Ухвала суду № 92506726, 29.10.2020, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1274/20

Провадження № 2-з/288/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року смт. Попільня

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області заяву представника позивача - ОСОБА_1 , адвоката - Рева Оксани Олегівни, яка діє на підставі довіреності, про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2020 року до Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Регіональний Сервісний центр у м. Києві про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача - ОСОБА_1 , адвокат - Рева Оксана Олегівна звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ,VIN – код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований 23 лютого 2019 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з віндикаційним позовом до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичного володільця майна – автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, чорний, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , як набувача (в подальшому Відповідач), з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

26 вересня 2017 року приблизно о 12:00 годин Позивач приїхав до залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський» в м. Києві на власному автомобілі марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 та зайшов до приміщення кафе «Макдоналдз», що на площі Вокзальній, 1 в м. Києві, де сів за столик. В цей час до нього підійшли 1 чоловік та 2 жінки, раніше незнайомі, з якими в останнього виник діалог. Через декілька хвилин Заявник заснув з незрозумілих причин та прокинувшись через деякий час побачив, що в нього пропала власна сумка, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 100 гривень, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7» імеі: НОМЕР_6 та ключі від його автомобіля. Вийшовши з приміщення кафе позивач також виявив відсутність власного вищезазначеного автомобіля на стоянці.

07 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12017100090011626, на підставі заяви ОСОБА_1 , були внесені відомості щодо незаконного заволодіння автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_2 та з цього моменту, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочалося досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, яке на даний час триває.

Ані 26 вересня 2017 року, ані раніше позивач не уповноважував жодну особу від його імені розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду та інше) спірним автомобілем, у зв`язку з чим не підписував документи (доручення, довіреності та ін.). Добровільно в користування третіх осіб не передавав вказаний автомобіль, також не передавав свідоцтво про реєстрацію автомобіля та є єдиним власником зазначеного автомобіля.

З моменту як автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 21 червня 2017 року незаконно вибув з володіння ОСОБА_1 змінилися декілька володільців, ними були громадяни - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Останній набувач - ОСОБА_3 .

Метою заявлення віндикаційного позову є забезпечення введення ОСОБА_1 у володіння майном якого він незаконно позбавлений. Таке рішення суду є підставою для Державної реєстрації транспортного засобу у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

На момент звернення до суду з позовом про витребування у останнього набувача ОСОБА_3 спірного автомобіля суд повинен вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль. Відсутність заходу забезпечення позову в той момент коли ОСОБА_3 дізнається про заявлений позов до нього, дозволить останньому безперешкодно відчужити автомобіль що в подальшому зробить не тільки можливим виконання рішення суду, а взагалі безперспективність подальшого розгляду справи, оскільки віндикаційний позов може бути заявлений тільки до тієї особи, яка зареєстрована у відповідному реєстрі власником майна та нівелюватиме обраний позивачем ефективний спосіб захисту прав.

Окрім цього, в разі невжиття заходів забезпечення позову автомобіль може бути розібраний на запчастини та перестане існувати як цілісна річ що в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Враховуючи ту обставину, що викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Оскільки розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на

користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 21 червня 2017 року автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , власником автомобіля значиться ОСОБА_1 /а. с. 23/

З моменту як автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 21 червня 2017 року незаконно вибув з володіння ОСОБА_1 змінилися декілька володільців, ними були громадяни - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

За результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України станом на 21 серпня 2019 року, Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, останнім набувачем та власником транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 1998, 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , № двиг. НОМЕР_1 , значиться - ОСОБА_3 . /а.с.45/

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2019 року, накладено арешт на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_8 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Ружинським УМВС України в Житомирській області 07.02.2012 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ № 3242/2018/1120024 від 25.09.2018 року. /а.с.127-129/

Разом з тим, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Територіальний Сервісний центр № 3242, про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишено без розгляду./а.с.130/

Суд звертає увагу, що судом накладено арешт на транспортний засіб шасі НОМЕР_8 , в той час як згідно наданих матеріалів, № шасі (рами) транспортного засобу, на який представник позивача просить накласти арешт - КРТС0В1КSАР074295.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів виготовленого станом на 05 серпня 2020 року, за результатами пошуку в ЄДР МВС, обмеження по ЄДР МВС щодо транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, об`єм двигуна 1998, VIN – код НОМЕР_3 , дата державної реєстрації за особою 23 лютого 2019 року – відсутні. /а.с.47/

Встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_2 , який належав позивачу та був переоформлений на ОСОБА_3 (останній набувач), та отримав державний номерний знак НОМЕР_4 . Враховуючи те, що ОСОБА_3 може відчужити вищевказаний автомобіль третім особам, невжиття заходів забезпечення позову може, в подальшому, утруднити виконання рішення у даній справі.

Судом встановлено, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки порушено права та законні інтереси позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість її відчуження та вчинення будь-яких можливих юридичних дій з цим майном.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суддя вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню та наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачеві збитки.

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 62, 149-153, 353-354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача - ОСОБА_1 , адвоката - Рева Оксани Олегівни, яка діє на підставі довіреності, про забезпечення позову - задовольнити.

Накладення арешту на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , VIN – код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований 23 лютого 2019 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко