Ухвала суду № 92508249, 29.10.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1386/20

Провадження № 1-кс/565/263/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю секретаря Бірюк Л.М.,

прокурора Осійчука М.М.,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції

із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор») Терентія О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.11.2009 за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.11.2013 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185, ч.1 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до трьох років п`яти місяців позбавлення волі, вироком Апеляційного суду Рівненської області від 11.02.2014 за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185, ч.1 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.263, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.07.2017 за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.11.2018 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.395, ст.70 КК України до п`яти років позбавлення волі, звільненого 09.07.2020 з Маневицької ВК № 42 на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 01.07.2020 на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на 2 місяці 11 днів, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , перебуваючого у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

29.10.2020 року прокурором до суду подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020180230000340 від 23.07.2020 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України. Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, які додані до клопотання, і свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення. Також існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 , 09.07.2020 був умовно-достроково звільнений із Маневицької виправної колонії №42 із не відбутим строком покарання 2 місяці 11 днів. Таким чином у разі доведення вини ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч. 3 ст. 78 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років 2 місяців 11 днів. Вказане в сукупності із вагомістю доказів, що підтверджують винну ОСОБА_1 у вчинені злочинів може свідчити про те, що обвинувачений з метою уникнення покарання може переховуватись від органу досудового розслідування, суду. Крім цього наявність вказаного ризику, підтверджується і тим, що обвинувачений ОСОБА_1 фактично з 23.07.2020 (з моменту вчинення першого інкримінованого злочину) за місцем проживання не з`являвся, своїм близьким родичам та органу досудового розслідування про своє місце знаходження нічого не повідомляв, та іншим способом на зв`язок із працівниками поліції не виходив, хоча оперативні працівники Вараського ВП ГУНП в Рівненській області застосовували усі необхідні методи встановлення місця знаходження ОСОБА_1 , оскільки, після реєстрації даного кримінального провадження, були вагомі підстави вважати, що саме ОСОБА_1 вчинив ці кримінальні правопорушення, що саме по собі і є переховуванням від органу досудового розслідування. На даний час ОСОБА_1 ніде не працює, та не має будь-яких офіційних доходів, неодружений та утриманців не має. Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_1 є раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності. Окрім цього, 09.07.2020 ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений із Маневицької виправної колонії №42 із не відбутим строком покарання 2 місяці 11 днів та в цей період, останній вчинив дані кримінальні правопорушення. Вище зазначене свідчить про наявність високого ризику вчинення ОСОБА_1 повторних злочинів.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що погоджується із клопотанням прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього та не заперечує свою причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень окрім епізоду, що стосується викрадення майна у ОСОБА_2 .

За результатами розгляду клопотання, виходячи з наданих доказів, суд вбачає правові підстави для задоволення клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Надані з цим клопотанням до суду копії доказів із кримінального провадження: протоколу проведення слідчого експерименту від 01.09.2020 року, протоколу огляду предмета від 01.09.2020 року, протоколу огляду місця події від 03.09.2020 року, заяви обвинуваченого та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.10.2010 року, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Окрім цього, обвинувачений на досудовому розслідуванні, повністю визнав свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів і не заперечував щодо цього у судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора окрім епізоду, що стосується викрадення майна у ОСОБА_2 .

Існування фактів, викладених у досліджених доказах, на думку суду можуть переконати стороннього спостерігача у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити правопорушення і зв`язати його із злочинами, які йому інкримінуються органами досудового розслідування. З викладеного випливає висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду підтверджується тим, що ОСОБА_1 , був умовно-достроково звільнений із Маневицької виправної колонії №42 із невідбутим строком покарання 2 місяці 11 днів. Таким чином у разі доведення вини ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч. 3 ст. 78 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України, останньому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі. Цей ризик посилюється і тим, що обвинувачений ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків по місцю проживання. Зокрема, з моменту вчинення першого злочину за місцем проживання не з`являвся, своїм близьким родичам та органу досудового розслідування про своє місце знаходження нічого не повідомляв та іншим способом на зв`язок із працівниками поліції не виходив.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що він неодноразово засуджений за вчинення злочинів проти власності та був умовно-достроково звільнений із Маневицької виправної колонії №42 із не відбутим строком покарання 2 місяці 11 днів та в цей період вчинив дані кримінальні правопорушення.

Вказані обставини поміж іншого свідчать і про те що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, не може запобігти ризикам того, що обвинувачений, у випадку не застосування, щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити нове кримінальне правопорушення. Також, суд враховує тяжкість покарання, яке загрожує в разі доведення його вини, відсутність стійких соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є особою молодого віку без хронічних захворювань, що перешкоджали б йому переховуватись від органу досудового розслідування, відсутність доходів та зареєстрованого майна, негативну характеристику з місця його проживання та посередню характеристику з місця відбування ним попереднього покарання.

Ступінь ризиків, визнаних судом доведеними, свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для їх запобігання.

При цьому, суд виходив з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.177, 178, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, суд вбачає підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд, виходячи з усіх встановлених обставин, вважає за можливе визначити розмір застави ОСОБА_1 .

За змістом ч. 4 ст. 182 КК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначені розміру застави суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку суду застава, як альтернативний вид запобіжного заходу, п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105100 грн., з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених п.п. 1, 2, 3,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України. зможе зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також є помірною та пропорційною щодо нього та обставин злочину, в якому він обвинувачується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.ст.177, 178,182, 183, 193, 194, 205, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, уродженця с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , перебуваючого у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 27.12.2020 року, включно.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - п`ятдеся трозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105100 (сто п`ять тисяч сто) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області ГУ ДКУ у Рівненській області, розрахунковий рахунок № UA048201720355229002000010559, банк отримувача Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з усіма свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», яка після перевірки має розпорядитися про звільнення обвинуваченого з під варти, про що повідомити слідчого та суд.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після внесення застави і звільнення з-під варти ОСОБА_1 необхідно вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Виконання ухвали покласти на конвойну роту ГУНП в Рівненській області та ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Мануляк Ю.В.