Вирок № 92512213, 29.10.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/1085/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Проценко А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сивак В.Г.,

прокурора - Макаренка Д.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Лебєдєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чернігівка в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2019 року за №12019080360000152, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, Запорізької області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, працював підсобним робітником КУ «Чернігівський психоневрологічний інтернат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2019 року близько 19.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля своїх господарчих приміщень, розташованих у дворі домоволодіння АДРЕСА_2 , порався по господарству.

В цей час до нього прийшов сусід - ОСОБА_2 , 1963 р.н., який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав питати у останнього про місце перебування його співмешканки - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відповів, що не знає де ОСОБА_3 , але ОСОБА_2 наполягав на тому, що ОСОБА_3 знаходиться в нього вдома. В ході вказаної розмови між ними на грунті стійких неприязних відносин, які виникли протягом останнього часу на грунті ревнощів ОСОБА_2 своєї співмешканки до ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 почав виводити ОСОБА_2 з двору, вимагаючи залишити його територію.

Далі ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 один удар граблями, які він приніс з собою в область правої щоки ОСОБА_1 та між ними виникла обопільна бійка, в ході якої ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 близько п`яти ударів кулаками рук по тулубу та в обличчя. В ході бійки вони впали на землю та боролись наносячи один одному удари.

Через деякий час бійка припинилась та ОСОБА_2 пішов до себе додому, при цьому останній продовжував погрожувати ОСОБА_1 фізичною розправою, вимагаючи вказати місцезнаходження ОСОБА_3

ОСОБА_1 , взявши сокиру, яку він використовував у своєму господарстві, забіг у двір домоволодіння ОСОБА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин до останнього, наніс ОСОБА_2 один удар обухом сокири в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на землю, розбивши собі голову. Після цього ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 занесли ОСОБА_2 в приміщення будинку та він залишив домоволодіння останнього, пішовши додому.

Згідно висновку судової-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 272 від 06.11.2019 року:

«1.Смерть ОСОБА_2 настала від закритої внутрішньочерепної травми у вигляді: крововиливу під твердою оболонкою головного мозку в середній та задній черепній ямці справа в об`ємі 40мл, крововиливів під м`якою оболонкою головного мозку над верхньобічною поверхнею лобової частки лівої півкулі, по верхньому краю лобової та тім`яної часток лівої півкулі, по верхньому краю лобової та тім`яної часток правої півкулі, по базальній поверхні скроневої та потиличної часток правої півкулі, на базальній та внутрішній поверхні потиличної частки лівої півкулі, по верхній поверхні мозочка на рівні черв`яка, перелому кісток носу, крововиливів в м`яких тканинах голови, ран, саден, синців на голові, цей підсумок підтверджується наявністю ушкоджень з ознаками прижиттєвості, а також характером та мірою розвитку набряку головного мозку.

Смерть ОСОБА_2 після спричинення тілесних ушкоджень могла настати протягом проміжку часу від декількох десятків хвилин до декількох годин.

Після спричинення ОСОБА_2 закритої внутрішньочерепної травми та інших ушкоджень, потерпілий міг здійснювати активні дії протягом часу від декількох десятків хвилин до декількох годин, за умовою відсутності втрати свідомості».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у повному обсязі, та пояснив, що дійсно приблизно о 20 годині 30 вересня 2019 року в АДРЕСА_3 , випив з напарником горілки, відремонтували велосипед, після чого сидів на господарському дворі, займався господарськими справами, потім зайшов ОСОБА_2 з граблями і почав запитувати про ОСОБА_5 , після чого виник конфлікт з нецензурною лайкою, після чого ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 в область шиї вилами, що переросло в бійку. Однак вони заспокоїлися і ОСОБА_2 направився до себе в двір, звідки продовжував погрожувати, лаятися в адресу ОСОБА_1 . Останній не витримав та взявши в руки сокиру, якою розділяв гарбуза, та направився в двір ОСОБА_2 . Зустрівши його на ганку відразу наніс йому один удар обухом сокири в область носа, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на сходи, вдарившись головою об металевий вугол бетонних сходів. В цей час з`явилася ОСОБА_5 , співмешканка ОСОБА_2 , якій обвинувачений допомагав занести його до хати. Потім на її прохання, щоб не нервувати далі її співмешканця попросила залишити їх подвір`я, що він і зробив. Далі близько 21:30 ліг спати, зранку прокинувся та пішов на роботу, куди уже прибули працівники поліції та повідомили про смерть ОСОБА_2 .. У скоєному щиро розкаявся, не мав умислу позбавляти життя потерпілого, все сталося випадково.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просила суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 30.09.2019 року близько 19:00 годині співмешканець ОСОБА_2 її вкотре ображав, ганяв по двору, вони сварилися, тому остання вимушена була сховатися. Потім стала свідком того, що у них в дворі ОСОБА_1 один раз вдарив її співмешканця обухом сокири передню частину голови, від чого ОСОБА_2 впав на бетонні сходи з залізними вуглами, вдарившись об них головою. Коли вона підійшла до нього, побачила, що потилиця була в крові, з допомогою ОСОБА_1 занесла його до хати та вклала спати. Згодом підійшла та побачила, що він не реагує, покликала допомогу і дізналася про його смерть.

На підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надані документи та речові докази, які досліджені в судовому засіданні:

- протокол огляду місця події від 01.10.2019р. з планом-схемою, відповідно до якого оглянуто територію приватного будинку та сам будинок, розташований навпроти багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому в одній із кімнат на підлозі виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протокол огляду місця події від 01.10.2019р., відповідно до якого оглянуто господарчу будівлю, розташовану на відстані близько 50-ти метрів в напрямку заходу від будинку АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , де було виявлено сокиру з дерев`яною ручкою, якою він вдарив ОСОБА_2 ;

- протокол огляду трупа від 02.10.2019р., відповідно до якого проведено огляд трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протокол слідчого експерименту від 04.10.2019р. за участю підозрюваного ОСОБА_1 , в ході якого ОСОБА_1 розповів та показав обставини скоєння ним злочину;

- протокол слідчого експерименту від 07.10.2019р. за участю свідка ОСОБА_3 , в ході якого вона продемонструвала де та яким чином ОСОБА_1 наніс удар сокирою в обличчя ОСОБА_2 ;

- висновок експерта №2073 від 11.10.2019р., відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу рідкої крові ОСОБА_1 ;

- висновок експерта №2072 від 29.10.2019р. зі зведеною таблицею виявлення групових властивостей крові у крові на марлі, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу крові на марлі трупа ОСОБА_2 ;

- висновок експерта №665 від 31.10.2019р. з таблицею виявлення групових антигенів ізосерологічної системи АВ0 в слідах крові на речових доказах, відповідно до якої проведено судово-медичну експертизу марлевих тампонів зі змивами з кистей обох рук трупу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- висновок експерта №673 від 31.10.2019р. з таблицею виявлення групових антигенів ізосерологічної системи АВ0 в слідах крові на речових доказах, відповідно до якої проведено судово-медичну експертизу піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин пальців обох рук трупу ОСОБА_2 ;

- висновок експерта № 2075 від 04.11.2019р. зі зведеною таблицею виявлення групових властивостей крові в плямах на речових доказах, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу тюлевої занавіски, фрагмента матрацу, фрагмента доріжки, семи змивів на марлевих тампонах, зішкрібу, вилучених з місця події;

- висновок судово-психіатричної експертизи №487 від 04.11.2019р., відповідно до якої ОСОБА_1 психічних розладів не виявляв та не виявляє в теперішній час. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані короткочасного психічного розладу у вигляді гострої алкогольної інтоксикації. Ступінь наявних психічних розладів був такий, що він міг усвідомлювати фактичний характер і соціальну небезпеку своїх дій і керувати ними. Своїм психічним станом в теперішній час він також може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Психічних розладів, які можуть перешкоджати щодо спілкування з судом та слідством на теперішній час не має.

- висновок експерта № 2076 від 07.11.2019р. зі зведеною таблицею встановлення групової належності крові в слідах на речових доказах, відповідно до якої проведено судово-медичну експертизу спортивних кофти та штанів, а також тільняшки, які були вилучені у підозрюваного ОСОБА_1 ;

- висновок експерта № 272 від 30.11.2019р.;

- постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2019р., якою визнано як речові докази: два фрагменти деревини з вхідних дверей будинку, тюлева занавіска з РБК; змив на марлевий тампон та контроль з дерев`янної дошки на подвір`ї; мікрооб`єкти з кистей рук трупа, фрагмент матрацу з РБК з приміщення № 3, внутрішня ручка вхідних дверей з РБК, змив РБК та контроль зі стіни підвально-господарської будівлі, змив РБК та контроль з нижньої частини деревени господарчої будівлі, змив РБК та контроль з підлоги під вікном, змив РБК та контроль з вимикача світла, зіскріб РБК зі стіни приміщення № 2, змив та контроль з правої кисті трупу, змив та контроль з лівої кисті трупу, замок та ключ від нього з приміщення №3, два сліди пальців рук зі скляної банки приміщення №2, фрагменти доріжки з РБК з підлоги приміщення №3;

- постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2019р., якою визнано як речові докази: сокиру з господарчого приміщення, електричний фонарик;

- постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2019р., якою визнано як речові докази: штани синтетичні чорного кольору, просочені РБК з трупу, шкарпетки синтетичні темно-синього кольору з трупу, зразки волосся трупа, кінці вільних нігтьових пластин долонь рук трупу, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь трупу;

- постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2019р., якою визнано як речові докази: спортивні штани «Chandli» синього кольору, спортивна кофта «Lucky» синього кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, тільняшка із нашаруванням речовини бурого кольору та відібрані зразки: змиви з рук, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь, зразки волосся, зразки слини, зразки букальних клітин;

- постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2019р., якою визнано як речові докази: змиви з рук, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь, кінці вільних нігтьових пластин пальців долонь рук, зразки волосся, зразки слини, зразки букальних клітин.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак не погодилися з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст.121 КК України, а також вказали, що експертом у висновку судово-медичної експертизи не розмежовано та не кваліфіковано всі завдані ушкодження окремо з зазначенням їх ймовірного механізму отримання, що позбавляє можливості встановити необхідні причинно-наслідкові зв`язки з настанням смерті.

З врахуванням цієї обставини під час судового засідання було допитано експерта ОСОБА_9 , однак усунути неточності не вдалося.

У зв`язку з чим стороною захисту було заявлене клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта №386/к від 21.09.2020р. КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради:

2. Закрита внутрішньочерепна травма з крововиливами під тверду оболонку головного мозку в середній та задній черепній ямці праворуч та м`яку оболонку головного мозку в лобній та тім`яній ділянках лівої та правої півкулі головного мозку та базальної поверхні скроневої та потиличної ділянок правої півкулі та базальної та внутрішньої поверхні потиличної частки лівої півкулі, по верхній поверхні мозочка на рівні черв`яка, що ускладнилися явищами набряку головного мозку та легень, рани потиличної ділянки голови (на 1,5 см вище зовнішнього потиличного горба) з крововиливами в прилеглих тканинах, що були спричинені ОСОБА_2 у сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя і як такі, що спричинили смерть (п.2.1.3. «Правила судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1 995р.) та знаходяться у прямому причинному зв`язку з її настанням.

3. Закритий перелом обох носових кісток без зміщення кісткових уламків, садна на носі, крововилив на білковій оболонці правого ока, виявлені у ОСОБА_2 , зазвичай у живої людини кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодженъ» 1995р.)

4. Рани на передній поверхні нижньої частини правої вушної раковини, садна та синець виличної ділянки праворуч, численні садна на чолі з обох боків праворуч, на правій щоці та на рівні кута нижньої шелепи праворуч, на правій бічній поверхні шиї, по ходу грудинно-ключично-соскоподібного м`язу, в верхній частині правої вушної раковини, на рівні правого соскоподібного відростку, синці лівої половини обличчя (щока, верхня губа, вилична ділянка, нижня шелепа) та на шиї ліворуч, на тильній поверхні: лівої кисті; садна на рівні остистих відростків 5-6 трудних хребців та 1-2 поперекових хребців; на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу та тильної поверхні 2,3 пальців правої кисті у ОСОБА_2 як у сукупності, так і поодинці, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.5. «Правил. .. », 1995р. ).

5. Ушкодження, зазначені п.3-4 цих висновків, у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 не знаходяться.

6. Не виключається можливість отримання тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого за механізмом інерційної травми за обставин та умов, на які вказує підозрюваний ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 04.10.2018р. з його участю, а саме: я вдарив ОСОБА_2 обухом сокири в область носа... Після удару ОСОБА_2 впав на спину и під час падіння вдарився задньою частиною голови об поріг і розбив собі голову...».

Не виключається, шо падінню передував травматичний вплив в ділянку обличчя, про що свідчить наявність відповідних ушкоджень на обличчі, зазначених у п. 3 «Висновків», а також покази підозрюваного.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій винуватої особи, суд за наслідками судового розгляду дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України, виходячи з наступного.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15.08.2019 року у кримінальному провадженні № 750/3256/17 - умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч.1 ст.121 діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність. Крім цього, завдані тяжкі тілесні ушкодження при кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України мають обов`язково перебувати у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Відповідно до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК України. Тобто специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Розмежування понять умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України) і вбивства через необережність (ч.1 ст.119 КК України) здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них, у зв`язку з чим у даному випадку слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. При цьому питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень.

У цьому контексті необхідно виходити з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.05.2015 року у кримінальному провадженні № 5-25кс15. Зокрема, в разі якщо особа, цілеспрямовано завдаючи удару, не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча й бажає заподіяти або свідомо припускає можливість заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості ступеня тяжкості цієї шкоди - у таких випадках винувата особа має відповідати за фактично отриманий результат (заподіяну шкоду). Що стосується смерті потерпілого, то тут присутня лише необережна форма вини, оскільки хоча особа і не бажала цієї смерті і навіть свідомо не припускала такої можливості, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може бути і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Під час судового розгляду обвинувачений неодноразово наголошував на тому, що він не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Досліджені докази свідчать, що такі тяжкі наслідки не охоплювались умислом обвинуваченого, який не врахував наявність у потерпілого стану алкогольного сп`яніння, не розрахував своєї фізичної сили, хоча повинен був та міг передбачити, що потерпілий може одержати тяжку травму внаслідок удару.

На підтвердження такого висновку суду свідчить також і те, що обвинувачений наніс потерпілому лише один удар обухом сокири в область носа, не намагаючись при цьому продовжити заподіяння тілесних ушкоджень. Обставин, які б перешкоджали обвинуваченому нанести ще тілесні ушкодження (продовжити свої дії), не встановлено.

Суд звертає також увагу на ту обставину, що в обвинувальному акті вказано, що потерпілому було нанесено лише один удар в область обличчя, що узгоджується з іншими доказами у справі (зокрема і показаннями обвинуваченого як під час слідчого експерименту, так і безпосередньо в судовому засіданні). Висновок додаткової судово-медичної експертизи вказує на наявність закритого перелому обох носових кісток без зміщення кісткових уламків, садни на носі, крововилив на білковій оболонці правового ока та кваліфікує такі ушкодження як легкі тілесні ушкодження, які у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не знаходяться.

Щодо нанесення ОСОБА_1 ударів в інші місця померлому в обвинувальному акті не відображено. Всі інші ушкодження, зазначені у висновку додаткової судово-медичної експертизи, мають іншу локалізацію та походження. Зокрема ті, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, розташовані в потиличній зоні голови та не виключається їх отримання за механізмом інерційної травми за обставин та умов, на які вказує обвинувачений, та не спростовується іншими доказами. Інерційна травма (травма прискорення) - односторонній короткочасний вплив на голову з високою швидкістю предмета, що має значну масу (що перевищує масу голови) і широку поверхню. Частіше виникає при падінні з ударом голови об площину. При травмі прискорення крім пошкоджень, що локалізуються в зоні безпосереднього впливу травмую чого предмету , утворюються так звані протиударні пошкодження головного мозку і його оболонок у протилежній зоні.

Як встановлено під час судового розгляду та не оспорювалося сторонами, потерпілий від завданого обвинуваченим удару в область обличчя (носа) впав потиличною частиною голови об бетонні сходи з металевими кутами. Отримані внаслідок цього ушкодження відображені в висновку додаткової судово-медичної експертизи.

Тобто за своїм походженням та механізмом завданий ОСОБА_1 один удар має ознаки легкого тілесного ушкодження та став причиною падіння ОСОБА_2 і удару внаслідок цього об сходи потиличною частиною голови, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та потягло за собою смерть.

Для застосування ч. 2 ст. 121 КК України обов`язковим є встановлення необхідного причинно-наслідкового зв`язку між тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що настала. В разі, коли зв`язок між заподіяним потерпілому тяжким тілесним ушкодженням і смертю є випадковим, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України за цією ознакою наставати не може.

З огляду на вказане, з врахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, що в повній мірі підтверджуються належними та допустимими доказами, не заперечуються обвинуваченим та відображаються у висновку додаткової судово-медичної експертизи, суд прийшов до висновку, що завданий ОСОБА_1 обухом сокири удар в область обличчя (носа) знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими легкими тілесними ушкодженнями, що не є причиною смерті, а смерть настала від отриманих внаслідок падіння ушкоджень.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку завданого удару з настанням смерті з підтвердженням походження та відповідної кваліфікації ушкоджень.

Отже, в даному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а вбивство, вчинене через необережність, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України із призначенням йому покарання у межах санкції цього кримінального закону.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Так, судом враховується, що скоєне ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, є тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння..

З огляду на вищевикладене, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який щиро розкаявся в скоєному, на обліку у лікаря - психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, на момент скоєння злочину офіційно працював, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, дітей не має, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується потерпілою, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, наявність обставин, що пом`якшують покарання, обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, які не дають підстав вважати ОСОБА_1 суспільно небезпечним, а також знаряддя вчинення злочину, поведінку потерпілого до вчинення злочину, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, та вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на певний строк.

Положенням ч. 2 ст.65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, такий вид покарання як обмеження волі в даному випадку суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого, який критично ставиться до скоєного, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, настання тяжких наслідків не бажав, характеризується позитивно, а також підтвердження наявності пом`якшуючих обставин в даному кримінальному провадженні таких як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання з урахуванням ст.69 КК України.

Вказаним кримінальним правопорушенням матеріальних збитків не завдано. Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта (проведення трасологічної експертизи) у розмірі 2198, 14 грн. та 1256,08 грн.

Керуючись ст. ст. 124, 349, 368-371, 373-374,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з 01.10.2019 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, з 01.10.2019 р. по день набрання вироком законної сили, за правилами, передбаченими ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судові витрати за проведення трасологічної експертизи № 13-236 від 31.10.2019 у розмірі 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 14 коп. та за проведення трасологічної експертизи №13-237 від 01.11.2019р у розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп. на р/рахунок UA098999980313010115000008009, одержувач - Управління казначейства у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Речові докази:

- два фрагменти деревини з вхідних дверей будинку, тюлева занавіска з РБК; змив на марлевий тампон та контроль з дерев`янної дошки на подвір`ї; мікрооб`єкти з кистей рук трупа, фрагмент матрацу з РБК з приміщення № 3, внутрішня ручка вхідних дверей з РБК, змив РБК та контроль зі стіни підвально-господарської будівлі, змив РБК та контроль з нижньої частини деревени господарчої будівлі, змив РБК та контроль з підлоги під вікном, змив РБК та контроль з вимикача світла, зіскріб РБК зі стіни приміщення № 2, змив та контроль з правої кисті трупу, змив та контроль з лівої кисті трупу, замок та ключ від нього з приміщення №3, два сліди пальців рук зі скляної банки приміщення №2, фрагменти доріжки з РБК з підлоги приміщення № 3, сокира, електричний ліхтарик, штани синтетичні чорного кольору, просочені РБК з трупу, шкарпетки синтетичні темно-синього кольору з трупу, зразки волосся трупа, кінці вільних нігтьових пластин долонь рук трупу, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь трупу, які знаходяться в камері речових доказів Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

- одяг ОСОБА_1 : спортивні штани «Chandli» синього кольору, спортивна кофта «Lucky» синього кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, тільняшка із нашаруванням речовини бурого кольору та відібрані зразки: змиви з рук, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь, зразки волосся, зразки слини, зразки букальних клітин, які знаходяться в камері речових доказів Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

- відібрані зразки ОСОБА_3 : змиви з рук, зразки папілярних візерунків пальців рук та долонь, кінці вільних нігтьових пластин пальців долонь рук, зразки волосся, зразки слини, зразки букальних клітин, які знаходяться в камері речових доказів Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

- СД-карта 16 ГБ з відеозаписом проведення двох оглядів місця події у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , СД-карта 16 ГБ з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , СД-карта 16 ГБ з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , СД-карта 16 ГБ з відеозаписом проведення допиту підозрюваного ОСОБА_1 , долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.М. Проценко