Рішення № 92518495, 22.10.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2818/19

Провадження № 2/484/90/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання –Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про визнання договору оренди земельної частки (паю) таким, що втратив чинність

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про визнання таким, що втратив чинність договору оренди земельної частки (паю) у розмірі 4,78 умовних кадастрових гектар, укладеного 28.12.2009р. між її матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем, зареєстрованого 02.03.2010р. у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді, запис №136. Мотивуючи вимоги, представник позивача вказала, що вона є спадкоємицею після смерті матері та за нею визнані право власності на земельні ділянки, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 2,5345 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1050, площею 1,4002 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1051, площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1052, площею 0,2049 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1053, в порядку спадкування за заповітом. Вважає, що оскільки мати позивачки скористалась своїм право на виділ вказаних земельних ділянок в натурі, спірний договір втратив чинність.

Ухвалою від 14.06.2019р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначені строки для подачі заяв по суті, призначене підготовче засідання.

05.07.2019р. до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач задоволенні позовних просить відмовити через необґрунтованість.

11.07.2019р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наполягала на задоволенні позову, вказуючи, що після виділу земельних ділянок в натурі змінився предмет договору, отже він тратив чинність.

Ухвалою суду від 15.07.2019р. провадження у справі зупинене до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи №484/3579/17.

Ухвалою суду від 22.09.2020р. провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначене на 07.10.2020р.

Ухвалою суду від 07.10.2020р. закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 22.10.2020р.

На судове засідання позивачка не з`явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та представника.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив провести судове засідання без його участі та відмовити в задоволенні позову.

Оскільки учасники справи на засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28.12.2009р. між ОСОБА_2 та відповідачем укладений договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 50 років з терміном закінчення 31.12.2059р. Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за №136 від 02.03.2010р.

За життя ОСОБА_2 скористалась своїм правом на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядженням голови Первомайської райдержадміністрації №86-р від 13.05.2013р. ОСОБА_2 були передані безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 2,5345 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1050, площею 1,4002 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1051, площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1052, площею 0,2049 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1053.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.11.2016р., яке набрало законної сили, право власності на зазначені вище земельні ділянки визнане за позивачем в порядку спадкування за заповітом.

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим частиною другою розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Згідно законодавства, що діяло на момент укладення договору оренди земельної частки (паю), такий договір відповідав чинному законодавству, був дійсним і передбачав надання орендарю зобов`язального права користування певною ділянкою, у свою чергу частина друга розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачала переукладення договору після виділення земельної ділянки в натурі на тих самих умовах, але вже відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, законодавець легітимізував відповідні відносини, надавши особі, яка не є власником ділянки, можливість правомірно передати володіння нею іншій особі. Більше того, законодавець також передбачив обов`язкову трансформацію «зобов`язальної» оренди в «речову» після виділення земельної частки (паю) на місцевості.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020р. у справі 233/3676/19 звернула увагу на те, що задоволення позову орендодавця про розірвання договору або визнання договору автоматично припиненим внаслідок дій орендодавця щодо виділення земельної ділянки в натурі суперечить принципу pacta sunt servanda, допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієї зі сторін договору.

Особливістю договору оренди земельного паю є й те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

І хоча власник сертифікату, тобто орендодавець, за договором оренди земельного паю, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладається договір, за договором оренди паю до орендодавця фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.

Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376 цс 18) Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Отже, зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається положення Типового договору оренди земельної ділянки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 17.01.2000р. №5, згідно п.2.3. якого після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Однак, у пункті 2.3 вказаного Договору сторони узгодили, що після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) сторони зобов`язані перекласти договір оренди землі відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю); зміни можливі лише за згодою сторін. Припинення дії договору допускається лише в порядку та на умовах, визначених цим Договором. У випадку виділення в натурі (на місцевості) належної Орендодавцю земельної частки (паю) цей Договір зберігає чинність та його умови діють протягом усього терміну до переукладення сторонами договору оренди землі відповідно до виданого орендодавцю державного акту на право власності на землю.

Домовленість сторін про застосування до їх правовідносин умов Типового договору відсутня. Отже, сторони в договорі оренди паю прямо виключили можливість автоматичного припинення зобов`язань за договором оренди паю та домовилися про його переукладення як договору оренди землі.

Частина друга статті 630 ЦК України передбачає, якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Відповідно ж до частини другої статті 7 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

І хоча частина друга статті 637 ЦК України передбачає можливість врахування у разі тлумачення умов договору також типових умов (типових договорів), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови, у силу прямих приписів частини другої статті 630 та частини другої статті 7 ЦК України виключається застосування типових умов, якщо вони суперечать домовленостям сторін або актам цивільного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 95 ЗК України, статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Хоча сторони прямо не домовилися про порядок переукладення договору оренди паю на договір оренди землі, суд вважає, що використане словосполучення «переукладення договору», яке вживається сторонами в договорі оренди паю та законодавцем у частині другій розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», слід розуміти як укладення нового договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням відповідних змін, що вимагаються в частині предмету оренди відповідно до правового статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, так і внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення в частині предмета оренди у відповідність з правовим статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням необхідних змін в частині предмета оренди, можуть бути змінені виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Так, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, «істотною зміною обставин». Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 01.09.2020р. у справі № 233/3676/19.

На підставі викладеного вище суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про визнання договору оренди земельної частки (паю), укладеного 28.12.2009р. між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", таким, що втратив чинність, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Н.А.Медведєва

Повне судове рішення складене 29.10.2020р.