Ухвала суду № 92505442, 29.10.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2652/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

представників позивачки ОСОБА_1 – адвокатів Нана Д.М. та та Шараг О.В.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Куренної В.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт Овідіополь, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбі, поділ спільного сумісного майна та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2020 року, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Нан Д.М., звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області, з вказаним позовом, який, 12.06.2020 р. уточнив в частині числових значень часток майна, що підлягає поділу, та в подальшому, звернувшись до суду з заявою про зміну предмету позову, в остаточній редакції якого від 07.10.2020 р., просив суд, встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та відповідача в період з червня 2010 року по травень 2017 року, визнати земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий № 5123782000:02:004:0288 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 406,2 кв.м., що розташовані на території АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснити поділ спільного сумісного майна, визнавши за позивачкою право власності на 3/4 частини : земельної ділянки, площею 0,100 га, кадастровий № 5123782000:02:004:0288 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 406,2 кв.м., що розташовані на території АДРЕСА_1 , транспортного засобу марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_2 , зареєстрованого за відповідачем 31.10.2018 року, транспортного засобу марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_4 , зареєстрованого за відповідачем 02.03.2019 року, припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на : 3/4 частин транспортного засобу марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_2 , зареєстрованого за відповідачем 31.10.2018 року та транспортного засобу марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_4 , зареєстрованого за відповідачем 02.03.2019 року, залишивши їй у власності : транспортний засіб марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_5 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_6 , дата реєстрації 11.10.2019 року та транспортний засіб марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_7 , 2015 р.в., д/н НОМЕР_8 , дата реєстрації 05.03.2019 року, визначивши, що рішення суду, яке буде прийняте за наслідком розгляду вказаних позовних вимог буде підставою для здійснення ОСОБА_1 документального оформлення права власності на майно визначене у позовній заяві

Разом з тим представником позивачки було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на 3/4 частини транспортного засобу марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_2 , дата реєстрації 31.10.2018 року, який зареєстрований на праві власності за відповідачем.

В судовому засіданні представники позивачки підтримали свою заяву про забезпечення позову, яку просили суд задовольнити.

Представниця відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову, вважаючи вказане клопотання необґрунтованим, так як вимога про накладення арешту на вищевказаний автомобіль є тотожною позовним вимогам, відсутні докази наміру відповідача будь-яким чином відчужити вказаний автомобіль, а також через те, що вказаний автомобіль є єдиним транспортним засобом, яким користується відповідач для власних потреб.

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір про право власності відносно транспортного засобу марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 31.10.2018 року, який є предметом позову в даній цивільній справі.

Однак, представниками позивачки не надано суду жодного належного та допустимого доказу намірів (намагання) відповідача продати, подарувати чи іншим чином відчужити вказаний транспортний засіб, який він постійно використовує для власних потреб, беручи до уваги, що ухвалою суду від 11.06.2020 р. була частково задоволена заява представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній цивільній справі та накладено арешт на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,100 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровий № 5123782000:02:004:0288, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 406,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, іншим особам та органам, вчиняти будь – які реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно, а саме земельної ділянки площею 0,100 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровий № 5123782000:02:004:0288, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 406,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на транспортний засіб марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 р.в., д/н НОМЕР_4 , зареєстрованого за відповідачем 02.03.2019 року.

Суд також враховує той факт, що на сьогодні у розпорядженні позивачки постійно знаходяться 2 транспортних засоби - а/м транспортний засіб марки Toyota, модель Camry, д/н НОМЕР_6 , дата реєстрації 11.10.2019 року та транспортний засіб марки Toyota, модель Camry, номер шасі НОМЕР_7 , 2015 р.в., д/н НОМЕР_8 , якими вона постійно користується задля власних потреб, і які також предметом спору, стосовно яких заходи забезпечення позову не вживались.

Таким чином, суд вважає, що у випадку задоволення заяви про забезпечення позову та накладенням арешту на а/м марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який єдиним автомобілем, яким користується відповідач, після накладення арешту на а/м марки Toyota, модель Camry, д/н НОМЕР_4 , який зареєстрований на його ім`я – ОСОБА_2 позбавиться взагалі можливості пересуватися автомобілем, і саме це поставить його вкрай невигідне положення з позивачкою, яка користується двома автомобілями, які також є предметом спору в даній справі. Тобто не буде дотримано справедливий баланс щодо спірного рухомого майна сторін, яке є предметом спору.

З урахуванням фактичних даних, які маються в матеріалах справи, суд вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову, не зможе в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і не поставить позивачку в менш сприятливе становище в порівнянні з відповідачем, про що неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України

№ 9 від 22.12.2006 р., практикою ЄСПЛ, ЄКПЛ, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбі, поділ спільного сумісного майна та визнання права власності на майно у виді накладення арешту на 3/4 частини транспортного засобу марки ТESLA, модель Model Х, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 31.10.2018 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Оскарження ухвали про відмову в забезпеченні позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Д.М. Гандзій