Ухвала суду № 92513122, 29.10.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 187/856/16-к

Провадження № 1-кс/209/632/20

У Х В А Л А

29 жовтня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.

за участі: - секретаря Шепель О.Е.

прокурора Батрака С.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого (адвоката) Полтавченка О.А.,

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Шендрика К.Л. по кримінальному провадженню № 12016040000000380 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого (адвокат) Полтавченко О.А. 20.10.2020 р. в судовому засіданні, в усній формі заявив клопотання про відвід судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_5 .

В обґрунтування своєї заяви посилався на те, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

08 жовтня 2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, передано на розгляд судді Шендрику К.Л., того ж дня суддею було призначено справу до розгляду відповідно до ч. 1 ст. 416 КПК України, однак захисник вважає, що суд мав керуватися ч. 1 ст. 314 КПК України та розпочати судове провадження з підготовчого провадження, оскільки суд позбавив можливості його підзахисного подавати клопотання які вирішуються, саме на цій стадії процесу. Вважає, що таким чином будуть порушені права обвинуваченого на справедливий суд та може призвести до сумнівів щодо неупередженості та безсторонності прийняття будь-якого рішення, а отже відповідно до ч. 4 ст. 75 КПК України є обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні.

Крім того помічник судді Міханько К.В. є подругою потерпілої ОСОБА_6 , що такожвикликає сумніви у його неупередженості при розгляді даної справи, а тому вважає занеобхідне заявити відвід судді.

В судовому засіданні захисник Полтавчнко О.А. та його підзахисний ОСОБА_1 свою заяву підтримали, просили її задоволити, посилаючись на наведені вище доводи, доказів на підтвердженя свого клопотання суду не надали.

Потерпілі заперечували проти заявленого відводу судді Шендрику К.Л., потерпіла ОСОБА_3 , заперечувала факт подружніх стосунків з помічником судді Шендрика К.Л., посилалася, що дійсно її знає бо декілька років разом навчалися, на даний час подружніх чи будь-яких інших стосунків не має.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення відводу, посилаючись на необґрунтованість заяви про відвід.

Суддя Шендрик К.Л. в судове засідання не з`явився.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали заяви про відвід, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, згідно з вимогами ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, відвід судді можуть заявити особи, які є учасниками кримінального провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Головна мета відводу – гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

При вирішенні заяви про відвід суд застосовує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які підлягають застосуванню як джерело права відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

За замістом п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та виробленою прецендентною практикою Європейського суду з прав людини, суд має відповідати ряду вимог, зокрема бути незалежним та неупередженим. Стосовно вимоги «неупереджений» Єврепейський суд виділяє два аспекти. По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно. Тобто жоден його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є неупередженим, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган повинен також бути неупередженим з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п.49).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) “об`єктивним критерієм”, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) “суб`єктивним критерієм”, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію “розумного спостерігача”. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) – це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже “правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене”. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: “ніхто не може бути суддею у власній справі”. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що наведені захисником обвинуваченого - Полтавченом О.А. обставини, а саме дружні стосунки між його помічником та потерпілою у спаві, не можуть бути підставою для необєктивності судді при розгляді справи та постановленні процесуальних рішень,вказанні посилання є необгрунтованими та безпідставними, оскільки вказана заява містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Крім того відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Шендрику К.Л., суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого Полтавченка О.А. та його підзахисного ОСОБА_1 відносно того, що суддя грубо порушив процедуру прийняття та призначення обвинувального атку, що і викликає сумніви у його неупередженості та є підставою для відводу судді, оскільки ст. 75 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для відводу судді та нормами КПК України не передбачена підстава для відводу судді у разі порушення ним процедури судового розгляду. Крім того, суддя першої інстанції при розгляді справ не наділений повноваженнями переглядати законність рішення чи надавати оцінку процесуальним діям іншого судді при розгляді ним справ, які перебувають у його провадженні, а так само встановлювати наявність чи відсутність порушень норм процесуального права.

Суд вважає, що наведені захисником обвинуваченого ОСОБА_7 доводи в обґрунтування заяви про відвід судді на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України не є підставою для відводу судді та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Заявником не наведено жодної обставини, яка б могла свідчити про упередженість головуючого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська ОСОБА_5 при розгляді обвинувального акта, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід. Крім того заявлене клопотання захисника обвинуваченого - Шкадрона М.Л., фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, що відповідно до КПК України не є підставою для відводу судді.

На підставі наведеного, відповідно до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви захисника обвинуваченого (адвоката) Полтавченка О.А. про відвід судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Шендрика К.Л.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Копію ухвали вручити заявнику та прокурору.

Суддя Я.В. Замкова