Рішення № 92504567, 28.10.2020, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/825/20

Провадження № 2/492/276/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2020 року м. Арциз Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 44871,93 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою 20 травня 2011 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав, а відповідачка отримала кредит у розмірі 2200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконував, внаслідок чого станом на 28 квітня 2020 року перед позивачем виникла заборгованість за кредитом, процентами та штрафами, яка склала загальну суму 44871,93 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначений у порядку спрощеного позовного провадження на 07 серпня 2020 року, про що повідомлені сторони. Однак, 07 серпня 2020 року, у зв`язку з неявкою відповідачки, справу було відкладено на 21 вересня 2020 року, про що сторони не повідомленні, у зв`язку з відсутністю фінансування на поштові витрати. 21 вересня 2020 року, у зв`язку з неявкою сторін, справу було відкладено на 28 жовтня 2020 року

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлялася належним чином. Так, судом, відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України, двічі надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак відповідно до повернутих поштових повідомлень відповідачка за зазначеною адресою відсутня, що свідчить про неможливість вручення відповідачці судових повісток та, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в цьому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судовоїсистеми. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його письмовому клопотанні, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 57, 59, 60, 61-62) та ОСОБА_1 (а.с. 55-56) відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку 20 травня 2011 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач передав кредит відповідачці у розмірі 2200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до зазначеної Анкети-заяви відповідач зобов`язався дотримуватись умов та правил надання банківських послуг (а.с. 27, 28-54). Згідно з п. 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк. Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язався на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених наявним договором, більш ніж на 30 днів, відповідач зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 28 квітня 2020 року з урахуванням заборгованості за кредитом, процентами склала загальну суму 44871,93 грн. (а.с. 10-18).

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язані видати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, однак, відповідачка всупереч вимог чинного законодавства та Умов та правил надання банківських послуг належним чином свої зобов`язання з повернення чергової частки кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконала та не здійснювала повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі у встановлені строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачкою.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 28 квітня 2020 року становить 44871,93 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 6236,01 грн., заборгованість за процентами – 2241,12 грн.; заборгованість за пенею – 33781,85 грн.; штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 2112,95 грн. (а.с. 10-18).

За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 травня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 27).

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 травня 2011 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи АНКЕТУ-ЗАЯВУ про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.

Судом встановлено, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», хоч і підписана відповідачкою ОСОБА_1 , проте, не містить чіткої інформації щодо відсоткової ставки та можливості її збільшення, розміру та строків періодичних платежів на погашення кредиту тощо, тому не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 травня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 травня 2011 року шляхом підписання Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Отже відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за відсотками, пені та штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20 травня 2011 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», хоч і підписана відповідачкою ОСОБА_1 , проте не містить чіткої інформації щодо відсоткової ставки та можливості її збільшення, розміру та строків періодичних платежів на погашення кредиту тощо, тому не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20 травня 2011 року у вигляді АНКЕТИ-ЗАЯВИ, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6236,01 грн., розмір якої підтверджений розрахунком банку та банківською випискою по картковому рахунку, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов в цій частині обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою ОСОБА_1 , в іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, пенею та штрафами у розмірі, зазначеному позивачем, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених позовних вимог складала 44871,93 грн., судовий збір сплачений в сумі 2102,00 грн. (а.с. 1). Рішенням суду задоволено позовні вимоги у розмірі 6236,01 грн., що становить 13,89 % від суми заявлених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (2102,00 грн.*13,89%), що становить 291,96 грн.

На підставі ст. ст. 525, 526, 527, 530, 549, 550, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 48, 76-78, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (м.Київ, вул.Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570). заборгованість за кредитом – 6236 (шість тисяч двісті тридцять шість) гривень 01 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованості за процентами, пенею та штрафами у розмірі, зазначеному позивачем, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (м.Київ, вул.Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 291 (двісті дев`яносто одна) гривня 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.