Рішення № 92514214, 29.10.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/4283/20

2-а/206/57/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шевченка Віталія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та Інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Шевченка В.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.09.2020 відповідачем була складена постанова серії БАА №289897, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн. Відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, його дії є протиправними, а винесена постанова є необґрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню з таких підстав. У постанові відповідач вказав, що позивач керував транспортним засобом, на вітровому склі якого мають місце сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників. Відповідачем складена постанова за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення ДСТУ 3649, п.31.1 ПДР України. Підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля. Перелік несправностей наведений в п.31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників. У розумінні ПДР тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності автомобіля. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля. Виходячи з диспозиції ч.1 ст.121 КУпАП, вона виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою. Інспектор при винесенні постанови не міг чітко вказати підпункт правил, який порушив водій, оскільки такий відсутній в даному випадку, а вказав загальний підпункт 31.4.7. Усі права та обов`язки йому не були роз`яснені. Клопотання про необхідність залучення захисника, інспектором були залишені без розгляду. Жодного розгляду справи взагалі не було, відповідач обмежився формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури. Просить постанову про адміністративне правопорушення серії БАА №289897 від 12.09.2020 скасувати.

23 вересня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження по справі відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.10-11).

Дослідивши надані письмові докази, суддя вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

12 вересня 2020 року інспектор СРПП №3 Солонянського ВП капітан поліції Шевченко В.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії БАА №289897, згідно якої: ОСОБА_1 12.09.2020 о 08:00 год. рухаючись по 437 км, о/д НС8, керував транспортним засобом Форд Транзіт, державний номер НОМЕР_1 , на вітровому склі якого мають місце сколи та тріщини в зоні склоочисників, чим порушив ДСТУ 3649:2010 та 31.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. (а.с.6).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов`язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до пункту 31.1 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п.31.4 Правил дорожнього руху.

Інспектором поліції притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за те, що на вітровому склі транспортного засобу, яким він керував, мають місце сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників, однак у переліку технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу взагалі відсутні такі несправності, як тріщина та сколи на вітровому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.

Згідно з п.7.8.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлює також методи контролювання вимог щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу, відповідність вимогам 6.8.1, 6.8.2, 6.8.4-6.8.6, 6.8.8, 6.8.10-6.8.25 перевіряють візуально та, у відповідних випадках, прикладанням зусилля, приведенням у дію, простукуванням нарізевих з`єднань.

Відповідно до п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Отже, сколи чи тріщини на вітровому склі колісного транспортного засобу заборонені саме у зоні роботи склоочисників.

Відтак, факт наявності сколів та тріщин на вітровому склі в забороненій зоні міг бути встановлений інспектором саме шляхом приведення у дію склоочисників та візуального спостереження, як це передбачено п.7.8.1 ДСТУ 3649:2010.

Разом з тим, інспектором поліції не було надано відеозапису обставин складання постанови на підтвердження того, що останній здійснював визначення зони роботи склоочисників шляхом приведення їх у дію. Місце розташування сколів та тріщин на вітровому склі транспортного засобу не дає можливості беззаперечно встановити чи розміщені вони в зоні роботи склоочисників без приведення їх у дію.

Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення Правил дорожнього руху, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Інспектором поліції в оскаржуваній постанові не конкретизовано, який саме пункт Правил дорожнього руху України було порушено позивачем.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що наявність тріщини чи сколів в зоні роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу.

Крім того, в оскарженій постанові конкретно не зазначено, яким саме вимогам ДСТУ 3649:2010 не відповідає технічний стан автомобіля під керуванням позивача.

Таким чином, наявність сколів та тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників КТЗ, яким керував позивач, п.п.31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.1 ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №263/15738/16-а).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (Правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16-а).

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що інспектор поліції належними та допустимими доказами не довів факту порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 121 КУпАП та не довів правомірності свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суду також не було надано відзиву на позовну заяву.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів.

Таким чином, відповідачами не надано суду жодних допустимих доказів, які підтверджували б наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.

За приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено суду правомірності дій інспектора поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ДСТУ 3649:2010 та 31.1 ПДР України, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як не законна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень, а саме Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 129 Конституції України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух», п.1,3, пп. и) пункту 15.9 ПДР України, ст.ст. 7, 122, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 293 КУпАП України, ст.ст.6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 257-262, 286, 295 КАС України, суддя -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 ) до Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Строменко, буд.1, код ЄДРПОУ 40108866) та Інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шевченка Віталія Анатолійовича (Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Строменко, буд.1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАА №289897 від 12.09.2020, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції №3 Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шевченко Віталієм Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього штрафу у сумі 340,00 грн., як незаконну.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП - закрити.

Стягнути з Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев