Рішення № 92500095, 27.10.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 924/847/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДР Ґрін Україна", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 12 074 394,00 грн. основного боргу, 703 937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

позивача: адвокат Гук І.В. згідно довіреності №14/09 від 01.08.2020 року;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 12 074 394,00 грн. основного боргу, 703 937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу. Вимоги обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ «Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції» своїх зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки №20/03/2018/1 від 20.03.2018 року товару.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.07.2020 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДР Ґрін Україна", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 12 074 394,00 грн. основного боргу, 703937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

Відповідач правом участі свого представника в судових розглядах справи не скористався, відзиву на позов не подав. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу ТОВ «Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції», зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, повернуті у зв`язку з відсутністю адресата.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/847/20 на встановлену адресу відповідача, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, ухвали суду у справі №924/847/20 вручені ТОВ «Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції».

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.03.2018 року між ТОВ «ДР Грін Україна» (постачальник) та ТОВ «Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції» (покупець, ТОВ «ЗОРСП»), укладено договір поставки №20/03/2018/1 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість добрив «Доктор Грін» відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 3.1. договору конкретний асортимент, кількість, ціна (вартість), строк поставки та умов оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору. Специфікації та накладні є невід`ємною часиною даного договору.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.2. договору).

У розділі 4 договору сторонами погоджено, що вартість товару визначається сторонами у доларах США та повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті, визначається за курсом валюти договору по даних міжбанку. Міжбанківські курси продажу долара США до валюти України і їх співвідношення визначаються згідно даних на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору та вказані на інтернет-сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb. Покупець здійснює оплату за товар в сумі, розрахованій відповідно до п. 4.1. договору та зазначеній у специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Товар постачається на умовах після оплати за товар в розмірі 100% від загальної суми специфікації, на протязі семи місяців, не пізніше 15.11.2018 року, сума повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті, визначається за курсом валюти договору по даних міжбанку.

Відповідно до п. 5.1. договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару.

Отримання товару уповноважений представником покупця здійснюється на підставі довіреності (п. 5.5 договору).

У п. 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% простроченого платежу.

На стягнення неустойки встановлюється трирічних строк позовної давності. Нарахування та стягнення неустойки відбувається в межах строку позовної давності, встановленого цим договором (п. 6.4. договору).

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У додатку №1 до договору сторонами погоджено специфікацію №1 до договору на поставку товару на суму 456924,00 дол. США до 20.05.2018 року.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1815169,92 грн. (видаткова накладна №26 від 03.04.2018 року; товарно-транспортна накладна №02/04 від 03.04.3018 року); 3705854,59 грн. (видаткова накладна №27 від 04.04.2018 року; товарно-транспортна накладна №03/04 від 04.04.2018 року); 1353276,29 грн. (видаткова накладна №31 від 10.04.2018 року; товарно-транспортна накладна №04/04 від 10.04.2018 року); 2452939,06 грн. (видаткова накладна №32 від 10.04.2018 року; товарно-транспортна накладна №05/04 від 10.04.2018 року); 255544,32 грн. (видаткова накладна №56 від 25.04.3018 року; товарно-транспортна накладна №12 від 25.04.2018 року); 1224461,33 грн. (видаткова накладна №63 від 03.05.2018 року; товарно-транспортна накладна №05/05 від 03.05.2018 року); 933142,47 грн. (видаткова накладна №108 від 04.07.2018 року; товарно-транспортна накладна №01/07 від 04.07.2018 року). На загальну суму 11740387,98 грн.

Позивач звертався до відповідача з листами №26/10-3 від 26.10.2018 року, від 16.01.2019 року, від 24.01.2019 року, від 18.02.2019 року, від 17.07.2019 року, від 13.09.2019 року з проханням сплатити заборгованість по договору поставки №20/03/2018/1 від 20.03.2018 року.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріалами справи стверджується, що 20.03.2018 року сторонами у справі укладено договір поставки №20/03/2018/1, за умовами якого ТОВ "ДР Грін Україна" зобов`язався передати, а ТОВ "ЗОРСП" - прийняти та сплатити вартість добрив «Доктор Грін» на умовах даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 11740387,98 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими та товарно-транспортними накладними.

У розділі 4 договору сторонами погоджено, що вартість товару визначається сторонами у доларах США та повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті, визначається за курсом валюти договору по даних міжбанку. Міжбанківські курси продажу долара США до валюти України і їх співвідношення визначаються згідно даних на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору та вказані на інтернет-сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb. Покупець здійснює оплату за товар в сумі, розрахованій відповідно до п. 4.1. договору та зазначеній у специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон України не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З вказаного положення договору позивачем визначено суму заборгованості в розмірі 448195,80 дол. США, що на день поставки товару в гривневому еквіваленті становило 11740387,97 грн.

Судом здійснено перерахунок доларового еквіваленту вартості поставленого товару з розрахунку міжбанківського курсу продажу долара США до валюти України на день поставки, оприлюдненого на інтернет-сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb, та встановлено, що визначена позивачем сума в розмірі 448195,80 дол. США в межах допустимої суми.

Згідно з ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч.1,2 ст.538 Цивільного кодексу України).

У розд. 4 договору передбачено, що товар постачається на умовах після оплати за товар в розмірі 100% від загальної суми специфікації, на протязі семи місяців, не пізніше 15.11.2018 року, сума повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті, визначається за курсом валюти договору по даних міжбанку.

Проте, матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів сплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару, тому, з огляду на положення п. 4.1.2. договору, 12074394,00 грн. основного боргу підлягає стягненню з відповідача (448195,80 дол. США х 26,95 грн. (курс продажу долара США до валюти України на 08.07.2020 року, оприлюднений на інтернет-сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb) = 12078876,81 грн.), оскільки заявлена позивачем сума в межах суми, допустимої до стягнення.

З викладеного, позовну вимогу про стягнення 12074394,00 грн. основного боргу суд задовольняє в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути 703 937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу згідно поданих розрахунків.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок 3% річних за визначений позивачем період на суму боргу за формулою: сума заборгованості х 601 день прострочення х 3, та встановлено, що заявлена позивачем сума 3% річних в межах суми, допустимої до стягнення, тому 595926,79 грн. 3% річних підлягає стягненню з відповідача, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц наголосила, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Відтак, оскільки сторонами в договорі визначено виконання зобов`язання в еквіваленті до іноземної валюти, індексація в даному випадку не застосовується, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таким чином, у стягненні 703937,17 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

У п. 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% простроченого платежу.

При цьому, згідно п. 6.4. договору нарахування та стягнення неустойки відбувається в межах три річного строку, що свідчить про встановлення іншого, ніж передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій.

В даному контексті судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17).

За результатами перерахунку пені за формулою: розмір заборгованості х подвійний розмір облікової ставки НБУ, поділений на 365, х кількість днів прострочення : 100, встановлено, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 5862379,04 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню.

Судом взято до уваги, що оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №761/26293/16-ц від 20.03.2019 року).

1207439,40 грн. штрафу також правомірно заявлено до стягнення з відповідача, що має наслідком задоволення такої позовної вимоги.

З всього вищевикладеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДР Ґрін Україна", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 12 074 394,00 грн. основного боргу, 703 937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 12 074 394,00 грн. основного боргу, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу. В стягненні 703 937,17 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДР Ґрін Україна", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 12 074 394,00 грн. основного боргу, 703 937,17 грн. інфляційних втрат, 5862379,04 грн. пені, 595926,79 грн. 3% річних та 1207439,49 грн. штрафу, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнський оптовий ринок сільськогосподарської продукції» (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, провулок Подільський, 20, код 36570438) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДР Ґрін Україна» (79005, м. Львів, вул. П. Саксаганського, буд. 11, кв. 3, код 39955870) 12 074 394,00 грн. (дванадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто чотири грн. 00 коп.) основного боргу, 5862379,04 грн. (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят дві тисячі триста сімдесят дев`ять грн. 04 коп.) пені, 595926,79 грн. (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість грн. 79 коп.) 3% річних, 1207439,49 грн. (один мільйон двісті сім тисяч чотириста тридцять дев`ять грн. 49 коп.) штрафу, 296102,09 грн. (двісті дев`яносто шість тисяч сто дві грн. 09 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 703 937,17 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.10.2020 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Львівська, 659а/2) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, провулок Подільський, 20) - рек. з пов. про вручення