Рішення № 92498583, 19.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3578/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" м. Обухів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" Синельниківський район, с. Веселе

про стягнення суми боргу в розмірі 2468407грн.50коп., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 816136грн.80коп., пені в розмірі 436864грн.44коп., штрафу в розмірі 987363грн., 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп., інфляційної складової в розмірі 66621грн.28коп.

Представники:

від позивача: Білецька Н.С., довіреність №б/н від 01.11.2019 року, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 2468407грн.50коп., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 816136грн.80коп., пені в розмірі 436864грн.44коп., штрафу в розмірі 987363грн., 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп., інфляційної складової в розмірі 66621грн.28коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки №56/18-3 від 02.04.2018.

Позивач зазначає, що згідно видаткових накладних №9016 від 21.04.2018 на суму 273315грн.17коп., №13716 від 04.05.2018 на суму 338390грн.21коп., №13718 від 04.05.2018 на суму 1813657грн.50коп., №14122 від 07.05.2018 на суму 15714грн., №14622 від 08.05.2018 на суму 654750грн. відповідачу поставлений товар на загальну суму 3095826грн.88коп.

Платіжними дорученнями №129 від 11.04.2018, №134 від 13.04.2018 відповідачем в рахунок погашення суми боргу було сплачено 627419грн.38коп.

Згідно з додатковою угодою №1 від 30.10.2018 до договору відповідач повинен був сплатити до 01.09.2019 суму боргу в розмірі 348955грн.56коп., до 01.10.2019 – суму боргу в розмірі 2119451грн.94коп. разом з відсотками за користування товарним кредитом, які нараховуватимуться з 01.07.2019 до дня остаточного розрахунку.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду з позовом сума боргу складає 2468407грн.50коп. Це вартість поставленого товару за видатковими накладними №13718 від 04.05.2018 на суму 1813657грн.50коп., №14622 від 08.05.2018 на суму 654750грн.

На підставі положень пунктів 2.6, 2.7, 2.11 договору №56/18-3 від 02.04.2018 та додаткової угоди №1 від 30.10.2018 до договору позивач нарахував та заявив до стягнення відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 816136грн.80коп.

Відповідно до підпунктів 7.2 (А) – 7.2 (В) договору №56/18-3 від 02.04.2018 позивач також нарахував та заявив до стягнення:

- пеню в розмірі 436864грн.44коп. за загальний період з 02.09.2019 по 26.06.2020

- 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп. за загальний період з 02.09.2019 по 26.06.2020

- штраф в розмірі 987363грн.

- інфляційну складову в розмірі 66621грн.28коп. за загальний період вересень 2019 – травень 2020.

Разом з позовом до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" – адвокатом Білецькою Наталією Степанівною була подана заява від 26.06.2020 про участь представника позивача в усіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн-сервісу "EasyСon". Зазначену заяву направлено відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 06.08.2020 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

На адресу суду 04.08.2020 надійшов відзив відповідача, в якому вказано наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020 внесені зміни до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та до переліку обставин, які є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), включений карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 на всій території України з 12.03.2020 встановлений карантин, який на час подання до суду відзиву продовжений до 31.07.2020.

Таким чином нарахування штрафних санкцій з 12.03.2020 та до закінчення дії карантину є неправомірним.

Відповідач також просить зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій та інших нарахувань, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності. Адже заявлена до стягнення сума основного боргу складає 2468407грн.50коп., а розмір штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочення виконання зобов`язання становить 3339947грн.41коп. (відсотки за користування товарним кредитом в розмірі, пеня, штраф, 56% річних, інфляційна складова).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідач просить врахувати часткове виконання ним зобов`язання (платіжні доручення №129 від 11.04.2018, № 134 від 13.04.2018), а також загальнонаціональний карантин, що спричинений COVID-19.

Відповідач також вказав, що позивач не надав доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 197836грн.37коп.

Посилаючись на укладений з Адвокатським об`єднанням "ЛОРЕНДЖ" договір про надання правової допомоги №16-07-20/04 від 16.07.2020, ТОВ "Ювента-2010" просить стягнути з позивача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 25.08.2020.

На електронну пошту суду 19.08.2020 надійшла відповідь на відзив, підписана електронним цифровим підписом представника позивача. Позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути взяті судом до уваги та зазначає наступне.

Внаслідок запровадження карантину на території України всі суб`єкти господарювання були обмежені працювати у звичайному режимі та понесли економічні збитки, в тому числі і позивач. Представником відповідача не було надано жодних доказів того, яким чином запровадження карантину вплинуло на виконання договору, який був укладений ще у 2018 році. Крім того, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар задовго до запровадження карантину на території України. Також, враховуючи п.6.2 договору, відповідачем не було дотримано порядку повідомлення іншої сторони договору про неможливість виконати договір через форс-мажорні обставини.

Щодо зменшення штрафних санкцій згідно ст. 551 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що застосування цієї норми є правом, а не обов`язком суду. На думку позивача, розмір штрафних санкцій не є надмірними, оскільки складають лише 24,3% від загальної суми позовних вимог. Позивач не повинен доводити факт наявності та розмір збитків спричинених невиконанням зобов`язання, а саме відповідач повинен довести їх завищення, якщо він так вважає.

Додаткові докази на підтвердження фактичного розміру судових витрат будуть надані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. На даний момент професійна правнича допомога адвокатом Білецькою Н.С. надана позивачу не в повному обсязі. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу відповідачу позивач вважає передчасними та безпідставними, а також поданими без врахування процесуальних норм.

Також, позивач просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2020.

У судовому засіданні від 22.09.2020 було розпочато розгляду справи по суті, представник позивача виступив зі вступним словом, судом було розпочато з`ясування обставин та дослідження доказів. Відповідач явку свого представника не забезпечив, документи до суду не надавав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.10.2020.

На електронну пошту суду 02.10.2020 надійшли письмові пояснення позивача щодо порядку нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом представника позивача.

Позивач зазначає, що сума відсотків, вказана у розрахунку відсотків за актами №25427 від 26.06.2019 та №25449 від 26.06.2019, є більшою ніж сума вказана в актах, доданих до матеріалів справи. Вказана невідповідність виникла внаслідок помилки при нарахуванні відсотків. При цьому суми вказані в актах є меншими, ніж ті, які отримані при належному розрахунку. Таким чином, позивач підтримує позовні вимоги, в обсязі вказаному у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:

- обставини укладання договору поставки №56/18-3 від 02.04.2018;

- факт поставки позивачем товару на загальну суму 3095826грн.88коп., згідно видаткових накладних №9016 від 21.04.2018, №13716 від 04.05.2018, №13718 від 04.05.2018, №14122 від 07.05.2018, №14622 від 08.05.2018;

- визначення розміру заборгованості відповідача за договором поставки №56/18-3 від 02.04.2018;

- встановлення наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договору поставки №56/18-3 від 02.04.2018 в частині розрахунків за поставлений товар;

- встановлення наявності/відсутності підстав для нарахування пені, штрафу, 56% річних та інфляційної складової.

02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" (далі – покупець) укладений договір поставки №56/18-3 (далі – договір).

Пунктом 1.11 договору визначено, що в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначений відповідно до умов договору.

Згідно пункту 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна сума договору становить вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2 – 2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається у додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.

За умовами пункту 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2 – 2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в тексті цього договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Додатковою угодою №1 від 30.10.2018 до договору сторони внесли зміни до пункту 2.6 договору. Сторони визначили, що з 01.12.2018 розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 20% річних.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (пункт 2.7 договору).

За приписами пункту 2.11 договору відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до пункту 2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховується постачальником відповідно до вимог п. 2.10.

Відповідно до пункту 2.12 договору моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця з виконання грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, за штрафними санкціями – до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь – яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалась на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; В) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Додатковою угодою №1 від 30.10.2018 до договору сторони внесли зміни до пункту 7.2 договору. Сторони визначили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь – яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф у розмірі 40% від несплаченої суми, яка склалась на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; В) сплачує на користь постачальника 56 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності за всіма зобов`язаннями (сплата заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього. Докази визнання договору недійсним у судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

03.04.2018 сторони підписали додаток №1/СА000005636 до договору, яким визначили, що позивач продає, а відповідач купує насіння соняшника НК Неома 150к Круїзер на суму 274995грн.00коп. та насіння соняшника НК Неома_укр 150к Круїзер на суму 283725грн. Загальна вартість товару згідно додатку №1/СА000005636 від 03.04.2018 становить 615465грн.00коп. Сторони визначили, що строк оплати товару до 03.04.2018 (включно).

Додаток №1/СА000005636 від 03.04.2018 підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

03.04.2018 сторони підписали додаток №1/СА000005637 до договору, яким визначили, що позивач продає, а відповідач купує насіння соняшника НК Неома_укр 150к Круїзер на суму 2468407грн.50коп. Сторони визначили, що строк оплати товару до 30.10.2018 (включно). Також сторони визначили, що річна ставка відсотків становить 1%.

Додаток №1/СА000005637 від 03.04.2018 підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3095826грн.88коп., що підтверджується видатковими накладними №9016 від 21.04.2018, №13716 від 04.05.2018, №13718 від 04.05.2018, №14122 від 07.05.2018, №14622 від 08.05.2018.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 627419грн.38коп., що підтверджується платіжними дорученнями №129 від 11.04.2018, №134 від 13.04.2018. Товар на суму 2468407грн.50коп. залишився несплаченим.

30.10.2018 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, якою визначили: до 01.04.2019 відповідач сплачує відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані з дати укладення даної угоди до 31.03.2019; до 01.07.2019 відповідач сплачує відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані з 01.04.2019 по 30.06.2019; до 01.09.2019 відповідач сплачує суму основного боргу у розмірі 348955грн.56коп.; до 01.10.2019 відповідач сплачує суму основного боргу у розмірі 2119451грн.94коп. та відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані з 01.07.2019 по день остаточного розрахунку.

Додаткова угода №1 від 30.10.2018 до договору, підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

В матеріалах справи відсутні докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" заборгованості за договором поставки №56/18-3 від 02.04.2018 у розмірі 2468407грн.50коп. З огляду на положення умов договору та додаткової угоди №1 від 30.10.2018 до договору, відповідач був зобов`язаний повністю сплатити суму основного боргу у строк до 01.10.2019.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2468407грн.50коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

На підставі пункту 2.6 договору позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом за загальний період з 05.05.2018 по 09.06.2020 у розмірі 816136грн.80коп. За результатом перевірки розрахунку відсотків за користування товарним кредитом, наданого позивачем, порушень не встановлено. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає умовам договору та чинного законодавства України.

З огляду на умови договору та додаткової угоди №1 від 30.10.2018 до договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати відсотків за користування товарним кредитом є таким, що настав.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування товарним кредитом за загальний період з 05.05.2018 по 09.06.2020 у розмірі 816136грн.80коп.

Позивач на підставі пункту 7.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 02.09.2019 по 26.06.2020 в розмірі 436864грн.44коп.

Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 436864грн.44коп.

При цьому, суд зауважує на тому, що відповідно до пункту 7.3 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Також на підставі пункту 7.2 договору позивачем нарахований штраф у розмірі 987363грн.00коп.

Дослідивши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 987363грн.00коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 66621грн.28коп. за загальний період з вересня 2019 по травень 2020 та 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп. за загальний період з 02.09.2019 по 26.06.2020.

Перевіривши розрахунок 56% річних, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп.

За результатом зробленої судом перевірки розрахунку інфляційної складової встановлено, що позивач помилився при визначенні періоду нарахування.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на наведене належний період нарахування інфляційної складової становить з листопада 2019 по травень 2020. За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова у розмірі 42127грн.92коп. за період з листопада 2019 по травень 2020.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 24493грн.36коп. слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій та інших нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Суд зважає на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення про зменшення штрафних санкцій.

Відповідач посилається постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами) та введенням на території України карантину, що, на його думку, у відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Пунктом 6.1. укладеного між сторонами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо його невиконання зумовлено діями та наслідками дії обставин непереборної сили, а саме, але не виключно: паводок, землетрус інші стихійні лиха, ембарго, віна або військові дії, дії шкідливих комп`ютерних програм, рішення уряду, іншого органу центральної влади, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору.

Згідно пункту 6.2 договору сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення таких обставин. Повідомлення повинно бути підтверджене відповідним документом територіального органу Торгово – Промислової Палати України. Відсутність повідомлення позбавляє сторону права посилатись на існування обставин непереборної сили як на підставу невиконання чи неналежного виконання зобов`язань.

Водночас, частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також своєчасне повідомлення про настання таких обставин.

В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачем повідомлень про настання форс-мажорних обставин із відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати матеріали справи на виконання вимог п.8.3. договору та ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд зауважує, що обов`язок відповідача повністю погасити заборгованість за договором поставки №56/18-3 від 02.04.2018 виник 02.10.2019. При цьому, карантин був запроваджений на території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2".

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вживав дії спрямовані на врегулювання питання щодо погашення заборгованості за договором поставки №56/18-3 від 02.04.2018, протягом період між виникненням заборгованості та запровадженням карантину.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 86757грн.92коп.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем вказаний орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 197836грн.37коп.

В обґрунтування вказаної суми позивачем до позовної заяви надана копія договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 21.01.2019 з додатком №19 від 22.06.2020 та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Щодо суми витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн., яка заявлена до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010", суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження несення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до позову було долучено договір про надання правової допомоги №16-07-20/04 від 16.07.2020, укладений між Адвокатським об`єднанням "Лорендж" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (далі - клієнт).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок надати клієнту правову допомогу з приводу захисту інтересів клієнта у Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/3578/20, в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правову допомогу.

Згідно пункту 3.1 договору оплата за правову допомогу за даним договором здійснюється в національній валюті України - гривні, на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 3.2.1 договору визначено, що клієнт здійснює повну оплату вартості правової допомоги за цим договором протягом п`яти банківських днів з дати укладення даного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвокатського об`єднання.

За умовами пункту 4.1 договору факт належного виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань з даного договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому - передачі наданих послуг.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Адвокатське об`єднання "Лорендж" виставляло відповідачу рахунок, як того вимагає пункт 3.1 договору про надання правової допомоги №16-07-20/04 від 16.07.2020.

Докази оплати суми витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн., яка заявлена до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010", відповідачем до матеріалів справи не надані.

Крім того, як вбачається зі змісту пункту 4.1 договору про надання правової допомоги №16-07-20/04 від 16.07.2020, підтвердженням надання послуг за договором є підписаний сторонами акт прийому - передачі наданих послуг. В матеріалах справи відсутні акти прийому - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №16-07-20/04 від 16.07.2020.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження несення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для покладення на позивача витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" про стягнення суми боргу в розмірі 2468407грн.50коп., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 816136грн.80коп., пені в розмірі 436864грн.44коп., штрафу в розмірі 987363грн., 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп., інфляційної складової в розмірі 66621грн.28коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента – 2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" суму боргу в розмірі 2468407грн.50коп., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 816136грн.80коп., пеню в розмірі 436864грн.44коп., штраф в розмірі 987363грн., 56% річних в розмірі 1032961грн.89коп., інфляційну складову в розмірі 42127грн.92коп. та судовий збір у розмірі 86757грн.92коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 24493грн.36коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 19.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.10.2020.

Суддя Р.Г. Новікова