Рішення № 92518391, 22.10.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1032/20

Провадж.№ 2/481/266/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2020 року до Новобузького районного суду надійшов позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК", за яким останній просив ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.02.2016 року, у розмірі 42381,33 грн. станом на 20.04.2020 р. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04.02.2016 р. між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35000,00 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 20.04.2020 року становить 42381,33 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 29345 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 10253,76 грн., нарахована пеня 2782,57 грн., яку в добровільному порядку відповідач не погашає.

Ухвалою судді від 03.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 29.09.2020 року о 09:00 год.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 11:45 години 22.10.2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 29.09.2020 року та 22.10.2020 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як убачається з обґрунтувань позову, 04 лютого 2016 року між сторонами було укладено зазначений Договір, за яким ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки за умовами тарифного плану «Універсальна».

Строк дії карток закінчувався 09.2018 р., кредитний ліміт за картками неодноразово змінювався.

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Умови) позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язання за Договором, на вимогу Банку відповідач зобов`язався достроково виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), і оплатити винагороду Банку.

Як запзначив позивач, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконував в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 20.04.2020 року, за наданим позивачем розрахунком, у нього виникла заборгованість по поверненню кредиту у сумі 42381,33 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 29345 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 10253,76 грн., нарахована пеня 2782,57 грн.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно частин 1, 3 ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Виходячи з вимог статей 526 і 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості слідує, що Банк нарахував відсотки на прострочений кредит згідно з ч.2 ст.625 ЦК України з розрахунку 84% річних з посиланням на п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг.

Однак, позивачем не надано доказів що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, які додані позивачем до позовної заяви, містить підпис позичальника, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг .

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу в сумі 29345 гривень у строки, передбачені договором № б/н від 04.02.2016 року, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження, проте суд не може прийняти, як належні докази, надані Банком розрахунки заборгованості відсотків за прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та пені.

З розрахунку заборгованості вбачається, що Банк нарахував відсотки у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України на суму простроченого грошового зобов`язання за простроченим тілом кредиту у розмірі 10253,76 грн., за період з 01.10.2019 року по 20.04.2020 року.

Однак, виходячи з розміру заборгованості по простроченому тілу кредиту, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, 3% річних від простроченої суми складає 436 грн. 56 коп. (29345 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита х 3% х 181 день (період з 01.10.2019 року по 20.04.2020 року) /365).

Крім того, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.02.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг «ПРИВАТБАНК», тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Судом встановлено, що заборгованість за простроченим тілом виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка повинна бути передбачена кредитним договором, та не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором.

Підписана відповідачем анкета-заява не містить строку повернення кредиту, відсоткової ставки за його користування, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, відсотки, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 77, ч.2 ст.78, ст.79, ч.1 ст.80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до змісту ч. 1 ст.1050 ЦК України з урахуванням ст. 526,527,530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.

Однак банком це зроблено не було, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті, передбачену договором.

Крім цього, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню лише на 70.27% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1477,08 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» суму боргу за кредитним договором № б/н від 04.02.2016 року у розмірі 29781 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одної) гривні 56 копійок, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 29345 (двадцять дев`ять триста сорок п`ять) гривень; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 08 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адреса 01001, м. Київ вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 29.10.2020 року.

Суддя Вжещ С.І.