Рішення № 92499524, 12.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 915/132/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.

від позивача: не присутній;

від відповідача: не присутній;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України,

02154, Русанівський б-р.,8, м.Київ

адреса для листування: 65023, вул. Ніжинська, 11, оф. 501, м. Одеса;

до Військової частини А 2062,

54030, вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв;

про відшкодування в порядку регресу витрат , пов`язаних з регламентною виплатою в загальній сумі 102144,88 грн. -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБ України) звернулося з позовом про стягнення з військової частини "А 2062" (далі - В/Ч А2062) у порядку регресу грошових коштів у загальній сумі 102144 грн. 88 коп., із яких: 100000 грн.- сума сплаченого відшкодування; 2144 грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, ? з посиланням на те, що МТСБ України виплачено зазначену суму у вигляді страхового відшкодування потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася 25.02.2018 на проспекті Героїв України в районі вул. Адміральської у бік пров. Парусний та в районі буд. 9-Д з вини працівника (проходив військову службу) В/Ч А2062 ОСОБА_1 , який керував автомобілем "УРАЛ-4320", державний знак НОМЕР_1 , не забезпеченим полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

МТСБ України також просить суд про стягнення з В/Ч А2062 грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 11.02.2020 відкрито провадження в даній справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, - п?ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням змін, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

У зв?язку з викладеними обставинами прийнято Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", у відповідності до якого, зокрема, розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України з 02.04.2020 доповнено пунктом 4 наступного змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов?язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020), визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов?язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності цим Законом ? тобто з 07.08.2020.

У наданому відзиві від 20.05.2020 № 817, з урахуванням заперечення від 25.06.2020 № 1016 В/Ч А2062 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим. Відповідач стверджує, що предметом у даній справі є стягнення з власника джерела підвищеної небезпеки страхового відшкодування в порядку регресу, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази належності джерела підвищеної небезпеки ("УРАЛ-4320", державний знак НОМЕР_1 ) військовій частині "А 2062", що суперечить ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 06.08.2020 призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 17.09.2020 з викликом сторін.

У судовому засіданні 17.09.2020 оголошено перерву на 12.10.2020 о 10 год. 45 хв. та витребувано з Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку відомості про володільця, користувача тощо, транспортного засобу УРАЛ 4320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , у період з 01.02.2018 по 31.03.2018.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.04.2018 у справі № 490/1569/18 встановлено, що 25.02.2018 о 11:10 водій В/Ч А2062 громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "УРАЛ 4320", номерний знак НОМЕР_1 , в крайній лівій смузі зі сторони вул. Адміральська у бік пров. Парусний, та в районі буд. 9-Д не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Citroen Jump", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України; в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Цією ж постановою визнано громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає викладені вище обставини, встановлені постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.04.2018 у справі №490/1569/18, ? такими, що не підлягають доведенню, а в частині, визначеній ч. 6 ст. 75 ГПК України, ? такими, що є обов`язковими для господарського суду.

Позивач зазначає, що внаслідок указаної вище дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень автомобілю "Citroen Jump" власником якого є ОСОБА_2 ; викладені не заперечуються відповідачем та підтверджуються повідомленням від 25.02.2018 про дорожньо-транспортну пригоду, складеним водієм пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 .

У відповідності до звіту від 05.04.2018 № 055/03-18 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля "Citroen Jump", складеного експертом-оцінювачем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 12.02.2002 № 347, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 07.07.2017 № 678), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Citroen Jump", номерний знак НОМЕР_2 , склала суму 339415 грн. 43 коп. з ПДВ; вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля, в результаті пошкодження, склала 154590 грн. 81 коп.

Позивач зазначає, що заподіяна шкода відповідачем потерпілій особі не відшкодовувалася, оскільки на дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Так, згідно даних централізованої бази даних МТСБ України, на дату ДТП автомобіль марки "УРАЛ 4320", номерний знак НОМЕР_1 , належний В/Ч А2062, не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність потерпілої особи була застрахована в ТДВ СК "АЛЬФА -ГАРАНТ" згідно полісу № АМ/2238168, зі строком дії 22.02.2018-21.02.2019.

Власник пошкодженого автомобіля на підставі ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено відшкодування шкоди за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, звернувся до позивача з заявою від 28.02.2018 про відшкодування оціненої шкоди.

На підставі згаданого вище звіту від 05.04.2018 № 055/03-18 про оцінку вартості автомобіля позивачем складено довідку від 01.06.2018 № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, після чого видано наказ від 27.06.2018 № 6310 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 та сплачено потерпілій особі грошові кошти в сумі 100000 грн. згідно платіжного доручення від 02.07.2018 № 909784.

Крім того, МТСБ України оплатило послуги аварійного комісара (експерта) за виконані роботи щодо врегулювання справи № 48583 (встановлення розміру збитків та збір документів) у загальному розмірі 2144 грн. 88 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.05.2018 № 904739 та від 11.07.2018 № 909915.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача указаних вище сум сплаченого відшкодування та витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, а загалом грошових коштів у сумі 102144 грн. 88 коп.

Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі ? обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі ? Закон).

У відповідності до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, ? МТСБ України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБ України зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБ України) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

МТСБ України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБ України є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБ України є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту; основними завданнями МТСБ України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (абз. 1-2 п. 39.1, п. 39.2.1 ст. 39 Закону).

МТСБ України має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону (п. 40.3 ст. 40 Закону).

Підпунктом а) п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок ? подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з пп. 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону, МТСБ України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Указаним пунктом Закону встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБ України у порядку, визначеному цим Законом (пп. 13.1 ст. 13 Закону).

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України).

Ураховуючи викладені вище обставини та приписи законодавства, суд дійшов висновку, що МТСБ України, в контексті правовідносин, які склалися в даній справі, наділене правом подання регресного позову до власника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду без страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд звертає увагу, що якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, тобто першочерговим у визначені особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, є власник такого джерела.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів ? юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу в період з 01.02.2018 по 31.03.2018, який спричинив ДТП, є В/Ч А2062 (лист Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 07.10.2020 № 4608/юк), а тому є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну автомобілю ОСОБА_4 , а до МТСБ України, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини працівника (військовослужбовця ) В/Ч А2062 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та відсутність на час ДТП страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, а також наявні у матеріалах справи докази здійснення МТСБ України виплат відшкодування та витрат на встановлення розміру збитків і збір документів у загальній сумі 102144 грн. 88 коп., ? суд визнає вимоги МТСБ України про стягнення указаних сум з відповідача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Таким чином, позов МТСБ України належить задовольнити повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, відшкодування витрат МТСБ України на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 17.01.2020 № 9795075 у сумі 2102 грн., належить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 12.10.2020, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини "А 2062" (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 26614194) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 21647131), грошові кошти у загальній сумі 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп., із яких: 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - сума сплаченого відшкодування; 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 23.10.2020 року.

Суддя С.М.Коваль.