Рішення № 92500018, 28.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2282/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справ

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Маріупольської міської ради, місто Маріуполь,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фугат", село Радьківські,

про стягнення 33 387,71 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження перебуває справа № 922/2282/20 за позовом Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фугат" про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Консервна, 30-а, площею 0,1656 га, кадастровий номер 1412300000:02:017:0208 у сумі 33 387,71 грн., з яких: основний борг - 31 493,89 грн. та пеня - 1 893,82 грн.

27 серпня 2020 року, за розпорядженням № 526/2020 Керівника апарату Господарського суду Харківської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/2282/20. 27 серпня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю-доповідача по справі № 922/2282/20 суддю Калініченко Н.В.

28 серпня 2020 року, ухвалами господарського суду Харківської області, справу прийнято до провадження суддею доповідачем Калініченко Н.В. та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2282/20. Розгляд справи № 922/2282/20 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову відповідача отримати копію судового рішення, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251, 165 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі відповідач повинен було вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 28 серпня 2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

23 листопада 2016 року між Маріупольською міською радою (орендодавець, позивач у даній справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фугат" (орендар, відповідач у даній справі) укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом договір), за змістом якого, орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5378, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1656 га, яка знаходиться за адресою: вулиця Консервна, будинок 30-а у Приморському району міста Маріуполь (кадастровий номер 1412300000:02:017:0208) (пункт 1.1., 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договір укладено на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації права оренди.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2016 рік становить 560,97 грн./ кв. м. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Податкове зобов`язання щодо плати за землю, сплачується рівними частками орендарем за місяцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. У разі затвердження нової грошової оцінки у місті Маріуполі після укладення цього договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у новому розмірі на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та у разі індексації грошової оцінки земель без укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов`язання (орендної плати за земельну ділянку) на суму податкового боргу нараховується пеня згідно діючому законодавству. Пеня, розраховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ згідно діючому законодавству (розділ 4 договору).

Крім того, в розділі 9, який має назву "Інші права та обов`язки сторін" передбачено, що орендар зобов`язаний самостійно корегувати орендну плату за землю у разі зміни грошової оцінки або її індексації та зміни розмірів орендної плати.

За актом приймання-передачі земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вулиця Консервна, будинок 30-а у Приморському району міста Маріуполь (кадастровий номер 1412300000:02:017:0208), площею 0,1656 га.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 18 червня 2020 року, встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 23 листопада 2016 року зареєстрований 31 травня 2017 року державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Рогозною А.М.

У відповідності до Інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (№ 428/105-20 від 18 червня 2020 року) нормативн грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вулиця Консервна, будинок 30-а у Приморському району міста Маріуполь (кадастровий номер 1412300000:02:017:0208) станом на 01 січня 2017, 01 січня 2018 року складає 984 704,90 грн., станом на 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року складає 788 819,16 грн.

За листом Головного управління ДПС у Донецькій області № 55165/10/05-99-54-10 від 03 липня 2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фугат" має заборгованість з орендної плати у сумі 1 521 648,36 грн.

Позивач зазначає, що підставою для звернення до суду із даним позовом стала наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: вулиця Консервна, будинок 30-а у Приморському району міста Маріуполь (кадастровий номер 1412300000:02:017:0208), за період з січня 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 31 493,89 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафну санкцію у вигляді пені на суму 1 893,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за період з січня 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 31 493,89 грн., що передана у користування відповідачу на підставі договору оренди землі від 23 листопада 2016 року та за актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки).

Відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

На підставі статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Разом з цим, статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких доказів протилежного, в тому числі визнання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки від 23 листопада 2016 року недійсним, не містять.

А відтак, неспростованою у встановленому законом порядку є обставина правомірності договору оренди земельної ділянки від 23 листопада 2016 року, об`єктом якого виступає земельна ділянка площею 0,1656 га з кадастровим номером 1412300000:02:017:0208, за адресою: місто Маріуполь, вулиця Консервна, будинок 30-а.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 916/2303/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 905/1315/18.

Відповідно до положень статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (статя 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За своєю економічною сутністю орендна плата є доходом власника земельної ділянки, платіж повинен включати як земельний податок, так і плату за користування земельною ділянкою як об`єктом отримання економічної вигоди, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю має сплачуватись за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі № 815/4222/15)

З наведених вище положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати. Близькі за змістом висновки вже були надані Верховним Судом у постанові від 18 травня 2018 року у справі № 916/3235/16 (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року по справі № 924/846/18).

Відповідно до пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

У пункті 4.3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2016 рік становить 560,97 грн./ кв. м. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Таким чином, формула розрахунку орендної плати визначається наступним чином: нормативно грошова оцінка земельної ділянки * 3% / 365 календарних днів * кількість днів в кожному розрахунковому місяці.

Основний показник даної формули є нормативно грошова оцінка земельної ділянки. В даному разі позивачем заявлений період до стягнення з січня 2019 року по квітень 2020 року, а тому суду необхідно встановити розмір даного показника, з метою визначення розміру орендної плати, який підлягав сплаті за вказаний у позові період.

Так, за Інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (№ 428/105-20 від 18 червня 2020 року) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вулиця Консервна, будинок 30-а у Приморському району міста Маріуполь (кадастровий номер 1412300000:02:017:0208) станом на 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року становить 788 819,16 грн. Враховуючи, що ці дані є офіційними, оскільки надані уповноваженим органом, який реалізовує державну політику у сфері земельних відносин, а тому не можуть бути піддані сумніву.

Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" закріплено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що сторони перебувають у договірних відносинах на підставі укладеного між ними договору оренди землі та згідно його умов були зобов`язані виконувати умови цього договору (зобов`язання за договором). Зокрема, на відповідача, як орендаря земельної ділянки, покладено обов`язок вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату в розмірі, обумовленому в договорі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У розділі 4 договору контрагенти передбачили, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Податкове зобов`язання щодо плати за землю, сплачується рівними частками орендарем за місяцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За приписами статей 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань. Відповідно до положень статей 610, 611 зазначеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати орендних платежів, тому у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання. Тривалий період часу заборгованості по орендній платі свідчить про систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди землі та приписів законодавства щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за оренду земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження вчасної та повної оплати грошових коштів за договором оренди, у строки, які обумовлені сторонами в договорі. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з січня 2019 року по квітень 2020 року підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 31 493,89 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.10 договору передбачено, що після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов`язання (орендної плати за земельну ділянку) на суму податкового боргу нараховується пеня згідно діючому законодавству. Пеня, розраховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ згідно діючому законодавству (розділ 4 договору).

Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 4.10. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства та здійсненим з урахуванням пункту 4.10 договору та приписів статті 231 ГК України, а тому в повному обсязі задовольняє позовну вимогу про стягнення 1 893,82 грн. пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо сплати орендних платежів, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Оскільки, як зазначалось вище, позивач довів належними та допустимими доказами правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати та пені, розмір якої перевірений судом, та є таким, що узгоджується із умовами договору та нормами чинного законодавства, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фугат" (63832, Харківська область, Борівський район, село Піски-Радьківські, вулиця Перемоги, будинок 261, ідентифікаційний код юридичної особи 34551057) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70, ідентифікаційний код юридичної особи 33852448) основний борг в сумі 31 493,89 грн., пеню в сумі 1 893,82 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" жовтня 2020 року.

СуддяН.В. Калініченко

справа № 922/2282/20