Ухвала суду № 92516638, 29.10.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/885/20

Пр. № 2/621/465/20

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Акулової А.М.,

розглянувши за відсутності учасників справи у підготовчому засіданні в порядку загального судового провадження в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашиної Оксани Юріївни, яка діє в інтересах держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

08.04.2019 заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина О.Ю., яка діє в інтересах держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, в якому просила стягнути з відповідача на користь Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району безпідставно збережені кошти у сумі 127752 грн. 54 к. Судові витрати покласти на відповідача, зокрема, стягнувши судовий збір у розмірі 1921 грн.

10.07.2019 заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Проте, 14.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила скасувати заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10.07.2019.

Зміївським районним судом Харківської області 02.03.2020 було постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задоволено, вказане заочне рішення за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашиної О.Ю., яка діє в інтересах держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів – скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

У підготовчі засідання, призначені на 14.04.2020, 03.06.2020, 23.06.2020, 22.07.2020, 10.08.2020, 08.10.2020 та 29.10.2020 прокурор та представник Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області не з`явилися, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явилась, свої інтереси довірила представляти адвокату Надьон О.В., яка надала суду заяву про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності.

10.08.2020 представник відповідача надала суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що 20.07.2020 оприлюднено постанову від 26.05.2020 Великої Палати Верховного Суду, яка вирішила виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором у справі № 912/2385/18. Прокурор, звертаючись до суду з позовом повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.12.2018 у справі № 922/901/17 зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені й у інших постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019 року у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, 08.10.2020 ОСОБА_2 подала через канцелярію суду клопотання про залишення позову без розгляду посилаючись на повторну неявку позивача повідомленого про розгляд справи належним чином.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Разом з тим, частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин 3, 4 статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Отже, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суддя звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне зауважити, що позовна заява не містить належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Крім того, 14.04.2020, 03.06.2020, 23.06.2020, 22.07.2020, 10.08.2020, 08.10.2020 та 29.10.2020 позивач в підготовчі засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Натомість позивач рухом справи не цікавиться, отримання судової кореспонденції ігнорує, в засідання не з`являється, що свідчить про недобросовісність користування процесуальними правами. При цьому, суд враховує, що позивач є саме тим учасником справи, який не може не знати, що здійснюється розгляд справи, ініційований за його ж позовом.

Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає необхідним позовну заяву залишити без розгляду, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з таким позовом.

Керуючись ст. ст. 13, 44, 257, 258-261, 351-354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашиної Оксани Юріївни, яка діє в інтересах держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів – залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом 15 днів з дня її отримання учасниками справи. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: