Рішення № 92500128, 26.10.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 925/448/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача Трикоза Т.В. - адвокат,

від відповідача Бенца Р.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПРЕФОРМ, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями ЕКОНІЯ, м. Золотоноша, Черкаської області

про стягнення 618 022 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПРЕФОРМ до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями ЕКОНІЯ про стягнення 3 012 265 грн. 43 коп., а саме: 2 600 758 грн. 76 коп. основний борг, 381 612 грн. 16 коп. пеня, 8 517 грн. 59 коп. інфляційні витрати та 21 376 грн. 92 коп. 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №120619/01 від 12 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12 травня 2020 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 2 295 014 грн. 03 коп., з яких : 1 748 575,87 грн. основний борг, 475 488 грн. 52 коп. пеня, 35 163 грн. 72 коп. інфляційні витрати та 35 785 грн. 92 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 09 липня 2020 року відкладено розгляд справи на 12 год. 30 хв. 04 серпня 2020 року.

Від позивача надійшла заява від 03 серпня 2020 року про уточнення своїх позовних вимог станом на 01 серпня 2020 року, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 618 022 грн. 92 коп., а саме: 547 073 грн. 28 коп. пені, 35 163 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 35 785 грн. 92 коп. 3% річних.

Вимог про стягнення основного боргу позивач не заявляє.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПРЕФОРМ про зменшення позовних вимог від 03 серпня 2020 року прийнято до розгляду. Відкладено підготовче засідання на 12 год. 30 хв. 19 серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 29 вересня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2020 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. на 16 жовтня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 жовтня 2020 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. на 26 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні (уточнені) вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що строк оплати боргу не настав, однак у визначені судом строки відповідач відзиву на позов суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 4, 9 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 жовтня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/448/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки передав відповідачу товар на умовах визначених договором постачання №120619/01 від 12 червня 2019 року, проте свій обов`язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річні.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 12 червня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПРЕФОРМ (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями ЕКОНІЯ (покупець) було укладено договір постачання за №120619/01.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору предметом даного договору є преформа, кришка для пляшок та ручка для пляшок.

Постачальник зобов`язався поставляти покупцеві товар для використання його в господарській діяльності, а покупець приймати товар й оплачувати його вартість (п. 1.2. договору).

Оригінал договору поставки було досліджено судом в судовому засіданні, що відбулося 26 жовтня 2020 року та долучено до матеріалів справи його належну копію, оскільки до позову було долучено копію договору без підпису позивача.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 2.3. договору асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість партії товару вказується у видаткових накладних щодо кожної партії товару, за попереднім узгодженням між сторонами (п. 2.3. договору).

На виконання умов договору позивач за період з 05 липня 2019 року по 19 березня 2020 року поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 6 575 859 грн. 81 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у видаткових накладних (а.с. 11- 58 т. 1).

Згідно п. 4.5. договору визначено, що оплата здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання продукції покупцем.

Однак відповідач свій обов`язок щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, в зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні, річні та пеню.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку прострочення в оплаті поставленого товару/ в зарахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару/суми не зарахованих коштів, за кожний день порушення строків оплати/зарахування коштів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 547 073 грн. 28 коп. пені (розрахунок пені додано до уточненої позовної заяви т.1 а.с. 136-138).

Судом враховано, що при нарахуванні неустойки позивачем було невірно визначено початок прострочення сплати грошового зобов`язання, а також розмір існуючого боргу у відповідний період.

Фактично позивач нараховував пеню не на суму існуючої заборгованості, а на суму сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок погашення боргу, тобто на суму оплати.

Крім того позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку наданого суду розрахунку неустойки з урахуванням дати поставки кожної партії товару, встановленого договором строку виконання зобов`язання та дійсної заборгованості відповідача у відповідних періодах вказаних позивачем у своєму розрахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 191 202 грн. 83 коп. пені, а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено вимогу про стягнення 35 163 грн. 72 коп. інфляційних втрат нарахованих за період: вересень 2019 року - березень 2020 року та 35 785 грн. 92 коп. 3% річних нарахованих за період з 02 вересня 2019 року по 07 травня 2020 року (розрахунок т.1 а.с.81-82).

Відповідач розрахунок наданий позивачем не спростував, водночас судом встановлено, що 3% річних за вказаний позивачем період складають 35 735 грн. 66 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 35 163 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 35 735 грн. 66 коп. 3% річних, а в решті вимог про стягнення річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Тобто повернення судового збору за відсутності відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями ЕКОНІЯ, вул. Шевченка, 24-А, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 35233190 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПРЕФОРМ, вул. Автотранспортна, 6, м. Дніпро, ідентифікаційний код 39632675 191 202 грн. 83 коп. пені, 35 735 грн. 66 коп. 3% річних, 35 163 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 3 931 грн. 55 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович