Рішення № 92521018, 05.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

05.10.2020 Справа № 756/6514/20

Провадження № 2/756/4352/20

Справа № 756/6514/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарях Даневич А.М., Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Завод Маяк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, індексації нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Завод «Маяк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, індексації нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 14.09.2018 року працював на посаді провідного економіста з договірних та претензійних робіт в АТ «Завод «Маяк», з якої був звільнений 03.06.2019 року за власним бажанням. Проте при звільненні розрахунку з ним не проведено. Також зазначає, що на виконанні в виконавчій службі станом на день подання позовної заяви знаходиться виконавче провадження про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, частину якої, а саме 23 196 грн. 96 коп. було виплачено відповідачем 22.06.2020 року.

Оскільки у день звільнення з ним не проведено повного розрахунку по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, ОСОБА_1 просить суд стягнути з АТ «Завод «Маяк» на його користь 2 913 грн. 57 коп. заборгованості по заробітній платі, компенсацію по втраті частини доходів у розмірі 978 грн. 28 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник АТ «Завод «Маяк» у судовому засіданні позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2 924 грн. 52 коп., в решті вимог позову ОСОБА_1 просив суд відмовити, посилаючись на відсутність у підприємства коштів на погашення заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що з 14.09.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до АТ «Завод «Маяк» на посаду провідного економіста з договірних та претензійних робіт, 03.06.2019 року звільнений за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки АТ «Завод «Маяк» станом на 04.06.2019 року, розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 становить 26 110 грн. 53 коп. (а.с. 26).

Постановою заступника начальника відділу Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Манасерян А.А. від 20.06.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання посвідчення № 210, виданого 03.06.2019 року Комісією по трудових спорах ПАТ «Завод «Маяк» про стягнення з ПАТ «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року у розмірі 23 196 грн. 96 коп. без врахування обов`язкових податків та зборів (а.с. 52).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» позивачу перераховано відповідачем на рахунок грошові кошти на суму 22 964 грн. 99 коп. (а.с. 36).

Відповідно до довідки АТ «Завод «Маяк» від 28.09.2020 року № 581, станом на 24.09.2020 року розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 становить 2 924 грн. 52 коп., а тому невиплачена заробітна плата підлягає стягненню саме в цьому розмірі (а.с. 45).

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Однак, в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство не провело остаточний розрахунок з позивачем за виконану ним роботу, чим порушено його трудові права, які підлягають відновленню шляхом стягнення з АТ «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/7584/18 (провадження № 61-3961св19), у постанові від 08.04.2020 року дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

У постанові від 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Як встановлено під час розгляду справи, заборгованість АТ «Завод «Маяк» по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 2 924 грн. 52 коп., відповідно до довідки АТ «Завод «Маяк» від 28.09.2020 року № 580, його розмір середньоденної заробітної плати - 841 грн. 67 коп., а тому, сума середнього заробітку, яку просить стягнути позивач у розмірі 135 205 грн. 10 коп. є в сорок шість разів більшою ніж сума заборгованості по заробітній платі.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості із виплати компенсації втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків їх виплати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зменшити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат до суми 4 000 грн.

Пленум Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у роз`ясненнях, викладених у п. 6 звертає увагу судів на те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п .2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078).

Як вказано у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України за наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

За викладених обставин, дійшов висновку про доведення позивачем порушення його права на своєчасне отримання заробітної плати, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача нарахованої суми компенсації втрати частини доходів в сумі 978 грн. 28 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог зі стягненням з АТ «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 49 грн. 78 коп. сплаченого судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням індексації, а також на користь державного бюджету - 840 грн. 80 коп. за вимогою про стягнгення невиплаченої заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Завод Маяк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, індексації нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод Маяк» (адреса місця знаходження: м. Київ, пр-т С. Бандери, 8, код ЄРПОУ 14307423) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 ) 2 924 грн. 52 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, 978 грн. 28 коп. індексацію нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати, 4 000 грн. 00 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та 49 грн. 78 коп. а всього 7 952 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 58 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод Маяк» (адреса місця знаходження: м. Київ, пр-т С. Бандери, 8, код ЄРПОУ 14307423) в дохід держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя