Рішення № 92514634, 29.10.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11288/20

Провадження № 2/344/3108/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 31.01.2019 року в місті Одесі, по вул. Малиновського, 33/1 відбулася Дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участі ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з його автомобілем «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 . Вказана ДТП, що сталася по вині ОСОБА_2 , що підтверджується Постановою Приморського районного суду м. Одеси № 522/2677/19 від 13.03.2019р. В результаті ДТП йому була завдана майнова шкода. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент Дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ/2987331 страховою компанією: ПРАТ СК «Галицька». Зазначає, що 14.02.2019 року відповідача було повідомлено про ДТП, а 20.03.2019 року відповідачу була подана заява про виплату страхового відшкодування. Однак, виплата не відбулась та не прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в розмірі 92 790,99 грн, яке складається з: 71 475,85 грн суми заборгованості; 17 163,99 - пені; 2 426,00 грн - 3% річних; 1 725,15 грн - інфляційне збільшення боргу та судові витрати по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення суду не заперечив.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Toyota RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач - ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13.03.2019 року вбачається, що 31 січня 2019 року, о 07 годині 00 хвилини, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Фольксваген Пасат», номерний знак НОМЕР_1 (LT) , у м.Одесі по вул.Малиновського з боку вул.Космонавтів в напрямку вул.Єфімова, напроти будинку №33/1, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, в наслідок чого змінив його напрямок та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Раф-4», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка зіткнулась з автомобілем «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_5 , під. керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п.13.1, п.12.1 ПДР. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

У відповідності ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вина третьої особи у справі у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Фольксваген Пасат», номерний знак НОМЕР_1 (LT) , на час ДТП була застрахована на підставі полісу № АМ/2987331 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховою компанією ПрАТ «СК «Галицька».

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 31.01.2019 року, яке отримано представником ПрАТ «Галицька» 14.02.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ СК «Галицька» було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду.

20.03.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «СК «Галицька» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень зазначеного вище договору (полісу), врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 19 лютого 2016 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу.

Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Окрім того, нормою ст.36 п.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідно до ст.52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ в тому числі внаслідок відсутності у страховика ліцензії на обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц.

В контексті наведеного вище правового висновку суду щодо підстав першочергового покладення на страховика завдавача шкоди в межах суми страхового відшкодування обов`язків боржника у деліктному зобов`язанні слід також відзначити, що з огляду на положення Глави 50 ЦК України та норми ст.52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання такого страховика із виплати страхового відшкодування потерпілій особі за вже укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не припиняється і у випадку анулювання ліцензії цього страховика за умови, якщо страховика не ліквідовано як юридичну особу.

В ході судового розгляду знайшли своє повне і належне підтвердження заявлені позивачем факти, обов`язкові для встановлення і доведення з метою з`ясування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (делікту), а саме: настання ДТП, внаслідок якої автомобілю позивачу завдано механічних пошкоджень, а позивачу майнової шкоди в заявленому розмірі. ДТП сталася з вини ОСОБА_2 внаслідок порушення останнім вимог п.13.1, 12. Правил дорожнього руху. Разом з тим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, а отже і перед позивачем, на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку із чим позивач звернувся із відповідною заявою та необхідним пакетом документів до відповідача ПрАТ СК «Галицька» за для виплати йому страхового відшкодування, що, в свою чергу, дає достатні підстави суду для висновку, що саме відповідач в межах ліміту своєї відповідальності за вказаним деліктним зобов`язанням є боржником зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно ремонтної калькуляції №AN_1257-01 від 20.02.2019 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Toyota RAV4», складає 71 475,85 грн.

Вказаний розмір завданої шкоди відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AM/2987331 розмір франшизи становить 2000 грн.

Таким чином із відповідача ПрАТ СК «Галицька» слід стягнути невиплачене страхове відшкодування в сумі 69 475 грн. 85 коп., що становить розмір завданих збитків з вирахуванням франшизи (71 475 грн. 85 коп. - 2 000 грн.).

За таких обставин, оскільки страхове відшкодування позивачу відповідачем до тепер не виплачено, а підстави для не виникнення у відповідача обов`язку сплатити таке страхове відшкодування в розмірі в сумі 69 475 грн. 85 коп., який не перевищує ліміту відповідальності страховика, відсутні, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" суми невиплаченого страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що 20.03.2019 позивачем була подана заява про виплату страхового відшкодування до ПАТ Страхова Компанія «Галицька» та п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якого страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, то ПрАТ СК «Галицька» зобов`язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування до 18.06.2019, а отже з 18.06.2019 має нараховуватись пеня.

Оскільки ПрАТ СК «Галицька» не виплатила позивачу страхове відшкодування у строк, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з ПрАТ СК «Галицька» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в межах заявлених позовних вимог за період з 04.08.2019 року по 04.08.2020 року згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах заявлених позовних вимог в розмірі 16 682,86 грн., виходячи з наступного розрахунку:

2 135,64 грн. (( 04.08.2019-05.09.2019 )(33 дні) 69 475 х 2 х 34 : 365 х 33))

3077,84 грн. (( 06.09.2019-24.10.2019 )(49 днів) 69 475 х 2 х 16,5 : 365 х 49))

2 891,30 грн. (( 25.10.2019-12.12.2019 )(49 днів) 69 475 х 2 х 15,5 : 365 х 49))

2 511,35 грн. (( 13.12.2019-30.01.2020 )(49 днів) 69 475 х 2 х 13.5 : 365 х 49))

1 753,96 грн. (( 31.01.2020-12.03.2020 )(42 дні) 69 475 х 2 х 11 : 365 х 42))

1 594,51 грн. (( 13.03.2020-23.04.2020 )(42 дні) 69 475 х 2 х 10 : 365 х 42))

1 488,21 грн. (( 24.04.2020-11.06.2020 )(49 днів) 69 475 х 2 х 8 : 365 х 49))

1 230,05 грн. ((12.06.2020-04.08.2020 )(54 дні) 69 475 х 2 х 8 : 365 х 54))

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Оскільки ПрАТ СК «Галицька» не виплатила позивачу страхове відшкодування у строк, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України з ПрАТ СК «Галицька» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 1 389,50 грн., виходячи з наступного розрахунку 69 475 грн.(( 1389,20 (69 475 грн х102 ( індекс інфляції за період з липня 2019 року по липень 2020 року) - 69 475 грн) та 3% річних в межах заявлених позовних вимог у розмірі 2 360,67 грн., виходячи з наступного розрахунку (( 18.06.2019-04.08.2020 )(414 днів) 69 475 грн х 3 : 100: 365 х 414)).

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у розмірі (89 908,88 грн: 92 790,99 грн = 0,9689%; 927.91 грн х 0,9689% = 899 грн. 05 коп.).

Керуючись ст. ст. 6, 9, 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 625, 979, 980, 988ЦКУкраїни,ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 178, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280, 281, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» код ЄДРПОУ: 22186790, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, буд.22 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 страхове відшкодування в розмірі 69 475 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень) 85 коп., 3% річних в розмірі 2 360 (дві тисячі триста шістдесят гривень) 67 коп., пеню у розмірі 16 682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні) 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень) 50 коп., а всього стягнути 89 908 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісім гривень) 88 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» код ЄДРПОУ: 22186790, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, буд.22 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 витрати по сплаті судового збору у розмірі 899 гривень 05 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариства Страхова компанія «Галицька» код ЄДРПОУ: 22186790, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, буд.22.

Суддя Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 29.10.2020 року