Рішення № 92500518, 26.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/9889/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2682/03.05.17 відділу з призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 24.01.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працює повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу з призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №1. Листом №2682/03.05.17 від 17.03.2020 відповідач відмовив у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням позивачем необхідного віку 49 років 06 місяців. Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, зокрема, жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9889/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

22.09.2020 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву (вх. №59214/20), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 відповідач вказав, що на момент звернення позивача із заявою (08.03.2020) про призначення пенсії діяли положення ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка є єдиною нормою щодо призначення пенсії на пільгових умовах, є чинною та не визнана неконституційною, отже, відсутні підстави для застосування у зазначених правовідносинах висновків Конституційного Суду України, оскільки розгляд питання щодо призначення пенсії позивачу здійснюється на підставі норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 08.03.2020 досягла віку - повних 45 років та мала загальний трудовий стаж 29 років 3 місяці 26 днів, з яких 15 років 06 місяців 25 днів становив пільговий стаж за Списком №1.

08.03.2020 позивач звернулася до Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1.

Листом відділу з призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2682/03.05.17 від 17.03.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через не досягнення нею пенсійного віку та роз`яснено, що до досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

Позивач, не погоджуючись із означеним рішенням пенсійного органу, звернувся до суду із позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.

Судом встановлено, що спір щодо підтвердженого відповідачем страхового та пільгового стажу у позивача відсутній.

Позивач фактично не погоджується із застосованими відповідачем нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення пенсійного віку позивача, при досягненні якого у позивача виникає право на пенсію.

Так, відповідачем відмовлено в призначенні пільгової пенсії на підставі ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Проте, положеннями цього Закону не було визначено порядок та підстави призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, та які працювали на наступних посадах: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на зазначене, призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на вказаних посадах відбувалось на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11.10.2017, було доповнено Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", в тому числі, доповнено статтею 114, якою визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Отже, з 11.10.2017 відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Відповідно до вищезазначеної норми, позивач набуде право виходу на пенсію за Списком № 1, за наданими документами, у віці 49 років 6 місяців.

На момент звернення позивача до органу пенсійного фонду (08.03.2020) ОСОБА_1 не досягла віку, передбаченого ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

У своєму позові позивач зазначає про можливість застосування до неї приписів ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, зазначеній в п. 3 рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

У свою чергу, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), для призначення пенсії за вислугу років особі необхідно було до 11.10.2017.

Як встановлено судом та підтверджено копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , дійсного до 04.11.2029, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла віку - 49 років 06 місяців.

Отже, матеріалами справи не доведено наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не може бути застосовано у розглядуваних правовідносинах, оскільки положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюються на позивача.

У рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland №6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що норма п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви позивача є чинною, не визнана неконституційною та не скасована. Оскільки ОСОБА_2 не досягла пенсійного віку (49 років 06 місяців), передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем не були надані суду достатні докази, на підтвердження необгрунтованої, всупереч чинному законодавству відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, і.к. 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова