Рішення № 92513278, 23.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8056/20

Провадження № 2-а/201/166/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 3 батальйону Гусака Вікторії Ігорівни Управління Патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020р. ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до поліцейського 1 роти 3 батальйону Гусака Вікторії Ігорівни Управління Патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2979251 від 14.08.2020 року (а.с. 1-2).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 26.08.2020р. адміністративний позов був залишений без руху (а.с. 8).

08.09.2020р. заявником було усунуто недоліки та ухвалою судді від 09.09.2020р. відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, 257, 268, 286 КАС України (а.с. 14).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою поліцейського 1 роти 3 батальйону Гусак В.І. УПП в Запорізькій області серії ЕАМ № 2979251 від 14.08.2020р. його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 14.08.2020р. о 23 год. 05 хв. у м. Запоріжжі по вул. Верхня, 11Б, керуючи транспортним засобом Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги знаку п. 5.16 ПДР, здійснивши рух прямо, коли дозволено тільки ліворуч, чим порушив пп. «ґ» п. 8.4 ПДР Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Позивач вважає постанову протиправною, винесеною незаконно і такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності. Вказав, що він 14.08.2020о. о 23 год. 00 хв., рухаючись по вул. Сергія Тюленіна (прямуючи до м. Дніпра), яка в цьому напрямку має односторонній рух, на перехресті з вул. Перемоги повернув ліворуч по полосі руху, де встановлений знак п. 5.16 ПДР, який дозволяє рух у вказаному напрямку та продовжив рух в цьому напрямку. Після чого, на проспекті Металургів був зупинений співробітниками патрульної поліції. Співробітник поліції пояснив, що позивач мав рухатися тільки наліво за перехрестям, тобто по вул. Сергія Тюленіна в зворотному напрямку. Співробітник патрульної поліції віддав документи позивача сержанту поліції ОСОБА_3 , яка у патрульному автомобілі склала постанову, а сам продовжив перевіряти наявність страхового полісу, після чого повідомив, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Поліцейський Гусак В.І. не вислухала його пояснення, про те що перед перехрестям по вул. Сергія Тюленіна по напрямку руху у бік м. Дніпра, з вул. Перемоги на крайній лівій полосі (по якій позивач не рухався) встановлений знак 6.3.1. (місце розвороту). Таким чином, рухатися для розвороту за шляхопроводом, він мав, якщоб їхав по крайній лівій полосі. Однак він рухався по середній полосі, згідно знаку п. 5.16 ПДР (поворот на ліво), виїхавши на перехрестя напрямок руху не змінював. Інспектором поліції було порушене право на захист, право на надання пояснень. Йому не були представлені докази скоєння правопорушення, зафіксовані на технічний засіб, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. Натомість було вручено постанову і повідомлено про можливість оскаржити її до суду.

У самій постанові вказано, що позивач рухався по вул. Верхня, 11Б в м. Запоріжжі, але насправді ця вулиця (Верхня) знаходиться вище, розташована паралельно вулиці Сергія Тюленіна, а буд. 11Б по вул. Верхній у в м. Запоріжжя взагалі знаходиться з протилежного боку проспекта Металургів, який розділений парапетом та газонним покриттям. Таким чином, у постанові вказано, що ОСОБА_1 рухався в протилежному напрямку, аніж було насправді.

На підставі викладеного, просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2979251 від 14.08.2020р.

На адресу відповідача судом надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів (а.с. 15).

Станом на день розгляду (зі спливом одного місяця після отримання ухвали про відкриття провадження – а.с. 16) відповідач – поліцейський 1 роти 3 батальйону Гусак В.І. УПП в Запорізькій області правом на надання відзиву не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суддя приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою поліцейського 1 роти 3 батальйону сержанта поліції Гусак Вікторії Ігорівни Управління патрульної поліції в Запорізькій області серії ЕАМ № 2979251 від 14.08.2020 року його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові вказано, що ОСОБА_1 14.08.2020 року о 23 год. 05 хв. в м. Запоріжжя, по вул. Верхня, 11Б, керуючи транспортним засобом Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги знаку п. 5.16 ПДР здійснив рух прямо коли дозволено тільки ліворуч, чим порушив пп. «ґ» п. 8.4 ПДР Порушення вимог інформаційно- вказівних знаків.

Ці обставини підтверджуються копією зазначеної постанови.

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

- чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,

- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

- а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Проте відповідач зі спливом одного місяця після отримання ухвали про відкриття провадження, правом на надання відзиву не скористався, відповідних доказів - ані відеозапису з нагрудної камери інспектора УПП, ані запису відео-реєстратора фіксації правопорушення та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення не надав.

Окрім того, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, а тому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018р. (справа №202/2862/17 (2-а/202/143/2017)) та у постанові від 26.04.2018р. (справа №200/5590/17(2а/200/669/17)), від якої колегія суддів Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення при винесенні постанови від 20.12.2019р. по справі № 191/1060/17 (2-а/191/94/17).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що питання, яке є спірним - доведення факту порушення водієм правил дорожнього руху – вимог знаку п. 5.16 ПДР, чим порушив пп. «ґ» п. 8.4 ПДР Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків, інспектором УПП не доведено.

Також, суд звертає увагу на пояснення ОСОБА_1 щодо порушення його права на захист, у відповідності до ст. 251 КУпАП, а саме не врахування пояснень правопорушника співробітником поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 251 КУпАП може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, а отже, права ОСОБА_1 були порушені, адже не було надано можливості скористатись правом надати пояснення, яке передбачено ст. 268 КУпАП.

Окремо, звертаючи увагу на гарантії статті 6 Конвенції, при розгляді вказаної категорії справ, суд підкреслює, що вона за своєю структурою в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне постанову скасувати та справу закрити, а тому вимоги позову підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з квитанції № 0.0.1827796609.1 від 08.09.2020р. (а.с. 13) судовий збір сплачений ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Запорізькій області понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн (а.с. 13), що є мінімальною ставкою судового збору, менше якого не сплачується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 139, 245, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 3 батальйону сержанта поліції Гусака Вікторії Ігорівни Управління Патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2979251 від 14 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.С. Наумова