Рішення № 92513168, 22.09.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3608/18

Провадження № 2/175/891/19

Справа №175/3608/18

провадження №2/175/891/19

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Сотник Г.В.,

за участю: представника позивача Єпік С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

експерта: Забуга О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ЕЛЬБІ», треті особи: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ЕЛЬБІ», треті особи: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову зазначає, що він є власником автомобіля «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 . 01.03.2018 року об 11:30 годині на 188 км траси М-04 на території Дніпропетровського району сталася ДТП за участю автомобіля «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 (його доньки) та автомобіля «Камаз 5320» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та в результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає, у зв`язку з чим йому завдано матеріальної шкоди. У свою чергу, власником автомобіля «Камаз 5320» д/н НОМЕР_3 - є ПП «ЕЛЬБІ», а ОСОБА_4 - працює водієм на ПП «ЕЛЬБІ», та цивільно-правова відповідальність ПП « ЕЛЬБІ » застрахована в ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «TAC». Таким чином, в наслідок ДТП було пошкоджено автомобіль, що належить йому на праві приватної власності, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача Єпік С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд стягнути з Приватного Підприємства «ЕЛЬБІ» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП у розмірі 132 316,82 грн.; витрати по оплаті експертного дослідження у розмірі 3 500,00 грн.; судові витрати у розмірі 1 358,18 грн. (одна тисяча триста п`ятдесят вісім гривень вісімнадцять копійок).

Представники відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Будимко В.Ф., представник Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, Оцінивши всі зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази з точки зору допустимості, достовірності та належності, за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до вимог статей 2 та 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до змісту ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеною небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За ч.ч. 2, 5 вказаної статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право особи на відшкодування заподіяної шкоди за рахунок особи з вини якої її завдано є безумовним й може бути обмежено лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 2 від 27 березня 1992 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

За п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 - є власником автомобіля «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 .

01.03.2018 року об 11:30 годині на 188 км траси М-04 на території Дніпропетровського району сталося ДТП за участю автомобіля «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Камаз 5320» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та в результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає, у зв`язку з чим, позивачу завдано матеріальної шкоди.

Також судом встановлено, що власником автомобіля «Камаз 5320» д/н НОМЕР_3 - є ПП «ЕЛЬБІ».

Вказані факти не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України, оскільки не заперечуються сторонами в судовому засіданні.

ОСОБА_4 , згідно його пояснень від 01.03.2018 року наданих при складанні адміністративного протоколу, працює водієм ПП «ЕЛЬБІ», та цивільно-правова відповідальність ПП « ЕЛЬБІ » застрахована в ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «TAC».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018 року Дніпропетровським районним судом, в рамках розгляду справи №175/843/18 було ухвалено постанову, якою призначена судова інженерно-технічна експертиза, за результатами якої 20.04.2018 року був складений висновок судової інженерно-технічної експертизи №10.1/024.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи №10.1/024, в даній дорожній обстановці, яка викладена в постанові про призначення судової експертизи та яка підтверджена матеріалами справи: водій автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 та 12.3 ПДР України, водій автомобіля «Мазда» ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно до вимог п,12.3 ПДР України; при заданих вихідних даних, які викладені в постанові про призначення судової експертизи та які підтверджуються матеріалами справи: водій автомобіля «Мазда» ОСОБА_5 не мала технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем своєчасним застосуванням максимально ефективного гальмування із зниженням швидкості до швидкості руху автомобіля «КамАЗ», а водій автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню своєчасним виконанням вимог п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР: при заданому механізмі пригоди, який викладено в постанові про призначення експертизи та який підтверджується матеріалами справи дії: водія автомобіля «Мазда» ОСОБА_5 не суперечили вимогам п.12,3 ПДР України, а водія автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, перебувало у причинному зв 'язку з наданням події даної ДТП.

Представник позивача Єпік С.О. у судовому засідання наголошував, що невиконання водієм автомобіля «Камаз 5320» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог цих пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням позивачу ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Після чого, 16.05.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було прийнято Постанову, якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_5 про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Всебічно дослідивши всі обставини даної справи та оцінивши кожний наданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що деякі докази не можна покласти в основу рішення суду виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Так, на доказ вини водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 , позивач у позові та його представник у судовому засіданні посилаються на висновок судової інженерно-технічної експертизи №10.1/024.

Однак, як встановлено Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у справі №175/843/18 (про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за фактом даного ДТП). З первинних пояснень останньої неможливо встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, як зазначала ОСОБА_5 план схема до протоколу про адміністративне правопорушення була складена в її відсутність, вона лише підписала її, а тому вона не може зазначити, чи вірно була складена план схема.

Суд не може прийняти до уваги Висновок судової інженерно-технічної експертизи №10.1/024 оскільки вихідні дані експерту для дослідження були надані лише однією стороною, та інший учасник дорожньо-транспортної пригоди був позбавлений права надати пояснення, клопотання та докази для проведення дослідження.

Представником ПП «ЕЛЬБІ» надано відзив на позов, одним з додатком до відзиву є висновок експертного дослідження від 22.07.2019 року №12/10.1/40. Відповідно до вказаних висновків експертизи: у даній дорожній обстановці водій автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України; технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 визначалася виконанням нею вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, і у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б їй їх виконати; при заданому механізмові події, дії Водія автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даною ДТП; у даній дорожній обстановці водій автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України; технічна можливість уникнути даної ДТП не встановлювалася діями водія ОСОБА_4 ; у даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам п.1.5 Правил дорожнього руху.

Суд не може прийняти до уваги висновок експертного дослідження від 22.07.2019 року №12/10.1/40, оскільки вихідні дані експерту для дослідження були надані лише однією стороною - водієм автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 , та інший учасник дорожньо-транспортної пригоди був позбавлений права надати пояснення, клопотання та докази для проведення дослідження.

Таким чином, жоден із експертів категорично не встановив порушення вимог Правил дорожнього руху України саме водієм автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 і вище зазначені висновки мають два абсолютно різних варіанти, як по показанням водія автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 , так і по показанням водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 , а отже містять в собі сумніви стосовно доведеності вини саме водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 .

Таким чином, за фактом ДТП проведені дві експертизі, які не дають однозначного висновку щодо вини будь-кого з учасників дорожньо-транспортної пригоди, містять протиріччя та суперечливі висновки, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити винуватця дорожньо-транспортної пригоди

Первинні пояснення учасників ДТП, висновки експерта №10.1/024 від 20.04.2018 року, та №12/10.1/40 від 22.07.2019 року, не містять достатніх доказів на підставі яких суд може зробити однозначний висновок про наявність в діях як водія автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 так і водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 , порушень Правил дорожнього руху України.

Так, суд звертає увагу, що протягом усього судового провадження, судом було вжито всіх заходів, передбачених цивільно-процесуальним законом, для забезпечення можливості проведення судової транспортно-трасологічної експертизи. Проте суд вважає, що висновки по даній експертизі стосовно зміни напрямку руху автомобілів в результаті заносу, суттєво не вплинуть на висновок суду у даній справі.

Таким чином, проаналізувавши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що цими доказами доведені лише факт ДТП, яка відбулася за участю водіїв автомобіля «МАЗДА СХ-5» ОСОБА_5 та автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 у місці та у час, котрі зазначені у позовній заяві, а також наслідки цієї ДТП у вигляді спричинення матеріальних збитків позивачу.

Зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватості саме водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху

Таким чином, аналіз усіх доказів свідчить про те, що провина водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 ґрунтується на припущеннях позивача.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно, «поза розумним сумнівом», доводили винуватість водія автомобіля «КАМАЗ» ОСОБА_4 у ДТП, в результаті чого позивачу завдано матеріальних збитків немає, доказів зворотного суду не надано.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «ЕЛЬБІ» суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи розмірі 3675,36 грн. (три тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 36 коп.), що складається з: 675,36 грн. - оплата за проведення судової експертизи від 30.06.2020 року №19/104-9/2д/35; 3000,00 грн. - надання професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 385, 549, 551 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 128, 129, 130, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ЕЛЬБІ», треті особи: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Приватного підприємства «ЕЛЬБІ» (код ЄДРПОУ: 31761878) суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи розмірі 3675,36 грн. (три тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 36 коп.), що складається з наступного:

-675,36 грн. - оплата за проведення судової експертизи від 30.06.2020 року №19/104-9/2д/35;

-3000,00 грн. - надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко