Рішення № 92523048, 21.10.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/1033/17

№2/680/8/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачки ОСОБА_4 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 – адвоката Наталюка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності,-

установив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом в якому просили визнати за ними право власності на ѕ частини житлового будинку і господарських будівель, як за членами бувшого колгоспного двору та на 1/8 частину за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , який з 14 років почав працювати у місцевому колгоспі імені Леніна с.Песець. В 1989 році останній одружився із ОСОБА_5 , яка стала проживати з ним у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який відносився до колгоспного двору, головою якого була мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_7 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». Оскільки станом на 15 квітня 1991 року (введення в дію Закону України «Про власність») домоволодіння відносилось до суспільної групи - колгоспний двір, до складу якого входили ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вважають, що кожен з них має право на 1/4 частину майна. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , за життя вона склала заповіт, згідно з яким заповіла усе своє майно своїм дітям - позивачу ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_4 в рівних частинах. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають право по 1/8 частині спадкового домоволодіння після смерті ОСОБА_6 . Однак, через не надання згоди на добровільний поділ майна відповідачкою та відсутністю у спадкодавця ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на житловий будинок, вимушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачка ОСОБА_4 подала зустрічний позов до позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 . В обґрунтування позову вказала, що є спадкоємцем за заповітом майна останньої разом із ОСОБА_1 в рівних частинах та частково прийняла спадщину, зокрема, Ѕ частину земельної ділянки розміром 1,2728 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя спадкодавець ОСОБА_6 на належну їй ј частку домоволодіння правовстановлюючого документа не оформила, проте згідно з виписками з погосподарських книг остання була головою двору домоволодіння, тому нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно. Також вказала, що вона не є належним відповідачем за позовними вимогами про визнання права власності на ѕ частини житлового будинку.

12 січня 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги просили визнати на кожним право власності на ј частину житлового будинку та господарських будівель, як за членами бувшого колгоспного двору та на 1/8 частину за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 16 січня 2018 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Залучено за клопотанням позивачів до участі в справі як співвідповідача Новоушицьку селищну раду Хмельницької області.

В ході розгляду справи ОСОБА_4 подала заяву про збільшення зустрічних позовних вимог в якій вказала, що також має право на частку у майні колишнього колгоспного двору, оскільки вибула з двору з 01 вересня 1986 року у зв`язку із навчанням на денній формі в Дунаєвецькому СПТУ №22, де навчалась до 2 липня 1989 року. Тобто, станом на 15 квітня 1991 року не проживала у колгоспному дворі 1 рік 9 місяців та 12 днів, що є меншим за 3 роки (оскільки період навчання не враховується), тому її частка не є втраченою. Крім того зазначила, що розмір частки ОСОБА_3 не може бути рівною з іншими членами, оскільки остання була членом двору з 20 липня 1989 року, об`єкти нерухомості, що складали майно колгоспного двору, були побудовані до липня 1989 року, тому ОСОБА_3 кошти у господарський двір не вкладала, час перебування у членах колгоспного двору є незначним, відповідно її частка може становити лише 1/10.

Виходячи із наведеного просила визнати за нею право власності на 9/40 частин домоволодіння, як за членом колишнього колгоспного двору, та на 9/80 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 .

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали до суду відзив на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог в якій вказали, що право на частку в колгоспному дворі за ОСОБА_4 зберігалось на період навчання, тобто починаючи з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1989 року. По завершенню навчання ця пільга свою дію вичерпала і для таких осіб починає протікати 3-річний термін, протягом якого ці особи можуть витребувати належну їм частку з майна двору. ОСОБА_4 в колгоспний двір після навчання не повернулась, у спірному будинку не проживала з 1986 року по даний час, будь-яких вкладень у збільшення добробуту будинку не робила, на відміну від позивачів, тому втратила свою долю з 1992 року і вона перейшла в загальну масу майна бувшого колгоспного двору.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 подала до суду відповідь на відзив в якій зазначила, що заперечення відповідачів за зустрічним позовом не ґрунтуються на нормах права. Вказала, що відповідачі за зустрічним позовом визнали, що вона - ОСОБА_4 у зв`язку із своїм навчанням у Дунаєвецькому СПТУ №22 протягом 01 вересня 1986 року по 02 липня 1989 року не втратила права на частку у колгоспному дворі. Позиція відповідачів про те, що після закінчення навчання вона не повернулась у колгоспний двір та не скористалась правом на виділ своєї частки у зв`язку із чим у 1992 році втратила право на частку у колгоспному дворі є хибною, оскільки саме з 03 липня 1989 року почав діяти трирічний строк, при закінченні якого втрачається право на частку у колгоспному дворі. З введенням 15 квітня 1991 року в дію Закону України «Про власність» право колгоспного двору було припинено. Таким чином її право у колгоспному дворі збереглось, оскільки на момент ліквідації інституту колгоспних дворів 3-річний строк не сплив. Проведення газифікації будинку, на що посилаються відповідачі за зустрічним позовом, може бути підставою для відшкодування частини понесених витрат та не спростовують зустрічних позовних вимог.

Враховуючи положення ч.1 п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, суд ухвалою від 27 березня 2018 року призначив підготовче засідання.

11 квітня 2018 року позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали заяву про уточнення позовних вимог в якій просили визнати за ОСОБА_1 право власності в розмірі 30 % спірного домоволодіння, за ОСОБА_2 – 30 %, за ОСОБА_3 – 10 %, за ОСОБА_6 – 30 %. Долю ОСОБА_6 розділити в рівних долях згідно із заповітом між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У визнанні права власності на частку у спільному майні бувшого колгоспного двору, як члену цього двору, ОСОБА_4 - відмовити.

В обґрунтування своєї позиції вказали, що ОСОБА_4 членом колгоспу не була, що вбачається із записів погосподарських книг, припинила відносини з ним з моменту завершення навчання. Станом на 15 квітня 1991 року членом двору вона не була, а тому не може претендувати на частку у цьому дворі. Відповідачка ОСОБА_4 зобов`язана була витребувати свою долю з майна бувшого колгоспного двору, що збереглось станом на 15 квітня 1991 року, скориставшись терміном позовної давності.

13 квітня 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на частку колгоспного двору.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року справу передано судді Яцині О.І.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Яциною О.І. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вступному слові уточнений позов підтримали, зустрічний позов в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 9/40 частин домоволодіння, як за членом колишнього колгоспного двору, не визнали з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 у вступному слові первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала.

Відповідач за первісним позовом – Новоушицька селищна рада Хмельницької області направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника та при вирішенні спору покладалась на думку суду.

Суд, заслухавши сторони, представника, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про народження (а.с.13).

06 червня 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.15).

Сторонами визнається, що ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » у зв`язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_10 .

За правилами ст.120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

У відповідності до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української PCP № 885- ХІІ був введений в дію Закону України «Про власність», яким колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

З дослідженої у судовому засіданні копії погосподарської книги за 1986-1990 роки вбачається, що до складу зареєстрованих в домоволодінні в АДРЕСА_1 входили: голова двору - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та члени двору: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (вибула з 01 вересня 1986 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (з 20 липня 1989 року) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (з часу народження). Тип двору - колгоспний.

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 , (с. Песець) за 1991-1995 роки склад зареєстрованих в домоволодінні АДРЕСА_1 складав: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - голова двору та члени двору: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Тип двору - колгоспний.

Отже, станом на 15 квітня 1991 року спірне довомолодіння належало до суспільної групи колгоспний двір.

Зазначена обставина сторонами визнається.

Згідно з довідкою № 104 від 22 січня 2018 року, виданої ВПУ №36 с.Балин, ОСОБА_12 навчалась на денній формі навчання в Дунаєвецькому СПТУ № 22 по професії «ткаля» з 01 вересня 1986 року по 02 липня 1989 року. З 03 липня 1989 року ОСОБА_12 прийнята на ткацьке виробництво швачкою, де працювала до 27 квітня 1994 року. Зазначені обставини також підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_15 (а.с.114)

З 16 серпня 1989 року по даний час ОСОБА_4 зареєстрована у м.Дунаївці, Хмельницької області.

З роз`яснень, викладеними в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 2 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вбачається, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Суд не має достатніх підстав вважати ОСОБА_4 такою, що втратила право на частку в колгоспному дворі, припинивши участь у ньому, так як вона припинила свою участь у колгоспному дворі в серпня 1989 року, тобто менше ніж за три роки до 15 квітня 1991 року. Водночас, період навчання ОСОБА_4 з 01 вересня 1986 року по 02 липня 1989 року суд не включає в зазначений строк.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на момент припинення колгоспного двору право на майно колгоспного двору мали: голова двору - ОСОБА_6 та члени двору - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .

З урахуванням змінених позовних вимог позивачі за первісним позовом просили визнати за ними наступні частки у спірному домоволодінні: ОСОБА_1 – 3/10, як частку у колгоспному дворі та 3/20 – як частку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , а всього 9/20; ОСОБА_3 – 1/10, як частку у колгоспному дворі ; ОСОБА_2 – 3/10, як частку в колгоспному дворі. Також не заперечували проти визнання за відповідачкою ОСОБА_4 права на 3/20 частки у спірному домоволодінні в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Суд вважає невірним зазначений вище розподіл часток між членами колишнього колгоспного двору та після смерті ОСОБА_6 .

Так, виходячи з принципу рівності часток усіх членів двору, частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у праві спільної власності є рівними.

Також суд вважає підставним посилання ОСОБА_4 про те, що частка ОСОБА_3 є меншою за частку інших членів двору, що було враховано позивачем ОСОБА_3 при зменшенні позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що на момент припинення колгоспного двору право на майно колгоспного двору мали: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у розмірі 9/40 частки домоволодіння, а ОСОБА_3 – у розмірі 1/10 (10/10 -1/10=9/10, 9/10 : 4=9/40) .

Також суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.11).

ОСОБА_6 заповіла усе своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожному (а.с.12).

17 вересня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, на земельні ділянки, розміром 0,2062 га та 1,2728 га, які розташовані на території Песецької сільської ради, про що свідчать копії зазначених свідоцтв (а.с.78-81).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку із тим, що реєстрація права власності на дане домоволодіння не проводилась, свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_6 не видавалось (а.с.71).

Згідно з даними довідок Новоушицького госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро загальна вартість нерухомого майна (домоволодіння) в АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_6 становить 236100 гривень, реєстрація права приватної власності на об`єкти нерухомого майна не проводилась (а.с.20,21.

Нормами статей 1217,1218, 1223, 1268,1269 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 підтверджено постановою нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

У судовому засіданні встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_6 належало право на 9/40 частин домоволодіння, як частину майна у колгоспному дворі, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають право на успадкування права по 9/80 частин зазначеного майна, як спадкоємцями за заповітом, які прийняли спадщину (9/40 : 2 = 9/80).

Отже, частка ОСОБА_1 у спірному домоволодінні становить 27/80 (9/40 (частка члена майна колгоспного двору) + 9/80 (частка після смерті ОСОБА_6 ); частка ОСОБА_3 становить 1/10, частка ОСОБА_2 становить 9/40, частка ОСОБА_4 становить 27/80 (9/40 (частка члена майна колгоспного двору) + 9/80 (частка після смерті ОСОБА_6 ).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд вбачає підстави для задоволення зустрічного позову та часткового задоволення первісного позову.

Зі збільшенням зустрічних позовних вимог позивачем у справі ОСОБА_4 в частині визнання за нею права власності на майно колишнього колгоспного двору, змінилось коло учасників справи, а саме - відповідач у справі за первісним позовом - Новоушицька селищна рада Хмельницької області, на думку суду, не є особою, якою не визнаються права позивачів за первісним позовом, оскільки належним відповідачам по справі є член колгоспного двору, який претендує на його частку, тобто ОСОБА_4 , тому в первісному позові до Новоушицької селищної ради Хмельницької області необхідно відмовити.

Щодо заяви позивачів за первісним позовом про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як слідує із зустрічної позовної заяви, ОСОБА_4 ставить вимогу саме про визнання за нею права власності на 27/80 частин спірного домоволодіння, як частку у майні колишнього колгоспного двору.

З матеріалів справи та пояснень сторін відомо, що між сторонами існують складні психологічні відносини та непорозуміння з приводу розподілу домоволодіння, які виникли в процесі оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_6 у 2015 році. За таких обставин суд вважає, що в даному випадку строк позовної давності слід рахувати з моменту, коли ОСОБА_4 дізналась про невизнання відповідачами за зустрічним позовом та позивачами за первісним позовом її права власності на частку будинку, як члена колгоспного двору, тому право на звернення до суду ОСОБА_4 не пропустила. Таким чином підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, ч. 3 ст. 3, 4, 5, 19, 76-84, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 9/80 частин, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , та на 9/40 частин, як на частку майна колгоспного двору, а всього на 27/80 частин житлового будинку загальною площею - 84,9 кв.м., житловою площею - 75,7 кв.м., літньої кухні, загальною площею 24,4 кв.м., погребу, загальною площею 22,9 кв.м., сараю загальною площею 6,9 кв.м., сараю, загальною площею 34,8 кв.м., сараю, загальною площею 6,4 кв.м., гаража/літньої кухні загальною площею 27,8 кв.м., сараю загальною площею 5,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 9/40 частин житлового будинку загальною площею - 84,9 кв.м., житловою площею - 75,7 кв.м., літньої кухні, загальною площею 24,4 кв.м., погребу, загальною площею 22,9 кв.м., сараю загальною площею 6,9 кв.м., сараю, загальною площею 34,8 кв.м., сараю, загальною площею 6,4 кв.м., гаража/літньої кухні загальною площею 27,8 кв.м., сараю загальною площею 5,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку майна колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/10 частину житлового будинку загальною площею - 84,9 кв.м., житловою площею - 75,7 кв.м., літньої кухні, загальною площею 24,4 кв.м., погребу, загальною площею 22,9 кв.м., сараю загальною площею 6,9 кв.м., сараю, загальною площею 34,8 кв.м., сараю, загальною площею 6,4 кв.м., гаража/літньої кухні загальною площею 27,8 кв.м., сараю загальною площею 5,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку майна колгоспного двору.

В іншій частині вимог – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на 9/80 частин, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , та на 9/40 частин, як на частку майна колгоспного двору, а всього на 27/80 частин житлового будинку загальною площею - 84,9 кв.м., житловою площею - 75,7 кв.м., літньої кухні, загальною площею 24,4 кв.м., погребу, загальною площею 22,9 кв.м., сараю загальною площею 6,9 кв.м., сараю, загальною площею 34,8 кв.м., сараю, загальною площею 6,4 кв.м., гаража/літньої кухні загальною площею 27,8 кв.м., сараю загальною площею 5,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ – 04407388.

Суддя О. І. Яцина