Рішення № 92510713, 05.10.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1628/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман цивільну справу (в порядку загального позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с. 1-6).

27.05.2020 року позивачка ОСОБА_1 надала до суду уточнену позовну заяву, з додатками (а.с. 39-44)

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 23.12.2019 року у другій половині дня вона направлялася до своєї подруги ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться будівля типу "барак", власником однієї з квартир якого є відповідач, який є власником собаки бійцівської породи - пітбуль. Коли позивачка увійшла до двору, зазначена собака напала на неї, завдавши тілесні ушкодження. Відповідач просто стояв поряд та дивився, лише коли у ОСОБА_1 закінчилися сили, та вона перестала оборонятися, ОСОБА_2 забрав собаку, та прив`язав її у себе у дворі. ОСОБА_3 , коли побачила що трапилося, одразу викликала швидку медичну допомогу та почала надавати ОСОБА_1 першу допомогу. Швидка доставила ОСОБА_1 до відділення швидкої допомоги КНП "Лиманської центральної районної лікарні". В наслідок нападу собаки, лікарем-травматологом було зафіксовано нанесені позивачу травми, які потребують лікування. Крім того, одяг позивача також була зіпсовано.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 19871,89 грн., моральну шкоду у сумі 5000,00 грн., та судові витрати у сумі 840,40 грн..

Позивачка ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні не прибула, однак надала суду заяви щодо проведення судового розгляду за її відсутності, та відсутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 78).

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року було прийнято рішення про розгляд справи в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що в наслідок нападу собаки ОСОБА_2 , лікарем-травматологом КНП "Лиманської центральної районної лікарні" КНП "Лиманської центральної районної лікарні" було зафіксовано травми нанесені ОСОБА_1 , а саме: відкрита рвана рана на носі розміром до 3 см; відкрита рвана рана на лівій щоці 1x0,3x0,2 см; на обох передпліччях по 3 відкриті рвані рани 1,5x1,0x0,5 см; відкриті рвані рани на правому стегні 5x2x0,5 см та 3 рани 0,5x0,3x0,2 см; на обох литках по дві відкриті рвані рани 0,5x0,5x0,3 см; дві відкриті рвані рани на правій молочній залозі 3x2x0,5 та 2x0,5x0,3 (а.с. 11-12).

В період часу з 26.12.2019 року по 19.02.2020 року ОСОБА_1 придбавала медикаменти, для лікування нанесених травм, що підтверджується квитанціями та товарними чеками аптечних закладів (а.с. 19-21).

Позивачем було розраховано розмір матеріальної шкоди, завданої нападу собаки, на загальну суму - 19871,89 грн., яка підтверджується медичними довідками (а.с. 13-18), фото таблицями зіпсованого одягу (а.с. 50-56), розрахунком витрат на новий одяг (а.с. 23-34).

В свою чергу, розмір матеріальної шкоди відповідачем не спростована шляхом надання належних доказів.

Відносно власника собаки ОСОБА_2 було складено адміністративний матеріал за ч. 2 ст. 154 КУпАП на направлено до суду для прийняття рішення (а.с. 10).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За приписами ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України особа, якій завдано матеріальної та моральної шкоди, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Тобто тягар доказування згідно з перерахованими нормами розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Аналіз положень статей 11, 1166, 1167 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду.

Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Виходячи зі змісту Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Згідно ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.

Тобто, саме на особу, яка утримує домашніх тварин, покладено обов`язок не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме внаслідок дій відповідача було завдано шкоду здоров`ю позивачці, які знаходиться в причинному зв`язку з лікуванням останньої, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 3 Постанови визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., зазначено, що позивачка зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, в наслідок перенесеного стресу в неї пропав нормальний сон. ОСОБА_1 довелося відвідувати лікаря-невропатолога, приймати заспокійливе. Позивачка змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Травми на кілька місяців позбавили її можливостей реалізації своїх звичок та бажань.

Виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення ЦК України, з врахуванням доказів по справі, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування позивачу, суд виходить із доведеності наявного причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини відповідача в її заподіянні, стану здоров`я позивача, факту перенесених моральних страждань з приводу дій відповідача, а також враховує те, що позивачем розмір моральної шкоди обґрунтовано як пошкодженням здоров`я, а відповідно до наведеної вище норми закону моральну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження здоров`я, відшкодовує відповідач, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та дотримуючись принципів розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер та обсяг моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з відповідача 5000 грн.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частково.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір дорівнює 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 840,80 грн. (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Позивачкою при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.1704336337.1 від 14.05.2020 року (а.с. 7). За цих обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Просудовий збір» звільнена від сплати судового збору при подачі позову про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, то на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 10, 19,141, 264,265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 матеріальну шкоду у сумі - 19871 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 моральну шкоду у сумі - 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір у сумі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави (отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37894853, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564) судовий збір у сумі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення суду виготовлений 05.10.2020 року.

Суддя -