Рішення № 92499206, 21.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/8946/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" (16623, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Заньки, вул. Заньковецької, 4 код ЄДРПОУ 37418822)

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (040731, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т., 25, код ЄДРПОУ 23510137)

про стягнення 148 767,67 грн,

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Чуніхін О.М.

від відповідача: Бондаренко Р.Г.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заньківське" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 148 767,67 грн, про визнання договору застави № 52/ЮЗК-17МССБ від 12.06.2020 припиненим, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання та спонукання вчинити дії щодо внесення запису про припинення обтяження предмету застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.06.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

10.07.2020 до суду від позивача через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче засідання призначено на 12.08.2020.

Через відділ діловодства суду 27.07.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у з в`язку з неможливістю бути присутнім на призначеному судовому засіданні через те, що представник Чуніхін О.М. перебуває у щорічній відпустці.

Також 12.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що заборгованість перед позивачем відсутня та відсутній запис про обтяження предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Враховуючи вказане вважає, що вимога позивача про визнання договору застави припиненим є безпідставною, оскільки договір застави припинив свою дію з моменту повного виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2020 поставив вирішення клопотання про відкладення судового засідання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання позивача, суд на місці ухвалив відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необґрунтованістю підстав. Також нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своєї правової позиції засобами поштового або електронного зв`язку.

Позивач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 12.08.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 відкладено підготовче засідання на 09.09.2020.

31.08.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заперечення на відзив та заяву про відмову від частини позовних вимог, у якій позивач зазначає, що відмовляється від позовних вимог в частині визнання договору застави припиненим № 52/ЮЗК-17МССБ від 12.06.2017 у зв`язку з виконанням основного зобов`язання та зобов`язання відповідача внести запис про припинення обтяження предмету застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Судове засідання 09.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному.

Враховуючи вищевказане, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 призначено підготовче засідання у даній справі на 30.09.2020.

У судовому засіданні 30.09.2020 представник позивача підтримав заяву про відмову від частини позовних вимог та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення даної заяви не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" про відмову від частини позовних вимог по господарській справі № 910/8946/20. Закрито провадження у справі № 910/8946/20 в частині визнання договору застави припиненим № 52/ЮЗК-17МССБ від 12.06.2017. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Заньківське" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 051,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 737 від 18.06.2020.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 30.09.2020 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 30.09.2020 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 21.10.2020 представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 21.10.2020 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

21.10.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заньківське" (далі - позивач) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - відповідач) був укладений кредитний договір № 52/ЮК-17МССБ, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в грошовій формі на умовах, визначених в п.1.1. договору.

Забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 є договір застави транспортного засобу № 52/ЮЗК-17МСБ від 12.06.2017, відповідно до якого в забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належний йому на праві власності автомобіль KIA SORENTO 2017 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з умовами кредитного договору позичальник взяв на себе відповідальність протягом терміну дії кредитного зобов`язання здійснювати кредитування вищезазначеного автотранспортного засобу.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний в день укладення відповідного договору застави ( іпотеки ) забезпечити страхування на користь банку предмету застави в страховій компанії та від ризиків погоджених банком, а також на весь період кредитування.

Згідно з п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний забезпечити страхування предмету застави на весь період кредитування. Якщо строк дії кожного з укладених договорів страхування закінчиться раніше строку дії цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше, ніж за 5 робочих днів до моменту закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування забезпечити подальше страхування предмету застави на умовах, вказаних у цьому пункті договору.

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору у разі ненадання позичальником документів, що підтверджують сплату страхового платежу за страхування предмету застави, що надана в забезпечення, в страховій компанії погодженій банком та від ризиків погоджених банком - процента ставка на залишок строкової заборгованості збільшується до 27% річних (з першого дня місяця, наступного за місяцем виявлення банком порушення, до закінчення строку кредитування ).

На виконання умов кредитного договору № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 12.06.2017 було укладено договір страхування, строком дії до 11.06.2018.

14.06.2018 між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6161466/18 та в подальшому, після закінчення терміну дії даного договору, укладено новий договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6762828/1002/19 від 10.06.2019.

25.02.2020 у результаті викрадення автомобіля KIA SORENTO 2017 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , настав страховий випадок.

Позивач у позовній заяві зазначає, що про даний факт було відразу повідомлено Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" та Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Провідна». Проти виплати страхового відшкодування страхова компанія не заперечувала та готова була згідно взятих на себе зобов`язань здійснити відповідні виплати.

На момент викрадення автомобіля, згідно з додатком №1 до кредитного договору, у позивача залишилось платежів на суму 101 060, 00 грн.

Пунктом 3.1.13. договору застави № 52/ЮЗК-17МСБ від 12.06.2017 передбачено, що протягом 30 днів з дати втрати предмета застави заставодержатель повинен передати в заставу інше рівноцінне майно.

18.03.2020 відповідач надіслав позивачу вимогу № 1-865 про дострокове повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені договором №52/ЮЗК-17МСБ від 12.06.2017, в якій відповідач зазначив, що загальна сума заборгованості по кредитному договору складає 240 786,17 грн.

У відповідь на вказану вимогу позивачем направлено відповідь №1-24/03 від 24.03.2020, в якій останній просив надати розрахунки згідно умов договору кредитування та додатку №1 (графік розрахунків) та підтверджуючі документи щодо заборгованості.

Проте жодних розрахунків і підтверджуючих документів заборгованості позивач не отримав, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Заньківське" вирішило добровільно достроково сплатити всі платежі передбачені додатком № 1 до кредитного договору з, метою припинення будь-якого співробітництва з Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: № 6621 від 07.04.2020, № 6622 від 07.04.2020, № 6623 від 07.04.2020 та №6624 від 07.04.2020 на загальну суму 76 654, 91 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» надіслало на адресу позивача повідомлення про виплату № 17-05/2106 від 07.05.2020, в якому останнє зазначило, що попередня виплата по події від 25.02.2020, в якій був викрадений автомобіль KIA SORENTO 2017 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за договором страхування № 06/6762828/1002/19 від 12.06.2019 у сумі 220 630,77 грн буде здійснена на рахунки ТОВ «Заньківське» у ПАТ «КБ «ГЛОБУС» та АТ «ПроКредитБанк».

Виплата страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» була здійснена 08.05.2020 в розмірі 220 630, 77 грн наступним чином:

- на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" було сплачено 149 000,00 грн,

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" сплачено 71 630, 77 грн.

17.06.2020 відповідачем було повернуто позивачу 232, 33 грн страхового відшкодування.

10.06.2020 позивач засобами зв`язку надіслав на адресу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" вимогу про повернення безпідставно набутого майна за вих. № 10/06-1.

У відповідь на вимогу позивача відповідачем на адресу позивача було направлено лист за вих. № 1-1469 від 15.06.2020, в якому відповідач зазначив, що грошові кошти в розмірі 147 767, 67 грн отриманні банком як страхове відшкодування та спрямовані на погашення заборгованості позичальника за кредитним договором. Також відповідач у вказаному листі зазначив положення кредитного договору та ЗУ «Про заставу» , які дають право останньому здійснювати повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти в розмірі 148 767, 67 грн та у добровільному порядку не повернув, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача кошти в сумі 148 767, 67 грн як безпідставно набуті відповідно до ст.1212 ЦК України.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що після закінчення терміну дії договору страхування позичальником здійснено моніторинг ринку страхових послуг, та в порушення кредитного договору № 52/ЮК-17МССБ укладено новий договір страхування в неакредитованій банком страховій компанії - ПАТ «СК «Провідна».

Як стверджує відповідач, у період з 04.06.2018 року (за п`ять робочих днів до моменту закінчення строку страхового покриття) по 04.07.2018 року (дата звернення до позичальника) відповідачем за зустрічним позовом не були надані документи, які б підтверджували сплату чергового страхового платежу за договором страхування та не забезпечено страхування предмету застави, на підставі п. 3.4.3 кредитного договору застосовано до позичальника з 01.07.2018 року річну процентну ставку в розмірі 27% річних.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Так, пунктом 10.3. кредитного договору від № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін і доповнень.

Згідно з п. 5.2.5. вказаного договору банк може змінювати умови кредитування (в т.ч процентну ставку) в порядку передбаченому п. 9.1 договору.

Відповідно до п. 9.1. договору, у випадку зміни порядку виконання зобов`язань сторін за цим договором - за погодженням з позичальником та його поручителями (в т.ч. майновими поручителями, гарантами, тощо) вносяться зміни до цього договору та до договорів забезпечення протягом 10 календарних днів, з дати надіслання банком позичальнику відповідної пропозиції.

У випадку не укладення позичальником або його поручителями відповідних додаткових договорів до цього договору та до договорів забезпечення з банком протягом вказаного строку, банк має право вимагати дострокового повного або часткового повернення кредиту, сплати процентів. комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором протягом 20 календарних днів з дати надіслання банком пропозиції щодо внесення зазначених змін та доповнень (п. 9.1.1 договору). Відповідачем не було направлено пропозиції, щодо внесення змін до договору застави № 52/ЮК-17МССБ.

Отже, суд доходить до висновку, що зміна умов договору (збільшення процентної ставки) за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 повинна здійснюватися шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, а у разі не укладення позичальником відповідних додаткових договорів до цього договору протягом вказаного строку, банк мав право вимагати дострокового повного або часткового повернення кредиту або мав право зупинити подальше кредитування.

З огляду на викладене та враховуючи, що між сторонами у відповідності до умов кредитного договору не було укладено додаткової угоди про збільшення процентної ставки, що не заперечується відповідачем, доводи відповідача щодо законності збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку та наявність у позивача заборгованості перед банком в розмірі 148 767,67 грн, судом відхиляються, оскільки судом встановлено, що під час розгляду справи № 910/68/19 господарський суд дійшов висновку, що зміна умов договору (збільшення процентної ставки) за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 повинна була здійснюватися шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, а у разі не укладення позичальником відповідних додаткових договорів до цього договору протягом вказаного строку, банк мав право вимагати дострокового повного або часткового повернення кредиту або мав право зупинити подальше кредитування.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Отже, факти встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили, у справі №910/68/19, не доказуються при розгляді даної справи.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Заньківське" сплатило Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" всі платежі, передбачені додатком № 1, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема, № 6621 від 07.04.2020, № 6622 від 07.04.2020, № 6623 від 07.04.2020 та №6624 від 07.04.2020 на загальну суму 76 654, 91 грн.

Отже, заборгованість у позивача перед відповідачем за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ станом на день виплати Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» страхового відшкодування, відсутня.

Позивачем разом із позовною заявою надано вимогу №10-06-1 від 10.06.2020 з проханням про повернення грошових коштів в сумі 148 767, 67 грн. Вказана вимога вручена позивачем відповідачу нарочно, що підтверджується штемпелем банку про отримання та реєстрацію вхідної кореспонденції за вх. № 1-1406 від 10.06.2020.

Разом із тим, суду не надано доказів на підтвердження факту повернення відповідачем позивачеві грошових коштів у розмірі 148 767, 67 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів повернення грошових коштів в розмірі 148 767 ,67 грн позивачу відповідачем суду не надано.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 770,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із матеріалами справи, 15 червня 2020 між позивачем (клієнт) та приватним адвокатом Чуніхіним Олегом Миколайовичем був укладений договір про надання правничої (адвокатської) допомоги № 11/12/18, за умовами якого останній зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо представлення інтересів замовника з приводу подачі позовної заяви до АТ «Комерційний банк «Глобус» щодо стягнення безпідставно набутих коштів, визнання договору припиненим та вчинення певних дій.

Згідно із актом приймання передачі виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги від 21.10.2020 сума послуг з надання правничої допомоги становить 12 770,00 грн. У розрахунку наведено детальний опис наданих послуг, згідно з яким участь в судових засіданням господарського суду першої інстанції 3040,50 грн (4 засідання першої інстанції, 1 перенос у зв`язку з ініціативою суду, 1 засідання за клопотанням позивача).

Позивачем здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 12 770, 00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 21.10.2020 на суму 10 000,00 грн та видатковим касовим ордером від 22.10.2020 на суму 2 770,00 грн.

Дослідивши наданий представником позивача акт приймання передачі виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги від 21.10.2020, судом встановлено, що згідно із зазначеним розрахунком адвокат Чуніхін О.М. брав участь у 3 судових засіданнях, що загалом становить 3040,50 грн.

Проте судом встановлено, що по даній справі було проведено три судові засідання, з яких у двох з них адвокат Чуніхін О.М. брав участь (лише 30.09.2020 та 21.10.2020).

З урахуванням вищевикладеного, загальна сума витрат на правову допомогу становить 11 756,50 грн (12 770,00 грн - 1013,50 грн).

Дослідивши подані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що правомірним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є сума 11 756,50 грн.

У відповідності до ч.5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами свої заперечення щодо співмірності витрат позивача на правничу допомогу, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 11 756,50 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (040731, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" (16623, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Заньки, вул. Заньковецької, 4 код ЄДРПОУ 37418822) безпідставно набуті кошти у розмірі 148 767 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн 67 коп., судовий збір в розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 50 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2020

Суддя І.О. Андреїшина