Рішення № 92501091, 28.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2020 року Справа № 280/1788/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

провизнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 01.04.2020) просить суд:

визнати протиправними дії та скасувати рішення-повідомлення від 28.01.2020 №0800-0205-8/517 відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 09.01.2020, зарахувавши періоди з 20.04.1977 по 09.05.1979 строкова військова служба та з 21.10.2002 по 17.06.2013 на посадах державної податкової служби (адміністрації), державної фіскальної служби, органів міндоходів (контролюючих органів).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.01.2020 звернувся із заявою до Комунарського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про Державну службу». У задоволені заяви відповідачем відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного для призначення пенсії стажу державної служби. Як зазначає позивач, відповідачем не зараховано період проходження строкової служби та період роботи у податкових органах, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, право яких на пенсію визначено статтею 37 Закону №3723-XII «Про державну службу». Вважаючи такі дії протиправними, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.03.2020, у зв`язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1788/20; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

05.05.2020 від відповідача надійшов відзив (вх. №20762) у якому, зокрема, зазначено, що позивач 15.04.2020 звернувся до відповідача із заявою довільної форми про призначення йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Вказана заява розглянута відповідачем та листом від 29.01.2020 за № 4/А- 1 позивачу відмовлено у її задоволенні. Як зазначає відповідач, до стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що надає право на призначення пенсії за нормами Закону України „Про державну службу' від 10.12.2015 № 889, зараховуються періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій, яким були присвоєні ранги державних службовців. На підставі викладеного, до стажу державної служби позивача не враховано період його роботи з 21.10.2002 по 17.06.2013 на посаді державного радника податкової служби III рангу. Згідно даних трудової книжки позивача та даних персоніфікованого обліку у період з 13.04.2016 по 13.07.2018 позивач не займав посади державної служби, що є необхідної умовою для призначення пенсії за віком у відповідності до Закону № 889, а тому стаж державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 повинен становити 20 років. Також вказано що служба в армії не належить до посад державної служби, передбачених ст. 25 Закону України «Про державну службу», а тому період проходження позивачем служби в армії з 20.04.1977 по 09.05.1979 до стажу державної служби не включається. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком, призначеній у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).

15.01.2020 позивач звернувся до Комунарського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про Державну службу».

Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.01.2020 №0800-0205-8/517 позивача проінформовано про відмову у переведенні на пенсію за віком з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, що дають право на пенсію за Законом України «Про Державну службу». У повідомленні також зазначено, що посадовим особам контрольних органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до категорії посад державної служби. Враховуючи вищезазначене, стаж позивача на посадах, що дає право на пенсію за Законом України «Про Державну службу», складає 8 років 1 місяців 6 днів.

15.01.2020 позивач звернувся до Комунарського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про надання розрахунку його страхового (спеціального) стажу та заробітної плати.

Листом від 29.01.2020 №4/а-1 відповідач повідомив позивача про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України №3723 «Про державну службу» у звязку із недостатністю стажу на посадах, що дає право на цей вид пенсії.

Також позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, проте листом від 20.02.2020 №949-944/А-02/8-0800/20 його повідомлено про відсутність підстав для переведення на пенсію за законом України «Про державну службу».

Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України №889-VІІІ), який набув чинності 01.05.2016.

Відповідно до статті 90 Закону України №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України регламентовано, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно із пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно доЗакону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до статті 38 Закону України №889-VІІІ прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Статтею 39 Закону України №889-VІІІ встановлено, що ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону України № 889-VIII встановлено, що до стажу державної служби зараховується зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання.

Згідно із пунктом 343.1 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання, серед іншого: державний радник податкової служби III рангу.

Відповідно до пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 8 роділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 2 роділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VІІІ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ встановлено, зокрема, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, до втрати ним чинності на підставі Закону №5083-VI (5083-17) від 05 липня 2012 року, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон №509-XII).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова адміністрація є центральним органом виконавчої влади.

Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першоїстатті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації.

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам Закону №3723-ХІІ щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону №509-XII встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Підсумовуючи вищевикладене слід зробити висновок про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівникі і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ визначено основні критерії класифікації посад державних службовців та встановлено сім категорій посад державних службовців. До шостої категорії посад відносяться посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Із матеріалів справи (копії трудової книжки та Довідки про обіймані посади в органах податкової служби за період роботи з 25.05.1999 по 12.03.2015, виданої ГУ ДПС у Запорізькій області 27.12.2019 за №7648/14/08-01-11-02-17) судом встановлено, що позивачем 10.06.1996 прийнято Присягу державного службовця; з 25.05.1999 позивач прийнятий на конкурсній підставі по переводу заступником голови ДПА у Запорізькій області, присвоєний 7 ранг державного службовця; з 21.10.2002 присвоєно спеціальне звання «Державний радник податкової служби ІІІ рангу»; 11.05.2004 звільнений по переводу до Державної податкової інспекції по Комунарському районі м. Запоріжжя; 12.05.2004 призначений на посаду начальника Державної податкової інспекції по Комунарському районі м. Запоріжжя; 26.07.2004 звільнений по переводу до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області; 27.07.2004 призначений в порядку переведення на посаду заступника голови Державної податкової адміністрації в Запорізькій області; 03.02.2012 призначений в порядку переведення в.о. заступника голови Державної податкової служби у Запорізькій області; 20.02.2012 призначений на посаду заступника голови Державної податкової служби у Запорізькій області; 17.06.2013 звільнений по переводу до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Також, в матеріалах справи наявна довідка про присвоєні спеціальні звання від 15.01.2020 №722/14/08-01-11-01-22, видана Головним управління ДПС у Запорізькій області. Як зазначено у довідці, з 25.05.1999 по 20.10.2002 позивачу присвоєно 7 ранг державного службовця (наказ ДПА у Запорізькій області від 25.05.1999 №166-о); з 21.10.2002 по 17.06.2013 державний радник податкової служби III рангу (наказ ДПА у Запорізькій області від 25.10.2002 №203-о); з 18.06.2013 по 12.03.2015 7 ранг державного службовця (наказ Міністерства доходів у зборів від 18.06.2013 №1422-о).

Крім того, матеріали справи містять Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.01.2020 №4, Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 09.01.2020 №3, наказ про призначення від 25.05.1999 №166-о, наказ про призначення від 18.06.2013 № 1422-0.

Звідси, оскільки позивач у період 21.10.2002 по 17.06.2013 був державним службовцем та посадовою особою контролюючого органу, при цьому мав спеціальне звання - "Радник податкової служби ІІІ рангу", зазначений період підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби з 20.04.1977 по 09.05.1979 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону. (п. 6 Порядку №229).

До 01.05.2016 стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку № 283. До стажу державної служби включався, серед іншого, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях (п. 3 Порядку № 283).

Відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у період з 20.04.1977 по 09.05.1979.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 6 Закону № 2232 визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби у період 20.04.1977 по 09.05.1979 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (зокрема, 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 1 статті 26 зазначеного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно достатті 37 Закону України № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІвік і страховий стаж.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.01.2020 №0800-0205-8/517 позивача проінформовано про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки у нього не достатньо стажу на посадах, що дають право на пенсію за Законом України «Про Державну службу.

Водночас, оскільки позивач станом час звернення до пенсійного органу досягнув віку 62 роки та має загальний страховий стаж роботи 42 роки 0 місяців 12 днів, стаж державної служби понад 20 років (з урахуванням періоду проходження строкової війсбкової служби з 20.04.1977 по 09.05.1979 та періоду роботи в органах державної податкової служби з 21.10.2002 по 17.06.2013), суд доходить висновку, що зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» забезпечить ефективне поновлення порушених прав ОСОБА_1 та сприятиме остаточному вирішенню спору між сторонами.

Стосовно посилань відповідача про недотримання позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зокрема подання позивачем заяви про призначення пенсії довільної, невстановленої форми, суд зазначає, що за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин; водночас, як вбачається зі змісту повідомлення від 28.01.2020 №0800-0205-8/517, підставою для відмови у призначення пенсії слугувала лише недостатність, на думку відповідача, стажу державної служби, на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам законодавства відповідач не посилався.

Разом із тим, щодо дати, з якої необхідно здійснити призначення пенсії суд зазначає, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку 62 роки досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже пенсію необхідно призначити з 10.01.2020, тобто з дня, що настає за днем досягнення віку, з якого настає право на отримання пенсії за Законом України «Про державну службу».

Крім того, стосовно вимог про скасування рішення-повідомлення від 28.01.2020 №0800-0205-8/517 відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» слід зазначити, що таке повідомлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України та таким повідомленням позивача лише проінформовано про відмову у призначення пенсії; звідси, вимоги щодо його скасуванню задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 10.01.2020, зарахувавши до стажу державної служби періоди з 20.04.1977 по 09.05.1979 строкова військова служба та з 21.10.2002 по 17.06.2013 робота на посадах державної податкової служби (адміністрації), державної фіскальної служби, органів міндоходів (контролюючих органів).

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 28.10.2020.

СуддяЮ.П. Бойченко