Постанова № 9251687, 15.04.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 р. м. Вінниця                    Справа № 2-а-1044/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : Павлова Вадима Георгійовича

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: Спільного підприємства "Козятинська оптово-торгова база"

про: стягненняпростроченої заборгованості

ВСТАНОВИВ :

15 березня 2010 року відділення виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Фонд) звернулося в суд з позовом до Спільного підприємства «Козятинська оптова-торгова база» (СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база», Підприємство) про стягнення простроченої заборгованості в розмірі 1904 грн 30 коп.

Зазначали, що СП «Козятинська оптова-торгова база» зареєстроване як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Підприємство повинно своєчасно сплачувати страхові внески до Фонду. Проте відповідач свої зобов’язання не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість перед належним Фондом в сумі 1904 грн 30 коп., яка добровільно не сплачена до теперішнього часу.

Посилаючись на те, що для належного виконання обов’язків вони мають право на захист інтересів щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Відповідач в судові засідання, призначені на 31 березня 2010 року, 15 квітня 2010 року жодного разу не з’явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать реєстри листів поштових відправлень Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, 31 березня 2010 року (а.с. 12, 17). Розгляд справи по суті у зв’язку з неявкою відповідача переносився.

При цьому, слід зазначити, що судові повістки СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» направлялися за адресою, вказаною Фондом у позовній заяві та у довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи наявна довідка Вінницького обласного управління статистики №3372 з якої вбачається, що СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» знаходиться по вул. Довженка, 105, м. Козятин, Вінницька область, 22109.

Крім того, у поданому до Фонду звіті за 2009 рік відповідачем також вказано дану адресу.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» належним чином про час, дату і місце розгляду справи для участі повноважного представника та надав можливість для реалізації ними права на судовий захист, але відповідач ним не скористався.

Крім того, суд враховує, що частиною сьомою статті 56 КАС України передбачено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Тому, відповідно до частини першої статті 58 КАС України керівник СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» наділений правом самостійно представляти інтереси підприємства або правом надавати доручення будь-якому працівнику для представлення інтересів відповідача в суді, але даним правом не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, відповідно до ухвали суду від 16 березня 2010 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань Підприємство не надсилало, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв’язку з чим судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача – головний спеціаліст юрист юридичного відділу Фонду В.Г.Павлов (довіреність на а.с. 14) вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, надані в матеріали справи.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що згідно з довідкою Вінницького обласного управління статистики №3372 Підприємство включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за видами діяльності: внутрішньо системна оптова торгівля споживчої кооперації; роздрібна торгівля споживчої кооперації (а.с. 7).

Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 2009 рік, поданим до робочого органу Фонду, СП «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» самостійно визначило прострочену заборгованість в сумі 1904 грн 30 коп. за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (а.с. 6).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що дані відносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв‘язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім‘ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов‘язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім‘ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до статті 9 Закону №2240, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Статтею 19 Закону №2240 передбачено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону та інших актів законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 27 Закону №2240 страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і згідно статті 30 цього Закону несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Пунктами 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. А податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

А згідно пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону самостійне узгодження податкового зобов'язання: податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності по формі Ф4-ФССзТВП, який подається відповідно до пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», пункту 1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 4 березня 2004 року №21 та пункту 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16, - і є документом в якому страхувальник самостійно узгоджує суму заборгованості по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючими органами є органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Так, відповідно до статті 10 Закону №2240, правління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. А в Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Виконавчі дирекції відділень Фонду вирішують покладені на них завдання у тісній взаємодії з профспілковими органами, роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з довідкою Вінницького обласного управління статистики від 27 червня 2006 року №1108 виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 8), а відтак має статус юридичної особи.

Статтею 13 Закону №2240 визначені повноваження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема, здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечувати цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, оскільки відповідачем самостійно визначена прострочена заборгованість у добровільному порядку не сплачена, Фонд звернувся до суду.

В даному позові ним заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1904 грн 30 коп.

В силу частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги відділення виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки прострочена сума заборгованості страхувальником визначена самостійно, а відтак, зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку, тобто є узгодженим, а також враховуючи те, що Фонд має право звернутися до суду про стягнення визначеної страхувальником заборгованості, а суд наділений такими повноваженнями, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Спільного підприємства «Козятинська міжрайонна оптово-торгова база» (вул. Довженка, 105, м. Козятин, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 01754215, р/р 26007336598007 в Житомирській філії АБ «Мрія», МФО 311346) на користь відділення виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21037, р/р37178500300001 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПО 26076756) прострочену заборгованість в розмірі 1904 грн 30 коп. (одна тисяча дев’ятсот чотири гривні тридцять копійок).

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 16.04.10

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

15.04.2010