових кредитів не закріплені кредитним договором, можуть бути в односторонньому порядку змінені Відповідачем, який адмініструє сайт, що розміщення кредитного договору в особистому кабінеті Позивача дозволяє змінювати його в односторонньому порядку. Відповідач є фінансовою установою, діяльність якої підлягає ліцензуванню, спеціальній регуляції та нагляду. Відповідно до п.24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. N 913. Відповідач зобов`язаний розміщувати внутрішні правила надання фінансових послуг на власному веб-сайті (веб-сторінці) не пізніше наступного робочого дня після дати набрання ними чинності із зазначенням такої дати та включати у договори про надання фінансових послуг обов`язкове посилання на внутрішні правила надання фінансових послуг. Відповідач згідно з п. 24, підпунктом 6 п.19 Ліцензійних умов повинен повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних у документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії зокрема, про нові редакції внутрішніх правил падання фінансових послуг та примірних договорів про надання фінансових послуг. Зазначена вимога кореспондується з підпунктом 1 п. 1 розділу V І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28.08.2003 N41.Всі Правила надання фінансових кредитів за типові форми кредитних договорів і полю діяльності Відповідача подані ним до регулятора (Нацкомфінпослуг) та розміщені на сайті. Надаючи кредити Відповідач укладає кредитні договори у відповідності до чинної на той типової форми кредитного договору та Правил. Копії Правил та типової форми договору чинних момент укладення кредитного договору з Позивачем з відміткою регулятора про тримав додаються до відзиву. Стосовно зміни Правил. Дійсно, відповідно до п.11.2 Правил Відповідач мав право односторонньому порядку вносити зміни та доповнення в Правила, які розміщуються на Веб-сайті товариства. Однак, згідно п. 1 1.3. Правил будь-які зміни та доповнення в Правила поширюються всіх осіб, в тому числі позичальників, які уклали кредитний договір або продовжили сірі користування/повернення кредиту, після дали опублікування па Веб-сайт Товариства Правил новій редакції. Публікація цих Правил на веб-сайті Товариства здійснюється в день набрання ним чинності, що відповідає дачі зазначеній па перші сторінці після назви Правил. Тобто для того, щоб Правила в новій редакції поширювались на кредитний договір укладений з Позивачем, він повинен був вчинити правівши про продовження дії кредитного договору. Більш того, згідно визначення «кредитний договір» розділу 2 Правил, кредитний догові, складається з індивідуальної для кожного Позичальника частини (яка містить усі істотні умови та є самостійним кредитним договором (правовиком) і може існувати незалежно від наявності загальної частини та інших додатків) та Правил, як загальної для всіх Позичальників частини кредитного договору (яка є додатком до кредитного договору (індивідуальної частини) та не є самостійним договором (правочином). Відповідно н. 9.1. Кредитного договору (індивідуальної частини) визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору або окремих умов цього Кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього Кредитного договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей Кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними. За змістом п. 9.6 договору у випадку якщо положення Правил суперечать умовам кредитного договору (індивідуальній частині) застосовуються відповідні умови індивідуальної частини. Також, потрібно зазначити, що відповідно до п. 6.2 договору за п.5.6 Правил, електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору зберігається в інформаційній системі Товариства та розміщується в особистому кабінеті Позичальника та/або надсилається на його електронну пошту у форматі, що унеможливлює зміну її первинного змісту. Відповідач не має доступу до особистого кабінету Позивача і може лише надсилати (поміщати) інформацію та документи в електронній формі. Укладений кредитний договір розміщується в особистому кабінеті в форматі PDF, що унеможливлює зміну його змісту. Крім того, відповідно до п. 15.4 Правил, за окремим зверненням Позичальника, Товариство може надані додатковий екземпляр кредитного договору у паперовій формі, підписаний власноручним підписом уповноваженої особи Товариства. Стосовно посилання на ОСОБА_2 ти Верховного Суду у справі № 342/180/17 зазначають, що дана практика є нерелевантною у даній справі виходячи з нижченаведеного. Зазначена постанова ВСУ стосується договорів приєднання, задля приєднання до яких, позичальник підписує в паперовому вигляді заяву про приєднання, причому про приєднання до документів розміщених у електронній формі, що випливає з тексту вказаної постанови. На правовідносини насічені у постанові Верховного суду не поширюється дія Закону «Про електронну комерцію», у той час як до відносини між Позивачем та Відповідачем застосовується дія зазначеного Закону, ч.5 ст11 якого прямо встановлює, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), маг надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в цьому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу, ознайомитися з ним, не може бут підставою для визнання правочину нікчемним. В п.5.1. кредитного договору (оферти) є гіперпосилання на правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, натиснувши на яке Позивачу відкривається текст Правил до яких позивач має необмежений доступ. Вважають, що твердження Позивача спростовуються наведеними обставинами.

Щодо умов, які Позивач вважає несправедливими.

Позивач вказує, що умови н.и.2.4.3, 2.8., 3.2.5,9.4, 9.5 є несправедливими. Однак, особа яка не укладала договір та не мала такого наміру (затвердженням Позивача) і вважає договір нікчемним, не має зацікавленості в запереченні правомірності окремих умов правочину, який не відбувся. Єдиним розумним поясненням інтересу Позивача до окремих умов договору може бути розрахунок на те, що якщо не вдасться переконати суд оманливими доводами про не укладення кредитного договору, то залишиться спроба уникнути відповідальності за невиконання умов договору через визнання його умов несправедливими. За переконанням Відповідача заперечення правомірності окремих умов договору свідчить про визнання Позивачем факту укладення договору, оскільки неукладений/нікчемний правочин не містить будь-яких умов, у тому числі тих, які можна заперечувати. Нерозуміння цих обставин Позивачем не може спростовувати цього висновку, адже позов від імені Позивача вчинено особою, яка надає професійну правничу допомогу. Крім того, всі перелічені умови договору не суперечать вимогам законодавства, а Позивач не наводить в чому саме полягає їх несправедливість і яким чином вони утворюють істотний дисбаланс прав та обов`язків. Також Позивач вказує про недопустимість встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору. Однак, відповідно до п.5.5 Правил позичальник має надати відповідь про прийняття пропозиції па укладання Кредитного договору (акцент) протягом 24 годин, коли електронне повідомлення про позитивне рішення по його Заяві про надання кредиту було відправлено Позичальнику на його телефон та/або адресу електронної пошти або повідомлено Позичальника іншим чином за допомогою засобів зв`язку зазначених ним при реєстрації особистого кабінету. Якщо протягом цього часу Позичальник не звернеться до Особистого кабінету та не здійснить додаткове підтвердження Кредитного договору, чи іншого документу за окремою вимогою Товариства, Товариство має право скасувати рішення про надання кредиту або відмовити у його видачі. Таким чином, Відповідач надає клієнтам щонайменше 24 години для здійснення свідомою вибору щодо доцільності укладення кредитного договору. Після розміщення оферти в особистому кабінеті, Позивач сам вирішує скільки часу йому необхідно для вивчення всіх умов кредитною договору, Правил та іншої інформації па сайті Відповідача та здійснення свідомого вибору. Якщо 24 годин було недостатньо для ознайомлення з офертою, Позивач міг звернутись до Товариства для продовження цього часу.

Щодо нікчемності умови договору про сплату комісії.

Представник Позивача вказує на незаконність нарахування комісії за надання кредиту (п.1.5.1 Кредитного договору), в обгрунтування чого посилається па положення абзацу 2 ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якого кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі будь-які збори, комісії, відсотки за дії, які не є послугою. Однак, Закон України «Про захист прав споживачів», і зокрема ст. 11 цього закону не містить заборон щодо нарахування комісій кредитодавцем. На дату укладення кредитного договору № 1362859 від 03.03.2020 року, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена в наступній редакції: «цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування». Отже, на час укладення кредитного договору вимоги Закону «Про захист прав споживачів», які цитує в позовній заяві представник Позивача втратили чинність, а відтак права Позивача не були порушені умовою про нарахування комісії.

Щодо застосування Закону «Про захист прав споживачів» до спору.

Позивач, посилаючись на правовий висновок Верховного суду України викладений у постанові від 02.12.2015р. у справі № 6-1341 цс 15 зазначає, що Закон «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Проте, за твердженням Позивача, між ним та Відповідачем не існує кредитних правовідносин, а отже Закон «Про захист прав споживачів» не застосовується до ініційованого ним спору. Крім того, згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п.19 ст. 1 цього Закону під продукцією розуміється в т.ч. послуга. За змістом п.6 ч. 1 ст.4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредит є фінансовою послугою. Таким чином, якщо припустити, що правочин нікчемний і не призводить до виникнення та обов`язків у сторін, та Позивач не мав наміру отримувати кредит у Відповідача, то між сторонами немає будь-яких відносин, що регулюються нормами закону України «Про захист прав споживачів», а отже Позивач не може бути звільнений від сплати судового збору, а позов вчинено з порушенням правил територіальної підсудності.

Щодо реєстрації Позивача в інформаційно-телекомунікаційній Відповідача, та приналежності Позивачу номеру телефону на який Відповідачем надіслано одноразовий ідентифікатор.

З приводу посилань па те, що Позивач не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Відповідача та у останнього відсутні докази, що номер телефону на який надходив одноразовий ідентифікатор належить Позивачу. Кредитний договір укладається виключно в Особистому кабінеті, доступ до якого маг літі користувач, після реєстрації в ITC Відповідача. Укладення кредитного договору в будь-який інший спосіб поза ITC Відповідача неможливо у т.ч. з технічних та технологічних причин. В свою чергу переказ кредитних коштів на картковий рахунок позичальника можливий лише після укладення договору. Порядок вчинення дій з метою отримання кредиту та укладення кредитного договорі детально наведений у розділах 3-5 Правил надання фінансових кредитів Товариством. Зокрема, для подачі заявки, укладення договору та отримання коштів, користувач повинен зареєструватись в ITC Відповідача. Подаючи заяву вперше, заявник має зареєструвати в особистому кабінеті банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішення по заяві. Процедура верифікації банківської картки наведена в п.4.2 Правил. В процесі реєстрації картки заявника блокується 1 гривня та на фінансовий номер телефону надсилається sms-повідомлення з кодом, який заявник вводить, для розблокування суми, що становить 1 гривню. Таким чином, заявник підтверджує, що картка активна, він має доступ до картки та телефону з фінансовим номером. Представник позивача зазначає, що 03.03.2020р. на рахунок Позивача надійшло 14 999 грн. від Відповідача про що надає довідку з банку. Перерахування коштів на картковий рахунок Позивача без реєстрації в ITC Відповідача, створення особистого кабінету, подачі заявки та укладення кредитного договору - неможливе, Відповідач не міг би дізнатись реквізити картки та перерахувати кошти Позивачу, якби Позивач не реєстрував платіжну картку в особистому кабінеті в ITC Відповідача. Також, зазначають, що відповідно до кредитного звіту Українського бюро кредитних історій вперше відомості про телефонний номер, що зазначений Позивачем в ІТС Відповідача ( НОМЕР_1 ) та на який надходило sms-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, був переданий банком до бюро кредитних історій як такий, що належить, Позивачу, як суб`єкту кредитної історії ще 18.09.2012р. і з того моменту багаторазово передавався користувачами БКІ при формуванні кредитної історії Позивача. Вказані обставини підтверджують, що номер телефону, на який Відповідачем відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання відповіді про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акценту) належить саме Позивачу. Крім того, в межах процедури встановлення особи Позивач надав Відповідачу фото з розгорнутим паспортом. Тому враховуючи те, що даний кредит є вже сьомим у Позивача, то не має сумнівів, що даний кредитний договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором саме Позивачем. Вважають, що таким чином Позивач намагається уникнути від відповідальності за невиконання грошових обов`язків за кредитним договором. В позові просять відмовити.

16.06.2020 року на електронну адресу суду, 22.06.2020 року на поштову адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «МІЛОАН», в якій просять стягнути з ОСОБА_1 на їх користь борг в сумі 36747,55 грн. : 14999 грн – основна сума боргу, 1499.90 грн. – комісія за надання кредиту, 6749,55 грн – проценти за користування кредитом з 04.03.2020 року по 02.04.2020 року, 13499,10 грн. – проценти за користування кредитом з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року, а також судові витрати. Свою позовну заяву мотивують тим, що 03.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1362859. Для укладання електронного кредитного договору сторони вчинили наступні дії в ІТС Товариства та поза нею: 03.03.2020 року 18-51 год. – введення позивальником даних по заяві; 03.03.2020 року 18-51 год. – анкету-заяву відправлено позичальником на розгляд Товариству; 03.03.2020 року 18-51 год. – автоматичні перевірки по заяві; 03.03.2020 року 18-52 год. – перевірка позичальника за даними БКІ; 03.03.2020 року 18-52 год. – скорингована оцінка позичальника; 03.03.2020 року 18-52 год. – прийняття позичальником умов; 03.03.2020 року 18-52 год. – створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника; 03.03.2020 року 18-52 год. – позичальнику відправлено смс повідомлення про погодження кредиту та необхідність підписати акцепт на сайті; 03.03.2020 року 18-52 год. – позичальнику відправлено смс повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; 03.03.2020 року 18-53 год. – позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); 03.03.2020 року 18-53 год. – друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника; 03.03.2020 року 18-53 год. – кредитні кошти перераховано на картку Позичальника. Зазначений порядок укладення електронного кредитного договору у повній мірі відповідає вимогам законодавства, і зокрема ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», тому кредитний договір № 1362859 від 03.03.2020 року є таким, що вважається укладеним у письмовій формі, відповідно до вимог діючого законодавства України. ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 14999 грн.. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору - кредит надається строком на 30 днів. Втім, 02.04.2020 року по теперішній час ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав у зв`язку із чим утворилася вищевказана заборгованість.

Ухвалою суду від 08.05.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 26.08.2020 року.

19.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , з якого вбачається, що у первісному позові він зазначив, що має намір повернути ТОВ «Мілоан» безпідставно отримані кошти в сумі 14999 грн., як тіло кредиту по кредитному договору № 1362859 від 03.03.2020 року після встановлення його нікчемності у судовому порядку на виконання вимог ч. 1 ст 216 ЦК України. Щодо заявлених у зустрічній позовній заяві вимогу про стягнення тіла кредиту в сумі 14999 грн., то ОСОБА_1 визнає цю вимогу та не заперечує проти її задоволення. Стосовно стягнення комісії та процентів заперечує з підстав, вказаних в його позовних вимогах. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється у договорі про надання споживчого кредиту встановлювати комісію. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього закону, є нікчемною. Крім того, проценти можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів ст.. 1048, 1054 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року № 444/9519/12). 29.05.2020 року набули чинності зміни до п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» відповідно до якого за невиконання чи неналежне виконання умов договору неустойка, та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань, в період дії карантину не мають нараховуватися. Вимоги про стягнення процентів за період з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року в сумі 13499,10 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству. Вимога щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з 04.03.2020 року по 02.04.2020 року в сумі 6749,55 грн. є необґрунтованою в силу нікчемності кредитного договору. Крім того, щодо нікчемності договору у зв`язку із відсутністю належних підписів сторін, зазначає, що в договорі відсутнє конкретне посилання на алфавитно-буквене відображення одноразового ідентифікатора електронного підпису ОСОБА_1 .. Зазначає про часткове задоволення зустрічного позову, а саме: в частині стягнення безпідставно отриманого тіла кредиту в сумі 14999 грн., не заперечує проти задоволення, в частині стягнення процентів та комісії просить відмовити.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про слухання справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про слухання справи без його участі. У позові ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі. Зустрічний позов просив задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до статті 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Судом встановлено, що 03.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1362859, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 14999 грн., строком на 30 днів з 03.03.2020 року (п.1.3 Кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.04.2020 року, з процентною ставкою за користування кредитом 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору), що підтверджується кредитним договором № 1362859 від 03.03.2020 року.

Відповідно до графіку розрахунків до кредитного договору № 1362859 від 03.03.2020 року встановлено дату платежу 02.04.2020 року, до сплати: кредит в сумі 14999 грн., комісія за надання кредиту в сумі 1499.90 грн., проценти в сумі 6749,55 грн., а всього в сумі 23248,45 грн..

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на картковий рахунок ОСОБА_1 03.03.2020 року зараховано 14999 грн., що також підтверджується і наданим відповідачем платіжним дорученням № 16067444 від 03.03.2020 року.

Для укладання вищевказаного електронного кредитного договору сторони вчинили наступні дії в ІТС Товариства та поза нею:

03.03.2020 року 18-51 год. – введення позивальником даних по заяві;

03.03.2020 року 18-51 год. – анкету-заяву відправлено позичальником на розгляд Товариству;

03.03.2020 року 18-51 год. – автоматичні перевірки по заяві;

03.03.2020 року 18-52 год. – перевірка позичальника за даними БКІ; 03.03.2020 року 18-52 год. – скорингована оцінка позичальника;

03.03.2020 року 18-52 год. – прийняття позичальником умов;

03.03.2020 року 18-52 год. – створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника;

03.03.2020 року 18-52 год. – позичальнику відправлено смс повідомлення про погодження кредиту та необхідність підписати акцепт на сайті;

03.03.2020 року 18-52 год. – позичальнику відправлено смс повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору;

03.03.2020 року 18-53 год. – позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт);

03.03.2020 року 18-53 год. – друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника;

03.03.2020 року 18-53 год. – кредитні кошти перераховано на картку Позичальника, що підтверджується наданою відповідачем Хронологією дій щодо укладення кредитного договору № 1362859 від 03.03.2020 року та наданими вказаними в ній документами.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору № 1362859 від 03.03.2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Крім того, з п. 5.1 Кредитного договору вбачається, що позичальник підтверджує, що до підписання Договору ознайомився з усіма умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід`ямною частиною цього Договору. Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту Договору (індивідуальної частини), правил та іншої інформації розміщеної на сайті https://miloan.ua/, зокрема в розділі «Документи» про відомості (інформацію) вказані в ч.1, 2 ст 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до п. 6.5 Договору сторонами узгоджено, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

А тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не вперше звернувся до відповідача ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредитних коштів, про що свідчить наданий відповідачем Кредитний звіт відносно ОСОБА_1 ..

Факт неоднарозового укладання кредитних договорів позивача з відповідачем також спростовує твердження представника позивача відносно того, що позивач не укладав оспорюваний договір з відповідачем.

Тому суд вважає, що зазначений кредитний договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд приходиться до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Що стосується зустрічного позову ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 1362859 від 03.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 03.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1362859, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 14999 грн., строком на 30 днів з 03.03.2020 року (п.1.3 Кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.04.2020 року, з процентною ставкою за користування кредитом 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору), що підтверджується кредитним договором № 1362859 від 03.03.2020 року.

Відповідно до графіку розрахунків до кредитного договору № 1362859 від 03.03.2020 року встановлено дату платежу 02.04.2020 року, до сплати: кредит в сумі 14999 грн., комісія за надання кредиту в сумі 1499.90 грн., проценти в сумі 6749,55 грн., а всього в сумі 23248,45 грн..

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, вбачається, що борг ОСОБА_1 перед ТОВ «МІЛОАН» складає в сумі 36747,55 грн.: 14999 грн – основна сума боргу, 1499,90 грн. – комісія за надання кредиту, 6749,55 грн – проценти за користування кредитом з 04.03.2020 року по 02.04.2020 року, 13499,10 грн. – проценти за користування кредитом з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року.

Заборгованість на теперішній час ОСОБА_1 не погашена.

Крім того, ТОВ «МІЛОАН» просить стягнути з ОСОБА_1 комісію в сумі 1499,90 грн..

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг Товариства за рахунок відповідача, що є незаконним.

Також, відповідно до п.2.2.3 Кредитного договору «…у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 (термін повернення кредиту 02.04.2020 року) продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору (1.50 відсоток від фактичного залишку кредиту) протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку…» Тому посилання представника ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву щодо необґрунтованості нарахування процентів за період з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року в сумі 13499.10 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки дана умова передбачена Кредитним договором.

З врахуванням викладеного, заборгованість складає в сумі 35 247,65 грн.: 14999 грн – основна сума боргу, 6749,55 грн – проценти за користування кредитом з 04.03.2020 року по 02.04.2020 року, 13499,10 грн. – проценти за користування кредитом з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2017 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Враховуючи, що зустрічні позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволені у розмірі 35 247,65 грн., що складає 95,92 % від ціни позову (35 247,65 *100: 36747,55). Відповідно платіжного доручення судові витрати позивача за подання зустрічної позовної заяви складають 2102 грн.. Таким чином з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 2016.24 грн. (2102*95,92%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст.10, 12, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його нікчемності, відмовити повністю.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607, заборгованість за кредитним договором № 1362859 від 03.03.2020 року в сумі 35 247,65 грн. (тридцять п`ять тисяч двісті сорок сім грн. 65 коп.), з яких: 14999 грн – основна сума боргу, 6749,55 грн – проценти за користування кредитом з 04.03.2020 року по 02.04.2020 року, 13499,10 грн. – проценти за користування кредитом з 03.04.2020 року по 01.06.2020 року.

В частині стягнення комісії за надання кредиту – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) судовий збір в сумі 2016,24 грн. (дві тисячі шістнадцять грн. 24 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк