Рішення № 92501047, 28.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2020 року (12 год. 00 хв.)Справа № 280/3266/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №24981 від 29.05.2020) просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.04.2020 №ЗП 7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування за наслідками якого складено Акт інспекційного відвідування від 25.02.2020 № ЗП7543/1150/АВ (далі - Акт). За результатами проведеного відвідування та складеного акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЗП 7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09.04.2020 на позивача штрафу у розмірі 47230,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Позивач зазначає, що в Акті відсутні будь-які посилання на підстави, що передбачені в пункті 5 Порядку №823, та документи передбачені ч. 3 ст. 6, ч. 1.2. ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 , копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування не було надано для ознайомлення, з матеріалів справи неможливо визначити правові підстави для здійснення інспекційного відвідування та складання відповідного Акту, перевірити наявність в Інспектора повноважень на здійснення відповідної перевірки. За вказаних обставин вважає що, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 проведено за відсутності правових підстав, передбачених Порядком №823, а отже Акт складений за результатами цих дій не може слугувати належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення та накладення на позивача штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Позивач також не погоджується із висновком відповідача, що ФОП ОСОБА_1 один працівник допущений до роботи без укладання трудового договору. В обґрунтування вказаної обставини в Акті зазначається, що за письмовими поясненнями, наданими ФОП ОСОБА_3 у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » два відділи: продуктовий та алкоголь і табак. В продуктовому відділі веде діяльність ФОП ОСОБА_4 , у відділі алкоголь та табак здійснює діяльність ФОП ОСОБА_5 . Під час інспекційного відвідування у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до відеофіксації, знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_6 та виконувала роботу продавця відділу алкоголь та табак. Зазначена працівниця надала письмові пояснення, що працює в продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » приблизно 9 років, трудовий договір оформлений з ФОП ОСОБА_4 . Наведені обставини в сукупності з матеріалами відеозапису слугували підставою для висновку формулювання в Акті висновку про фактичну наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_6 . Позивач не погоджується із таким висновком через наступне. Відповідно до п. 19 Порядку № 823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Проте, в Акті відсутня відмітка про долучення таких матеріалів, отже, такі матеріали вважаються не долученими до Акта та не можуть бути доказами у справі. У примірнику Акта, який надано ФОП ОСОБА_7 взагалі відсутня відмітка про фіксацію процесу відвідування будь-якими засобами аудіотехніки, фототехніки чи відеотехніки. Із письмових пояснень, які надані ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та які містяться у матеріалах адміністративної справи не можливо зробити висновок про наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ніхто з вказаних осіб не визнає наявності цих відносин. Також позивач зазначає, що в Акті інспекційного відвідування зафіксовано, що у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » два відділи: продуктовий та алкоголь і абак. В продуктовому відділі веде діяльність ФОП ОСОБА_4 , у відділі алкоголь і табак здійснює діяльність ФОП ОСОБА_9 . Проте, в акті не зазначено на підставі яких документів інспектором було встановлено ці обставини. Позивач зауважує, що під час проведення перевірки інспектором не здійснювалась перевірка документів які б вказували на наявність цих обставин не перевірялись договори оренди ФОП ОСОБА_2 , договори оренди ФОП ОСОБА_4 , технічний паспорт на приміщення магазину, правовстановлюючі документи на приміщення магазину. Отже відповідний висновок зроблений Інспектором в Акті перевірки є необґрунтованим та безпідставним, та фактично є суто припущенням Інспектора. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.06.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2020.

25.06.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29606), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування позивача встановлено, що один працівник - ОСОБА_6 допущена позивачем до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст.21 КЗпП України, ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України. Так, за результатами інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень та винесено постанову про накладення штрафу. Відповідач зазначає, що інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач створювала перешкоди у здійсненні інспекційного відвідування, про що складений відповідний акт. Складений за результатами відвідування акт містить детальний опис вчиненого позивачем порушення, а саме в акті зазначено, що позивач допустила одного працівника до роботи без укладення трудового договору. Вказане підтверджується поясненнями, які надала позивач та ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що припис підписний позивачем без зауважень та заперечень. Також, позивач наданим йому правом недопуску до здійснення інспекційного відвідування не скористалась. Отже, інспекційне відвідування є законним, а оскаржувана постанова є такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), зареєстрована 10.11.1999, дата запису: 06.06.2007, номер запису: 21030170000034159.

07.02.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №248 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)» (а.с.39-41).

На підставі зазначеного наказу 07.02.2020 оформлено направлення №233 на проведення заходу державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 . Дата початку та дата закінчення заходу: з 14.02.2020 по 27.02.2020. Для здійснення заходу державного нагляду (контролю) направлено головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Герасимову О.А. та ОСОБА_10

14.02.2020 інспекторами праці складено акт №ЗП7543/1150/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування, оскільки позивачем не надано документи, що містять інформацію з питань, які є предметом відвідування (а.с.43).

14.02.2020 інспекторами праці складеного вимогу №ЗП7543/1150/НД про надання документів, відповідно до якої позивача зобов`язано до 11 год. 17.02.2020 надати документи, необхідні для інспекційного відвідування (а.с.44).

За результатами інспекційного відвідування 25.02.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області складено Акт № ЗП7543/1150/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовую найману працю (а.с.57-59).

В ході інспекційного відвідування за адресою здійснення господарської діяльності позивача було встановлено, що один працівник допущений до роботи без укладання трудового договору. За письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 встановлено, що у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » два відділи: продуктовий та алкоголь і табак. В продуктовому відділі діяльність веде ФОП ОСОБА_4 . У відділі алкоголь і абак здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 14.02.2020 під час інспекційного відвідування у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до відеофіксації знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_6 та виконувала роботу продавця відділу алкоголь і табак, а саме: продавала покупцеві сигарети. Зазначена працівниця пояснила, що трудовий договір оформлений із ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення, що ОСОБА_6 продає товар у двох відділах. Будь-яких трудових або інших договорів між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування не надано (а.с.57-58).

Зважаючи на виявлені порушення, 25.02.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено Припис про усунення виявлених порушень № ЗП7543/1150/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути порушення до 25.03.2020 (а.с.59).

Листом від 27.02.2020 за вих.№08/03.4-06/2019 позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу (а.с.60).

09.04.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 47230,00 грн. за порушення останньою вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною позивач звернулась до суду із даним позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96, Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96, Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

У зв`язку із втратою чинності 14.05.2019 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідності до пункту 2 Порядку № 823 (в редакції, чинній на час проведення інспекційного відвідування), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до змісту підпункту п`ятого пункту 5 Порядку № 823, інспекційне відвідування проводиться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник.

Згідно з пунктами 8, 9, 10 Порядку № 823, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Як свідчать матеріали справи, інспекційне відвідування було проведено на підставі рішення органу контролю, на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 22.01.2020 №2313/0/1-20 та оформлене наказом від 07.02.2020 № 248, і у відповідності до направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 07.02.2020 №233, яке було вручено позивачу 14.02.2020, про що свідчить підпис останньої (а.с.42).

Тобто, при здійсненні інспекційного відвідування відповідач діяв у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 19 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку №823).

Судом встановлено, що в ході інспекційного відвідування в період з 14.02.2020 по 25.02.2020, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування №ЗП7543/1150/АВ від 25.02.2020, інспекторами праці встановлено порушення позивачем вимог частин першої ст. 21 та частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме: встановлено, що один працівник допущений до роботи без укладання трудового договору. За письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 встановлено, що у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » два відділи: продуктовий та алкоголь і табак. В продуктовому відділі діяльність веде ФОП ОСОБА_4 . У відділі алкоголь і абак здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 14.02.2020 під час інспекційного відвідування у продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до відео фіксації знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_6 та виконувала роботу продавця відділу алкоголь і табак, а саме: продавала покупцеві сигарети. Зазначена працівниця пояснила, що трудовий договір оформлений із ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення, що ОСОБА_6 продає товар у двох відділах. Будь-яких трудових або інших договорів між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування не надано (а.с.57-58).

За вимогами пункту 24 Порядку №823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування (пункт 23 Порядку №823).

Зважаючи на виявлені порушення, 25.02.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП7543/1150/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути порушення до 25.03.2020

09.04.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 47230,00 грн. за порушення останньою вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Підставою для прийняття постанови №ЗП7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09.04.2020 відповідачем визначено порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма такого повідомлення затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України (в редакції на момент прийняття оскаржуваної постанови), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, які використовують найману працю.

При цьому, повинен бути встановлений саме факт використання такою особою найманої праці.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другоюстатті 265 Кодексу законів про працю Українита частинами другою - сьомоюстатті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевіркаформою державного нагляду.

Стосовно суті викладених у акті порушень, суд зазначає, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку № 509, дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб`єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин не підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом досліджено наданий відповідачем відеодоказ відеозапис процесу відвідування. Суд зазначає, що зі змісту дослідженого відеодоказу не можливо встановити жодних порушень законодавства про працю позивачем. Вказаний доказ взагалі не доводить будь-яких обставин. Зі змісту такого доказу не можливо встановити, де коли і ким проведено відвідування. А тому суд критично ставиться до зазначеного доказу.

Щодо відібраних під час інспекційного відвідування пояснень від позивача та ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Позивач у своїх поясненнях, наданих під час інспекційного відвідування зазначила, що здійснює діяльність у відділі алкоголю. У другому відділі (продукти) діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4 . Зазначила, що товар продає ОСОБА_6 , її змінює ОСОБА_11 (а.с.54).

ОСОБА_6 у поясненнях зазначила, що працює в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » продавцем у двох відділах, офіційно оформлена у ФОП ОСОБА_4 9 років (а.с.55).

Зі змісту наданих пояснень судом не встановлено, що позивачем здійснено порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідачем же не надано доказів того, у якому саме відділі магазину здійснює діяльність позивача, а в якому - ФОП ОСОБА_4 , не надано суду доказів того, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взагалі здійснює діяльність ФОП ОСОБА_4 .

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що письмовими поясненнями позивача та ОСОБА_6 не підтверджено та не спростовано факт допуску до роботи ОСОБА_6 .

Окрім пояснень позивача та ОСОБА_6 , інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування не досліджено жодного документу, який міг би беззаперечно свідчити про наявність трудових відносин позивача із ОСОБА_6 .

Наданий відповідачем відеозапис також не доводить встановлене відповідачем порушення позивачем вимог закону про працю.

Тобто, відповідачем зроблено висновки про використання позивачем праці найманого працівника без дослідження первинних документів або будь-яких інших доказів, що підтверджують використання його праці.

Хоча, відповідно до п. 6 Порядку № 823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, інспектор не скористався своїм правом витребування та залучення до матеріалів інспекційного відвідування вказаних документів. Відтак, суб`єкт владних повноважень не може наразі посилатись на них в обґрунтування своєї позиції.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає недоведеним з боку відповідача факт порушень позивачем вимог частин першої та третьої статті24 КЗпП України.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

За приписами статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, з акту інспекційного відвідування не вбачається жодного доказу, що підтверджує використання позивачем праці найманого працівника без належного оформлення.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особипідприємця підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги від 03.03.2020 №03/03-20, ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.10-14).

Проте, до матеріалів справи не надано жодних доказів щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (акт виконаних робіт, детальних опис виконаних робіт, платіжні документи тощо).

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2020 №ЗП 7543/1150/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.10.2020.

Суддя Ю.В. Калашник