Рішення № 92508581, 29.10.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5806/20

Номер провадження2/711/2093/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Забой І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» в якому просив визнати неправомірними дії відповідача стосовно відключення від електропостачання його будинку та зобов`язати відповідача, за власний кошт, здійснити підключення та відновлення електропостачання його будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 21 квітня 2017 року. В даному будинку позивач постійно не мешкає через сімейні обставини. Також позивач зазначає, що в нього відсутня заборгованість за спожиту електричну енергію, останній платіж ним було здійснено 04.11.2018р. з переплатою, відповідно до отриманою квитанції. Останній огляд лічильника контролером проводився в серпні 2019 року.

05 квітня 2020 року позивачу стало відомо, що його будинок відключено від електропостачання. Зі слів його сусіда, йому стало відомо, що відключення будинку відбулось приблизно в кінці лютого 2020 року.

З метою врегулювання даного питання, позивач в телефонному режимі намагався дізнатися у відповідача причини відключення та можливості поновлення електропостачання, але ніякої зрозумілої відповіді не почув. Тому, 27.05.2020, в порядку досудового врегулювання спору, він подав заяву до відповідача про відновлення його прав.

15 червня 2020 року позивач отримав лист від ПАТ «Черкасиобленерго», в якому йому повідомили, що відключення від електропостачання було здійснено законно. Проте позивач не згоден із зазначеним, оскільки згідно п. 7.5 ПРРЕЕ, відповідач мав попередити позивача за 5 або 10 робочих днів до дня відключення, що має вчинити такі дії. Проте, особисто під підпис позивач не отримував жодного попередження про такі дії, а тому вважає його незаконним.

Крім того, позивач зазначає, що такими діями відповідача йому було завдано матеріальної шкоди. Так, через відключення електропостачання у позивача зіпсувалися запаси продуктів у холодильнику та морозильній камері на суму 15000грн., та зіпсувався врожай без поливу на суму 12000грн. Крім того, через відключення електропостачання, в нього не має можливості забезпечити нормальні умови для життя. Тому, посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», Правила роздрібного ринку електричної енергії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що позивачем неодноразово порушувались вимоги ПРРЕЕ стосовно допуску уповноважених представників оператора системи до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території позивача. Згідно програмного забезпечення ПАКЕД_побут останні контрольний огляд контролером був проведений 31.12.2018. Протягом 2019 року контролер н мав доступу до вказаного домоволодіння, контрольні огляди не проводились, у зв`язку із чим, було складено Службову записку контролером Мошнівської елекродільниці Савченко О.О. 30.01.2020 електропостачання за зазначеною адресою було припинено. Окрім того, відповідно до наданого позивачем Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач набув право власності на вказане домоволодіння 21.04.2017р. Разом з тим, договір про користування електричною енергією за вказаною адресою був укладений 16.11.1989 року з гр. ОСОБА_3 , відповідно і особовий рахунок на даній особі. Згідно приписів пп.1 п.7.5. ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи у разі недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи. Отже, відповідач діяв в рамках закону. А відтак вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяви та докази додані до неї.

Відповідач ПАТ «Черкасиобленерго» в особі свого представника - Забой І.Є., заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи викладенні у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10) позивач є власником житлового будинку з прибудовою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 21 квітня 2017 року.

Як встановлено в судовому засіданні та зазначає позивач, за вказаною адресою він постійно не проживає.

Крім того, судом встановлено, що 30.01.2020 року в будинку, власником якого є позивач, відключено електропостачання.

Як зазначає позивач, про відключення його будинку від електромережі, йому стало відомо 05 квітня 2020 року, оскільки саме в цей день він приїхав до свого домоволодіння.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з заявою від 25.05.2020 року щодо відключення від електропостачання будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом ПАТ «Черкасиобленерго» за вих.№ 856 від 11.06.2020 повідомило позивачу, що договір про користування електричною енергією за вказаною вище адресою укладений з гр. ОСОБА_3 , відповідно особовий рахунок на даній особі. Споживання електричної енергії останні раз зафіксовано в жовтні 2018 року. З 2014 року контрольні огляди не проводились по причині того, що контролер Черкаського РЕМ не міг потрапити до даного домоволодіння. Посилаючись на пп.1 п.7.5 ПРРЕЕ, зазначили, що відключення відбулось у зв`язку із не укладенням договору між споживачем та оператором системи, тому рекомендували позивачу з`явитись до Черкаського РЕМ для укладення договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з Оператором (а.с. 4).

Проте, позивач вважає, що таке відключення будинку від мережі електропостачання вчинене відповідачем з порушенням його прав, оскільки його не булу про це повідомлено в строки, що визначені п.7.5 ПРРЕЕ, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Проте згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може погодитись з такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Так, 11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017р. Відповідно до положень Закону, з 01 січня 2019 року ПАТ «Черкасиобленерго» здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Черкаської області, виконує функції, має права і обов`язки Оператора системи розподілу.

Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором розподілу (ПАТ «Черкасиобленерго») та користувачами системи розподілу є Кодекс системи розподілу (далі - КСР), затверджений постановою НКРЕКП від 14.02.2018 №30, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою НКРЕКП від 14.02.2018 №312.

Отже, результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Відповідно до договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії оператор системи розподілу здійснює розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності оператора системи розподілу.

Ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є:

споживач - у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки;

оператор системи - у разі надання послуги з приєднання до електричних мереж.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених ПРРЕЕ випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Згідно пп. 1, 2, 13 п.5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії, зокрема, зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів та забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку.

В той же час положеннями пункту 2.1.2 розділу ІІ ПРРЕЕ визначено, що не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

Слід зазначити, що відповідно до положень пункту 2.1.6 розділу ІІ ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено та визнається сторонами, що позивачем не було укладено договір надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії після набуття ним права власності на вказаний будинок. Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач здійснював споживання електричної енергії з моменту придбання домоволодіння та по дату припинення електропостачання внаслідок його відключення відповідачем від електромережі (30.01.2020). Зазначене вбачається із посилання позивача на те, що він не має заборгованості за спожиту електроенергію, а останній платіж від 04.11.2018 здійснив з переплатою (а.с. 8). Крім того, позивач зазначає, що внаслідок відключення його будинку від електромережі в нього зіпсувалися всі запаси продуктів, що знаходились у холодильнику та морозильній камері, а також зіпсувався врожай без поливу.

Крім того, судом встановлено, що розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалась оператором системи на підставі договору про користування електричною енергією від 16.11.1989р. укладеним із гр. ОСОБА_3 (о/р НОМЕР_1 ).

Також, в порушення вимог п.5.5.5. ПРРЕЕ споживачем не надано було безперешкодний доступ представникам оператора системи до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що знаходиться на території домоволодіння за вище вказаною адресою, внаслідок чого було складено відповідний акт про не допуск від 23.01.2020 та попередження про припинення електропостачання, згідно акту про не допуск від 23.01.2020 (а.с. 22).

Відповідно до пп.1 п. 7.5 ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи, зокрема, у разі недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача та/або закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договору між споживачем та оператором системи.

З урахування викладеного вище, суд приходить до висновків, що відповідач діяв в рамках закону, а відтак не вбачає в його діях порушення прав позивача.

Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» слід залишити без задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, в задоволенні позовних вимог відмовлено, а також те, що позивач, на підставі ЗУ «Захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, тому суд приходить д висновку, що відсутні правові підстави для відшкодування судових витрат за рахунок учасників справи.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 27.10.2020 року.

Головуючий: Р. В. Демчик