Ухвала суду № 92499276, 29.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/13559/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті»

до Приватного підприємства «Автоентерпрайз»

про стягнення 25 200, 00 грн.,

Суддя В.С. Ломака

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25 200, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати, а позивач - прийняти та оплатити послуги з розміщення обладнання зарядних пристроїв для заряджання електромобілів. Відповідач взяті на себе за Договором обов`язки належним чином не виконав, оскільки не забезпечив безперебійну роботу зазначених зарядних пристроїв, що позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. У зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/13559/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про передачу справи за належною підсудністю.

12.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про об`єднання справ у одне провадження.

22.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов.

Разом з тим, у вказаному відзиві на позов, відповідачем викладено клопотання, в якому відповідач просить суд прийняти відзив та вважати поважними причини його несвоєчасної подачі.

При цьому, клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позов відповідачем не заявлялось.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

Крім того, виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2020 було встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 0105474420198 копія ухвали про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 22.09.2020 року.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що встановлений судом строк для подання відзиву на позов сплинув 07.10.2020 року.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Водночас, господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Враховуючи вищевикладене, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити відповідачу встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на позов до 22.10.2020 року.

Також, дослідивши викладені відповідачем у відзиві на позов аргументи щодо заперечення проти задоволення позовних вимог, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про призначення справи № 910/13559/20 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У статті 1 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом № 2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні Конституційного Суду України 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Відповідно до частин 5, 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вважає, що у даному разі вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у розглядуваному спорі, та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення судового засідання.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення даної справи до розгляду у судовому засіданні з викликом (повідомленням) представників сторін.

Крім того, розглянувши викладене відповідачем у відзиві клопотання про витребування у відповідача оригіналу Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020, суд вирішив задовольнити його, враховуючи наступне.

Так, відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на вищевикладене, суд клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 задовольняє.

Керуючись статтями 2, 3, 91, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Продовжити Приватному підприємству «Автоенерпрайз» строк для подання відзиву на позов до 22.10.2020 року.

2. Судове засідання у справі № 910/13559/20 призначити на 10.11.20 року о 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-в, корпус В, зал № 31.

3. Викликати у судове засідання представників сторін, яким необхідно при собі мати документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

4. Явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

5. Зобов`язати позивача надати суду у судовому засіданні оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду).

6. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» оригінал договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020.

7. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Іоніті» строк для подання витребуваних доказів до 06.11.2020 року.

8. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» відповідно до частини 7 статті 81 Господарського процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

9. Попередити позивача про те, що у разі, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, позов може бути залишений без розгляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

10. Попередити сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

11. Звернути увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).

12. Попередити сторін, що при невиконанні процесуальних обов`язків, зокрема ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону, до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

13. Повідомити сторін про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку її функціонування.

14. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

15. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя В.С. Ломака