Рішення № 92511784, 19.10.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/181/19

№/п 2/317/26/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі :

головуючого судді - Ачкасова О.М.

при секретарі - Чудопал К.С.,

за участю позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Литвинець Ю.В.,

представника відповідача - Василенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, посилаючись на те, що позивачка з 19.04.2016 р. по 14.12.2018 р. працювала в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України на посаді старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції. Відповідачем 14.12.2018 р. було видано наказ №03-05/102к про звільнення позивачки з посади «у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці п.6 ст.36 КЗпП України». Позивачка вважає, що її було звільнено без законних підстав, оскільки фактично організація виробництва і праці не змінювались, вона не повідомляла відповідача про те, що відмовляється від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці, про конкретні зміни власником (уповноваженим ним органом) істотних умов праці відповідач позивачку не повідомляв. Крім того, з будь-якими розпорядчими документами що стосуються змін в організації виробництва і праці та/або зміни істотних умов праці, та які б були видані в порядку, визначеному законодавством України, з дотриманням статуту відповідача, погоджені ним з профспілкою позивачку не ознайомлювали. Тому позивачка просила суд визнати протиправними та скасувати наказ Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України від 14.12.2018 р. №03-05/102к в частині звільнення її з посади старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції, поновити позивачку на посаді старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, стягнути на користь позивачки з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4158,72 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині її поновлення на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. були залишені судом без розгляду, оскільки позивачка просила суд залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України 10000,00 грн. моральної шкоди. У зв`язку з вищевикладеним, позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом.

У судовому засіданні позивачка, яка була допитана судом в якості свідка, згідно ст.234 ЦПК України, підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити, пояснила суду, що 04.10.2018 р. приблизно о 16.00 год. їм принесли повідомлення для ознайомлення що йде оптимізація Інституту. Їм відмовили у ознайомленні з наказом про оптимізацію. Наказ про оптимізацію від 04.10.2018 р. не оскаржувала. Їх сектор імунітету і захисту рослин ліквідовувався. Зазначила, що без їхнього сектору інститут не може існувати. Вони на п`ятий день не відреагували ї продовжували працювати. Після спливу 2-х місяців, 14.12.2018 р., ввечері (16.00 год.), було приблизно 4-5 працівників, їм повідомили, щоб вони забрали трудові книжки і пішли з інституту. Позивачка пояснила, що була старшим науковим співробітником , писала статті до фахових журналів, займалася дослідженнями. Позивачка не мала наміру звільнятися. Свою заяву від 14.12.2018 р. не вважала заявою про звільнення, вважала його листом до керівництва. Пояснила, що вона писала лист(заяву) від 14.12.2018 р. сама, власноруч, зразків їй не давали та на неї ніхто не тиснув. Її заяву від 14.12.2018 р. задовольнили та 14.12.2018 р. її звільнили. 14.12.2018 р. вона була ознайомлена під підпис з наказом про звільнення. Згоду на переведення до лабораторії не давала, оскільки не була впевнена та не знала чим буде займатися у лабораторії. 19.12.2018 р. вона забрала трудову книжку в приміщенні інституту. Після 19.12.2018 р. їй виплатили розрахунок при звільненні.

У судовому засіданні представник позивачки -адвокат Литвинець Ю.В., позов позивачки підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові. Крім того, пояснив, що сектор був розформований, зміни істотних умов праці не було.

У судовому засіданні представник відповідача Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України - Василенко Л.О., заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначила, що позивачка подала заяву саме про звільнення, посилалась на ст.116 КЗпП України, просила виплатити всі суми. Зазначила, що тиску на позивачку не було, про що зазначила позивачка у суді. Зазначила, що позивачка була повідомлена вчасно, за 2 місяці. Просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою №662 від 22.12.2018 р., виданою Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_1 працювала в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України з 11 березня 2004 року по 14.12.2018 року.

З 19.04.2016 р. по 14.12.2018 р. займала посаду старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції працювала в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України (наказ №03-05/43к від 18.04.2016 р.), та була звільнена із займаної посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п.6 ст.36 КЗпП України (наказ №03-05/102к від 14.12.2018 р.), що підтверджується записом у трудовій книжці позивачки та довідкою №662 від 22.12.2018 р., виданою Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України.

20 лютого 2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи наступним

В червні 2018 року Національною академією аграрних наук України було здійснено комплексну перевірку наукової та фінансово-господарської діяльності Інституту олійних культур НААН України за період з 2013 по 2017 роки, за результатами якої було вказано, що структура штатного розкладу інституту потребує подальшого удосконалення та приведення його у відповідність до нормативів законів України та постанов Президії НААН.

Завідувачем відділу селекції, ОСОБА_2 31 серпня 2018 року було подано службову записку з зазначенням того, що під його керуванням знаходяться підрозділи, які мають керівників без наукового ступеня і не містять співробітників, які мають ступінь та надав пропозиції оптимізації структури свого відділу.

Вказане питання було розглянуто Вченою Радою інституту та протоколом № 15 від 26 вересня 2018 року було прийнято рішення щодо оптимізації відповідних структурних підрозділів. При цьому, було запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції в лабораторію селекції міжлінійних гібридів соняшника зі збереженням наукових тематик.

28 серпня 2018 року відповідачем було створено комісію з питань удосконалення та оптимізації структури і штатного розпису інституту (наказ № 01-03/20/1).

На виконання прийнятого Вченою Радою зазначеного вище рішення, відповідачем 04 жовтня 2018 року було видано наказ № 03-05/83к, яким прийняте рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року та переведення ОСОБА_3 , старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду старшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.

ОСОБА_3 була ознайомлена з наказом від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», про що позивачкою 04.10.2018 р. поставлено підпис про ознайомлення з наказом.

В цей же день, 04 жовтня 2018 року позивачці ОСОБА_3 було вручене повідомлення про переведення на іншу посаду, яким, з-поміж іншого, їй роз`яснено наслідки незгоди з переведенням та запропоновано подати до відділу кадрів інституту відповідну заяву щодо прийняття чи неприйняття пропозиції з переведення.

14 грудня 2018 року позивачкою ОСОБА_3 було подано заяву, в якій вона просила звільнити її з займаної посади з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Заява зареєстрована в відділі кадрів.

На підставі поданої позивачкою заяви відповідачем було видано оскаржуваний наказ № 03-05/102к. З позивачкою проведено повний розрахунок та виплачено їй вихідну допомогу в розмірі одного місячного заробітку.

При цьому відповідач зазначає, що позивачка ОСОБА_3 в день звільнення відмовилась від отримання трудової книжки, яка була видана їй 19.12.2018 року.

Крім того, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено інспекційне відвідування Інституту олійних культур НААН України, за результатами якого складено Акт № ЗП78/650/АВ від 14.01.2019 року, відповідно до якого встановлено відсутність порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідачем, у повній відповідності до вимог законодавства, було здійснено зміну істотних умов праці ОСОБА_3 в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Крім того, твердження позивачки, які викладені в позовній заяві, щодо здійснення на неї тиску з боку директора інституту, не підтверджуються жодними доказами та є надуманими.

На підставі викладеного, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працювала діловодом з обов`язками секретаря. 14.12.2018 року всі працівники сектору, де працювала ОСОБА_3 подали заяви про звільнення. Заяви про звільнення приймала вона. Зазначила, що до цього була перевірка і був складений акт, зібрали весь колектив, серед зауважень було те, що керівники кожних підрозділів є особи, які не є кандидатами, докторами наук. Це питання вирішувалося на засіданні Вченої Ради та відноситься до її компетенції. Було видано наказ про оптимізацію, з яким всі були ознайомлені за 2 місяці. Жоден працівник сектору до директора з пропозиціями, або з невдоволенням не звертався. Сектор в якому працювала ОСОБА_3 повинен був увійти до лабораторії. ОСОБА_3 надала заяву про звільнення, на що ОСОБА_4 дуже здивувалась, вона підтвердила, що хоче звільнитися (14.12.2018 р.), тобто відмовилася перейти до іншого підрозділу. Працівники, що написали заяви, вимагали отримати гроші, а не бажали отримати трудові книжки. Було одразу складено комісію. Працівники не бажали йти на спілкування. Свідок повідомила, що вона особисто пропонувала ОСОБА_3 отримати трудову книжку, але вона відмовилась. На питання адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_4 пояснила, що скорочень посад у 2018 р. в інституті не було. Посада залишалася, вона не була скорочена, перейшла до іншого підрозділу, про штатний розпис свідок не знала. Невідповідність займаній посаді ОСОБА_3 не було, сектору зараз немає і посади у штатному розписі немає. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_3 займалася б тією ж тематикою. Подавалися заяви на 2019 рік що до наукових досліджень. ОСОБА_3 та інші працівники не погодились перейти у інший підрозділ. У заяві ОСОБА_3 чітко було зазначено «Прошу звільнити мене…». ОСОБА_3 була ознайомлена з наказом про звільнення і розуміла, що вона звільнена.

Свідок ОСОБА_6 , що працювала провідним інспектором відділу кадрів пояснила, що в жовтні 2018 року було видано наказ, до цього були рекомендації оптимізувати штатну чисельність (структуру інституту). Було вирішено розформувати цей сектор і людей перевести до лабораторії. Був наказ про це і про їх переведення за 2 місяці, всіх ознайомили з наказом. У наказі було зазначено, що якщо людина не бажає перевестися, то звільняється в зв`язку зі зміною істотних умов праці. В останній день ОСОБА_3 та інші подали заяви про звільнення, оскільки відмовилися у переведенні. ОСОБА_6 , зробила наказ про звільнення, ознайомила з ним. Була виплачена компенсація. ОСОБА_3 відмовилася отримати трудову книжку у день звільнення, оскільки не було в той день проведено розрахунок, тому було створено комісію, яка зафіксувала відмову. Пояснила суду, що сектор розформували, а усі штатні одиниці перевели до лабораторії. Звільнення було у п`ятницю, а розрахунок прийшов з казначейства у вівторок-середу. Пояснила, що людина переводилася з своєю штатною одиницею на роботу у лабораторію. Якби особа перевелася, то наказом відбулися б зміни до штатного розкладу. На сьогодні по суду поновилася на посаді завідувач сектору, тому на виконання рішення суду сектор знов був створений. Вона перевелась на рівнозначну посаду. Переведення ОСОБА_3. було зміною умов праці. По результатам такого звільнення Держпраця проводила перевірку на підприємстві та жодних порушень трудового законодавства не виявила щодо звільнення ОСОБА_1 також. На ОСОБА_1 ніхто не тиснув, рішення вона приймала сама.

Також була допитана свідок ОСОБА_8 , які зазначила, що ОСОБА_3 була її підлеглою. 04.10.2018 р. наприкінці робочого часу у кабінет, де знаходилися усі працівники дали наказ про оптимізацію сектору, всі ознайомилися з наказом та підписали його, на протязі 5 днів їм запропонували визначитися. ОСОБА_8 , пояснила, шо їх сектор був ключовим в роботі інституту . Вони чекали 2 місяці, але їм ніхто нічого не роз`яснив. Вони дуже не хотіли звільнятися, оскільки багато років пропрацювали у інституті. 14.12.2018 р. вони написали лист до адміністрації їх звільнити. Трудові книжки не видали, розрахунку не було, вони вважали що продовжують працювати. Остаточний розрахунок вони отримали через 3 дні. Зазначила, що в них специфічна діяльність і вони працювали з різними масляничними культурами, а їх переводили у лабораторію соняшника. Пояснила, що з директором інституту ОСОБА_9 у неї неприязні стосунки, він казав, що вони крадуть. Претензій до сектору по результатам перевірки не було. 14.12.2018 р. їх було звільнено, вони підписали наказ.

Судом встановлено, що 19.12.2017 року в трудовій книжці зроблено запис, що ОСОБА_3 відповідає займаній посаді за результатами атестації, атестована строком на один рік.

Позивачкою ОСОБА_3 до матеріалів справи додано копію її трудової книжки НОМЕР_1 , з якої вбачається, що 14.12.2018 р. позивачка була звільнена із займаної посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п.6 ст.36 КЗпП України.

Згідно з постановою Президії НААН України від 18 червня 2014 року «Про Кваліфікаційні вимоги до посад керівних, наукових працівників та фахівців наукових підрозділів наукових установ НААН та Кваліфікаційні характеристики посад керівних та наукових працівників наукових установ НААН», копія якої долучена представником відповідача до справи, однією з кваліфікаційних вимог до молодшого наукового співробітника сектору, що входить до складу структурних підрозділів інституту, є наявність у нього наукового ступеня кандидата наук та наявність наукових праць.

Представником відповідача до матеріалів справи додано також копію службової записки завідуючого відділом селекції (до якого входить сектор імунітету та захисту рослин, старшим науковим співробітником якого була позивачка ОСОБА_3 ) від 31 серпня 2018 року, відповідно до якої пропонується «упразднити» сектор імунітету та захисту рослин, а його співробітників за науковими тематиками перевести до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника. Серед підстав для цього завідуючий відділом селекції зазначає недостатність коштів для забезпечення витрат на даний підрозділ та відсутність у керівника вказаного підрозділу наукового ступеня.

Відповідно до витягу з протоколу № 15 засідання вченої ради Інституту олійних культур від 26 вересня 2018 року, Вченою Радою на підставі наведеної вище службової записки було запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника.

На підставі наведених вище документів директором Інституту олійних культур НААН України 04 жовтня 2018 року було видано наказ № 03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії олійних культур України», копія якого долучена до матеріалів справи, з яким ознайомилась ОСОБА_3 04.10.2018 року.

В пункті першому зазначеного наказу прийняте рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року, а пунктом другим визначено перевести ОСОБА_3 , старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду старшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою звільнення з займаної посади позивачки ОСОБА_3 була перевірка, проведена НААН України в інституті відповідача, копія витягу з акту якої надана відповідачем суду разом з відзивом на позовну заяву.

В п. 1 зазначеного акту вказано на потребу в подальшому удосконаленні структури штатного розпису і приведення його у відповідність до нормативів Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Аналізуючи вказані вище документи, надані відповідачем, суд констатує, що в інституті відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, які полягали у виключенні зі структури штатного розпису сектору імунітету та захисту рослин, а працівники переводилися до іншого, більш крупного підрозділу.

Слід зазначити, що трудове законодавство України не містить такого терміну, як «оптимізація».

04.10.2018 року позивачу ОСОБА_3 було вручене повідомлення про переведення на іншу посаду, та роз`яснено наслідки незгоди з переведенням та запропоновано подати до відділу кадрів інституту відповідну заяву щодо прийняття чи неприйняття пропозиції з переведення.

14.12.2018 року позивачкою ОСОБА_3 подано заяву, в якій вона просила звільнити її з займаної посади з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України та провести всі розрахунки згідно положень ст. 116 КЗпП.

14.12.2018 р. ОСОБА_3 звільнена з займаної посади, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до копії наказу № 03-05/102к від 14.12.2018 року, ОСОБА_10 , старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції звільнено з займаної посади з 14.12.2018 р. у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України на підставі її заяви.

Відповідачем до матеріалів справи додано копію зазначеної вище заяви ОСОБА_3 від 14.12.2018 року, в якій вона просила директора інституту звільнити її з займаної посади старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України в зв`язку з тим, що їй не було надано право вибору вільних вакансій.

Оцінюючи зазначені вище заяву ОСОБА_3 та виданий на її підставі оскаржуваний наказ про її звільнення, суд враховує наступне.

Наявність змін в організації виробництва підтверджуються наказом від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», згідно з яким прийнято рішення розформувати сектор імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018р. та перевести ОСОБА_3 , старшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду старшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17.12.2018 року.

Позивачкою наразі не подавався позов до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України».

В своєму позові про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, позивачка фактично оскаржує прийняті колегіальним органом - Вченою Радою інституту рішення та рішення про оптимізацію роботи інституту шляхом оптимізації штатної структури.

ОСОБА_3 в позові, вказуючи про незаконність її звільнення відповідачем, зазначає, що «фактично організація виробництва і праці не змінювались; позивачка не повідомляла відповідача про те, що відмовляється від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці; про конкретні зміни власником (уповноваженим ним органом) істотних умов праці відповідач позивачку не повідомляв. Крім того,з будь-якими розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва і праці та/або зміни істотних умов праці, та які б були видані в порядку, визначеному законодавством України, з дотриманням Статуту відповідача, погоджені ним з профспілкою (ч. 6 ст. 21 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності») - позивачку не ознайомлювали».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці(раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки,впровадженням передових методів, технологій тощо). Важливо зазначити, що вказаний перелік змін в організації виробництва не є вичерпним.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Відповідачем надано копію наказу від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», з яким позивачка була ознайомлена, про що нею 04 жовтня 2018 року поставлено підпис про ознайомлення з наказом.

З урахуванням викладеного вбачається, що зміна істотних умов праці, про яку позивачка була повідомлена за два місяці та від продовження роботи в яких вона відмовилася, відбулася за безспірної її наявності. Позивачкою за доводами позовної заяви не доведено того, що вона належним чином не була попереджена про зміну істотних умов праці.

Згідно частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, запровадження змін в організації виробництва і умов праці є винятковим правом роботодавця, який може самостійно визначати найбільш вигідні умови здійснення його господарської діяльності. При цьому, працівник має право погодитись або відмовитися від запропонованих змін в організації виробництва та змін істотних умов його праці.

Крім того, 14 грудня 2019 року позивачка надала на ім`я директора ІОК НААН заяву, в якій зазначено, що: «Керівництвом ІОК НААН 04.10.2018 року був виданий наказ про оптимізацію штатної структури «сектор імунітету та захисту рослин» (наказ №03-05/83 к від 04.10.2018 р.). У зв`язку з тим, що мені не надали права вибору вільних вакансій, прошу звільнити мене із займаної посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин 14.12.2018 р. за ст.36 п. 6 КЗпП України з урахуванням всіх вимог ст. 47 КЗпП, відповідно до Інструкції п. 58. Також прошу провести всі розрахунки згідно положень ст.116 КЗпП України, а саме: - виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки; - виплатити заробітну плату за відпрацьований час; виплатити вихідну допомогу у розмірі не менш, ніж середньомісячний заробіток згідно ст. 44 КЗпП України…»

За змістом статті 43 Конституції України та статті 2 КЗпП України, право громадянина на працю є правом на таку працю, яку він вільно вибирає, чи на таку працю, на яку він вільно погоджується, а використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Суд вважає, що позивачкою була подана саме заява про звільнення, в заяві ОСОБА_3 послалась на наказ від 04.10.2018 р. №03-05/83к, чітко вказавши його номер та дату, а також зазначила, перелік виплат, які їй підлягають та які відповідно до ст. 116 КЗпП України здійснюються саме при звільненні працівника, що є підтвердженням того, що ОСОБА_3 , написавши вказану заяву, мала на меті саме припинити свої трудові відносини з відповідачем. Саме тому, суд не приймає зауваження представника позивачки, що нею не було подано заяву про звільнення. За змістом та формою подана ОСОБА_3 заява є заявою про розірвання трудових відносин з роботодавцем.

Крім того, статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неприязне чи упереджене ставлення до неї роботодавця.

Будь-яких доказів, в тому числі наявність у позивачки в момент написання заяви чи її подачі, нервового потрясіння чи зриву, позивачкою, всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України, не подано.

Звільнення позивачки відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки вона відмовилася від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення поданого нею позову.

За таких підстав, наказ №03-05/102к від 14.12.2018 року є законним, тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 36, 44, 47, 116 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення суду - 28.10.2020 року.

Суддя: О.М. Ачкасов