Рішення № 92514416, 29.10.2020, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/358/20

провадження № 2/197/475/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся 22.04.2020 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання в сумі 3000 грн щомісячно до досягнення дочкою 3-річного віку.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають в зареєстрованому шлюбі. Позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років, посилаючись на те, що дитина залишається проживати з нею та вона потребує матеріального забезпечення.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року позовну заяву прийнято і відкрито провадження у справіта призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, на примирення не погоджується.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона є дочкою сторін у справі (арк. с. 6).

Згідно з копією Свідоцтва про шлюб, виданим Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №522, серії НОМЕР_1 від 09.11.2018 року, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (арк. с. 5).

Відповідно до довідки виданої Широківською селищною радою №4746, від 12.12.2019 року дитина, ОСОБА_3 , проживає з позивачкою (арк. с. 8).

Сторони припинили шлюні відносини, разом не проживають, спільне господарство не ведуть.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання позивачки не надає.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Крім цього, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до принципу N 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов`язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Як випливає зі ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, матеріальне становище позивача, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

При вирішенні питання про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Згідно ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, - 50 відсотків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн.

Як випливає з судового наказу від 27.01.2020 року, виданого Широківським районним судом Дніпропетровської області у справі № 197/1438/19, з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 з 12.12.2019 року стягнуто аліменти в розмірі ј частки від заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, і з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в с умі 2200 грн.

Згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

П. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України встановлює, що у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

В даному випадку ціна позову складає 18 000 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн.

Мінімальна ставка судового збору станом з 01.01.2020 року 840,80 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від сплати судового збору звільнений.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 616,56 грн (13200 грн /18000 грн) х 100 % = 73,33 %; 840,80 грн. х 0,7333 = = 616,56 грн).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На основі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 84, 91, 180, 182, 183,191 Сімейного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень щомісячно, починаючи з 22.04.2020 року і до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 616 (вісімсот шістнадцять) грн 56 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасники справи (данні):

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ