Рішення № 92514729, 27.10.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/1586/20

Провадження № 2/348/898/20

27 жовтня 2020 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку загального позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської областіцивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

04.09.2020 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 40931,05 гривень та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те,що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку, з чим підписав заяву № б/н від 27.08.2013, на підставі якої позивач відкрив відповідачу картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 0,00 гривень, а потім розмір кредитного ліміту було збільшено. Відповідач прийняв пропозицію позивача щодо укладення кредитного договору, оскільки користувався кредитними коштами. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання неналежно виконував, і через це у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

04.09.2020 позивач подав клопотання про проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; клопотання про огляд веб-сайту позивача та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якому зазначено, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у даній справі.

21.08.2020 ухвалою судді постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у даній справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідача повідомлено про час і місце розгляду справи та викликано в судове засідання через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

09.10.2020 ухвалою суду постановлено закрити підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті.

22.10.2020 судове засідання відкладено через неявку відповідача, який був належно повідомлений про час і місце проведення судового розгляду справи.

27.10.2020 відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча був належно повідомлений про час і місце розгляду справи через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не подав відзиву на позовну заяву. Враховуючи наведене, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

27.08.2013 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. У розділі заяви "Ознайомившись з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку виявляю бажання оформити на своє ім`я" не зазначено інформації щодо встановлення на карту кредитного ліміту, списання відсотків за його використання, вибір послуг банку, якими має намір користуватися відповідач. Перед підписом відповідача дрібним друкованим шрифтом зазначено:"Я згідний з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг погоджуюся отримати, роздрукувавши з сайту ..."

Позивач надав суду копії Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які не підписані відповідачем. На підтвердження їх актуальності долучено шаблон наказу №906 про проведення актуалізації документів.

До позовної заяви долучено довідку про видачу відповідачу кредитних карток, відповідно до якої відповідачу було видано 3 кредитні карти, а саме: 28.09.2013, 14.04.2016, 26.01.2018. Строк дії останньої карти закінчується у листопаді 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який проведений позивачем, за договором від 27.08.2013 № б/н станом на 23.06.2020 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 40931,05 гривень.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача: з 28.09.2013 кредитний ліміт становив 0,00 гривень; з 28.11.2015 - 2000,00 гривень; з 24.03.2016 - 5000,00 гривень; з 24.04.2016 - 2000,00 гривень; з 09.08.2016 - 8000,00 гривень; з 10.11.2016 - 8700,00 гривень; з 26.01.2017 - 8500,00 гривень; 22.09.2017 - 15000,00 гривень; з 17.07.2017 - 25500,00 гривень; з 28.10.2017 - 28500,00 гривень; з 01.11.2017 - 31000,00 гривень; з 19.11.2017 - 33500,00 гривень; з 29.01.2018 - 29330,00 гривень; з 07.02.2018 - 34000,00 гривень; з 06.07.2018 - 0,00 гривень.

З виписки за договором №б/н по ОСОБА_1 встановлено таке. Відповідачу видали банківську карту 28.09.2013. Він користувався даною картою, як дебетною. Перша заборгованість у відповідача перед позивачем виникла 24.07.2014, хоча на той момент кредитний ліміт відповідачу позивач ще не встановив. Після погашення цієї заборгованості відповідач знову продовжив користуватися картою тільки як дебетною. Вперше використав кредитний ліміт 03.12.2015. Заборгованість, яка є предметом спору виникла з 21.09.2017.

Оцінка суду.

28.09.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено про надання банківських послуг, що стверджується Анкетою-заявою від 27.08.2013. У заяві не визначено, які саме послуги надано відповідачу, не визначено розміру кредитного ліміту та додаткових платежів, а саме розміру відсотків, пені та плати за страхування кредитного ліміту.

У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення перед укладенням договору.

До позовної заяви банк додав копії: Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у яких визначено тарифи щодо 3 типів кредитних карт; Умов та Правил надання банківських послуг, а також долучив клопотання про огляд веб-сайту банку https://privatbank.ua/terms/ для того, щоб суд мав можливість встановити, що відповідач перед підписанням заяви ознайомився саме з цими документами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови були надані для ознайомлення відповідачу з якими він погодився підписуючи Анкету-заяву. Тому суд доходить до висновку, що ці документи не можна вважати такими, що є невід`ємною частиною кредитного договору та містять його умови.

Крім того, інформація, що знаходиться на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися позивачем, тобто позивач міг додати до позовної заяви саме ті редакції документів, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім цього, позивач надав суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача, що складена позивачем і не містить відмітки про ознайомлення з її змістом відповідача, також до позовної заяви не долучено заяв відповідача про встановлення йому кредитного ліміту на карту, якою він більше 2 років користувався як дебетною.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлення кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, суд не може встановити факти виникнення між сторонами правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви у тексті якої немає жодної умови про надання кредиту чи встановлення кредитного ліміту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач повідомив відповідача, як споживача банківських послуг про те, що йому може бути надано кредит у ході користування банківською картою без узгодження з ним істотних умов кредитного договору та без укладення такого договору у письмовій формі.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду та з позицією Верховного Суду у справі №703/3063/18 (постанова від 27.03.2020).

Покликання позивача на те, що відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України відповідач вчиняв дії спрямовані на виконання умов договору, а саме: погашення заборгованості, сплату відсотків, пені тощо, спростовуються випискою за рахунками відповідача, долученою до матеріалів справи. Зокрема, у даній виписці відсутні платежі з таким призначенням.

Позивач зазначає також у позовній заяві, що Анкета-заява свідчить про укладення змішаного договору, а саме: договору банківського рахунку та договору про надання кредиту. Тому, покликається на ст.1069 ЦК України, як на підставу задоволення своїх позовних вимог. Однак, відповідно до ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Розрахункових документів про перерахунок коштів на погашення кредиту чи документів, що підтверджували б право банку здійснювати договірне списання з рахунку відповідача, які підписані відповідачем суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що ст.1069 ЦК України не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, оскільки нормами цієї статті не врегульовано питання списання коштів з рахунку клієнта з ініціативи банку без відповідного розпорядження клієнта.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Незважаючи на це, позивач доводить факт укладення кредитного договору на підставі припущення про поінформованість відповідача з сумою наданого йому кредиту та умовами кредитування, що є недопустимим.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, а також даних щодо обрання відповідачем банківських послуг та будь-якої інформації щодо кредитування, крім особистих даних та підпису відповідача; у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту; наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору; довідка про зміну умов кредитування залежить від одностороннього волевиявлення позивача та не містить даних щодо поінформованості про це відповідача, тому заявлені позовні вимоги суд вважає не доведеними та не обгрунтованими і доходить висновку, що позов з таких підстав не підлягає задоволенню.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського 1 Д, ідентифікаційний код 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний тексту рішення складено 27.10.2020.

Суддя Матолич В.В.