
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2729/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення 3 785,84 грн, без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення заборгованості у загальній сумі 3 785,84 грн., у тому числі: пеню у сумі 1 451,51 грн, 3% річних у сумі 244,64 грн, збитки у сумі 2 089,69 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем у власність відповідача природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про неможливість оплати заборгованості внаслідок складного економічного становища та покладення неправомірного тягаря на відповідача, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову, або принаймні зменшити розмір пені на 90%, а витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Позивач відповідь на відзив не надав.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
24.01.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач) укладено договір №9714/19-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у січні-квітні 2019 року природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору.)
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.
Згідно з пунктом 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна природного газу визначена сторонами в розділі 4 Договору.
Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно), відповідно до статті 631 ЦК України, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача протягом січня - квітня 2019 року природний газ на загальну суму 404 023,62 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій (а.с. 29-32).
Зазначені акти, відповідно до умов Договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.
З урахуванням вищезазначеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд звертає увагу на те, що відповідач у строк, встановлений п. 5.1 Договору, оплату поставленого природного газу своєчасно не здійснив, що є істотним порушенням умов Договору та свідчить про порушення відповідачем вимог статті 712 ЦК України щодо строків оплати товару, внаслідок чого у позивача виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (частина 1 статті 199 ГК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", в якому передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є арифметично вірним та узгоджується з нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 451,51 грн підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді сплати 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 244,64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.2 Договору пункти 2.3,3.2.2,3.4.2,3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п.12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
На виконання п. 11.2 Договору 26.02.2019 позивач направляв на електронну адресу відповідача повідомлення за вих.№26-16-19, в якому інформував про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між сторонами за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2) п.6.4 Договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору (а.с. 28).
Пунктом 3.13 Договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу за відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:
3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.
3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору сторони визначили, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 цього договору здійснюється наступним чином:
-постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 цього договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підпункту 8) п.6.2 Договору споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 цього договору.
За підпункту 4) п.6.3 Договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення останнім умов п. 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як вбік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VIІ Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (зі змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передав споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 17,00000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 14,60700 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2,39300 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами у п. 2.1 Договору.
15.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію за вих.№ 26-771-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих.№ 26/9-3750-19, за яким позивач вимагав відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та Правил в розмірі 547,48 грн за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором.
Вищезазначені Акт-претензія та лист щодо перерахунку по акту-претензії були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передав споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 10,00000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 3,00200 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,99800 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами у п.2.1 Договору.
11.06.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію за вих.№ 26-1848-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 №26/9-3753-19, за яким позивач вимагав відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та Правил в розмірі 1 542,21 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 року природного газу за Договором.
Вищезазначені Акт-претензія та лист щодо перерахунку по акту-претензії були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства, перевіривши правильність нарахування позивачем збитків за умовами Договору, суд вважає, що позивачем доведений розмір збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 Договору, розрахованих на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VIІ Правил, в сумі 2 089,69 грн.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на судову практику Верховного Суду про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, та вимоги зменшити судом у даній справі пеню на 90%, суд вважає безпідставним. Відповідач не довів факт неможливості сплати штрафних санкцій внаслідок свого складного економічного становища.
Довідка від 16.01.2019 про те, що відповідач повністю фінансується з державного бюджету не є підтвердженням складного фінансового становища споживача. А надане рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №932 від 23.01.2017 підтверджує факт неприбутковості підприємства відповідача станом на 2017 рік, тоді як періодом для нарахування штрафних санкцій є 2019 рік. Доказів неприбутковості підприємства відповідача станом на 2019 рік, суду не надано.
При цьому, суд враховує майнові інтереси сторін, їх рівні права, економічне становище обох сторін і зменшенням штрафних санкцій або відмовляючи у їх стягненні порушуються права позивача, а відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нарахування штрафних санкцій здійснюється як наслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем пені, 3% річних та збитків, нарахованих за неналежне виконання умов Договору, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3785,84 грн заборгованості належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
На підставі ст.ст. 6, 11, ч. 3 ст. 509, ст. ст. 525, 530, 611, ч. 1 ст. 612, 623, 626, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 1 451,51 грн., 3% річних у сумі 244,64 грн., збитки у сумі 2 089,69 грн. та судовий збір у сумі 2 102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "29" жовтня 2020 р.
СуддяЛ.В. Шарко
Судове рішення № 92500047, Господарський суд Харківської області було прийнято 29.10.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/2729/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: