Ухвала суду № 92508490, 29.10.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3195/19

номер провадження 2-а/695/21/20

Категорія 60

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.,

за участю секретаря с/з Розпутньої І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Дерев`янко Людмили Василівни, Державної архітектурно-будівельної інспекції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.03.2019р. № 12, -

В С Т А Н О В И В:

23.09.2019р. представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Пилипенко Р.Б. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Дерев`янко Л.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.03.2019р. № 12.

Ухвалою від 11.03.2020 р. до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

До початку розгляду позову по суті 11.03.2020 р. представник відповідачів Єременко Л.В. заявила клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду в зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду. Клопотання обгрунтовувала тим, що позивачу по справі та його представнику Головко М.Є., яка представляла інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності від 23.06.2017р. серія МНО №141100, було достеменно відомо про винесену посадовою особою відповідача за результатами контрольних заходів постанову №12 від 05.03.2019р. Факт обізнаності про винесення оскаржуваної постанови також підтверджується особистими підписами представника позивача в акті перевірки та протоколі №9 від 20.02.2019р., в якому було чітко зазначено про час, місце та дату розгляду адміністративної справи. Оскаржувана постанова була отримана представником позивача особисто 06.03.2019р.

У судове засідання 29.10.2020р. представник відповідачів не з`явився, але скерував до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідачів.

Представник позивача Пилипенко Р.Б. заперечував проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що позивач тривалий час перебував за кордоном і не отримував ні протокол ні постанову про адміністративне правопорушення, тобто позивач особисто не приймав участі в оформленні матеріалів. Довіреність на ім`я ОСОБА_2 була видана на управління майном. А в справі про адміністративне правопорушення його інтереси міг представляти лише адвокат або фахівець в області права.

Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.03.2019р. головним інспектором будівельного нагляду Інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Дерев`янко Людмилою Василівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності №12.

Згідно з вказаною постановою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн 00 коп.

Згідно з відміткою в постанові №12 від 05.03.2019р., копію даної постанови було отримано ОСОБА_2 06.03.2019р. (а.с. 74).

Згідно з копією довіреності (а.с. 68) ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 управляти (володіти, користуватися, здавати в оренду) належне йому на праві власності майно – нежитлове приміщення – павільйон в комплексі акушерсько-гінекологічного відділення Золотоніської центральної районної лікарні, без права відчуження. При цьому надав їй право, зокрема, представляти його інтереси в будь-яких установах чи підприємствах незалежно від підпорядкування та форми власності, отримувати довідки чи інші документи, розписуватися за нього, вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цим дорученням, та інше.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про таке.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Крім того, ст. 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Оскаржувана постанова винесена 05.03.2019, та отримана представником ОСОБА_1 – Головко М.Є. 06.03.2019р.

З урахуванням характеру правовідносин представництва, суд виходить з презумпції добросовісності дій представника, яка в контексті обставин справи виявляється у тому, що обізнаність представника про винесення постанови, свідчить про обізнаність сторони. Позивач не навів доказів, які б спростували зазначену презумпцію.

Відтак, на думку суду, позивач був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови щодо нього 06.03.2019, тому строк оскарження постанови слід обчислювати саме з дати її отримання представником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №164/1546/19.

Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно тому підлягає скасуванню, представник позивача –адвокат Пилипенко Р.Б. 23.09.2019 звернувся до суду з даним позовом.

Обгрунтовуючи поважність пропущення процесуального строку на подання адміністративного позову до суду представник позивача вказав, що позивач не відмовлявся від отримання постанови від 05.03.2019р. №12 та протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2019р. №9, проте не отримував особисто вказаних документів від управління ДАБІ в Черкаській області, також не був присутній при складанні відповідачем адміністративних матеріалів та накладення штрафу, тому достеменно не знав про існування вказаних документів, а про факт виконавчого провадження довідався вже представник ОСОБА_1 – адвокат Пилипенко Р.Б.

На думку суду, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку позивачем суду не надано.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Відповідно до ч.4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Суд приходить до висновку, що позивач через свого представника був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього та про ухвалення постанови 05.03.2019 через свого представника – Головко М.Є., оскільки їй доручив вчиняти дії, пов`язані з майном, стосовно якого його й було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Щодо доводів представника позивача про участь у адміністративній справі адвоката або іншого фахівця в області права, суд зазначає, що при вирішенні питання про порушення строків звернення до суду судом не вирішується питання про порушення порядку розгляду адміністративної справи.

При цьому на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду стороною позивача не надано доказів щодо обставин, які були об`єктивно непереборними, тому суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241-243, 248, 250, 256, 270, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду Інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Дерев`янко Людмили Василівни, Державної архітектурно-будівельної інспекції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05.03.2019р. № 12 - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. Ю. Степченко