Ухвала суду № 92498447, 27.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

27.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3883/20за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м.Дніпро

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Кондратенко Д.А., довіреність №007.1Др280/1219 від 31.12.2019, адвокат

Від відповідача: Вагнер Д.В., довіреність № 1-2268 від 23.01.2020, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просить:

- визнати облік газу за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, який проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в період з 01.01.2016 по 31.12.2019 не комерційним;

- зобов`язати Акціонерне товариство "Укртрансгаз" привести облік газу за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 у відповідність до умов договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами при підписанні договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 не узгоджено розподіл потужності, транспортування та не укладено додатку №3, який повинен передбачати перелік вузлів газу (ВОГ) та узгоджені між сторонами потужності приєднання по кожному ВОГ. Відсутність узгоджених сторонами вузлів обліку газу свідчить про відсутність комерційного обліку за договором, що унеможливлює достовірне встановлення обсягів протранспортованого природного газу між сторонами, відповідно і обсягів наданих послуг транспортування за договором за весь період від початку його дії. Позивач зазначає, що облік протранспортованого природного газу здійснювався відповідачем всупереч умов договору та Кодексу газотранспортної системи.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що договором встановлено чіткий предмет договору, а саме транспортування природного газу (в т.ч. визначено послуги, які надаються на виконання договору) та інші умови договору відповідно до ст. 180 ГК України. Підписуючи акти приймання-передачі природного газу, у сторін жодного разу не виникало заперечень чи зауважень: щодо обсягів природного газу переданого із газотранспортної системи в розподільчі мережі АТ "Дніпрогаз", щодо комерційних вузлів обліку газу, щодо місця встановлення комерційного вузлі обліку. Водночас постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 №621 до типового договору транспортування природного газу внесені зміни, відповідно до яких додаток №3 виключено. Також відповідач звертає увагу що додаток №3 до договору все ж таки підписаний сторонами та додає його до відзиву.

Також від відповідача надійшла заява про передачу справи за місцезнаходженням відповідача до Господарського суду м. Києва. Заява обґрунтована тим, що позивачем порушено правила територіальної юрисдикції розгляду даної справи. Відповідач зауважує, що договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, який було підписано у м. Києві, місце виконання договору сторонами не визначено, оскільки цього не потребує предмет договору чи будь-які інші умови його виконання сторонами.

Умовами договору (п. 2.6) передбачено, що замовник (позивач) має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, а також здійснювати оплату за отримані послуги.

Пунктом 20.2 договору сторони передбачили, що кожна сторона договору заявляє і гарантує, що вона відповідає вимогам визначеним у Кодексі ГТС, щодо підписання цього договору. Кодексом ГТС (у будь-якій із його редакцій) визначено, що

- договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг імпортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

- балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

- розподіл потужності - це частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу;

- засоби дистанційної передачі даних - засоби, встановлені (організовані) в установленому порядку на комерційному ВОГ, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених ВОГ з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв`язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства;

- віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням;

- віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи.

Отже, Кодексом ГТС визначено, що віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу є точкою з невизначеним фізичним розташуванням та кожна така точка, відповідно до вимог Кодексу ГТС, обладнана засобами дистанційної передачі даних - це засоби, встановлені (організовані) в установленому порядку на комерційному ВОГ, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених ВОГ з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв`язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства.

Відповідач вважає, що особливість виконання умов даного договору жодним чином не прив`язана будь-якого місця його виконання.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання обліку газу за договором транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, який проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в період з 01.01.2016 по 31.12.2019 не комерційним та зобов`язання відповідача привести облік газу за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 у відповідність до умов договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015.

Подаючи позов позивач скористався правом альтернативної підсудності та звернувся з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області на підставі п.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що укладений сторонами договір, а саме транспортування природного газу, підлягає виконанню на території Дніпропетровської області.

Відповідач зазначив, що у договорі не визначено, що місцем виконання договору є територія Дніпропетровської області, а тому справу слід розглядати за загальними правилами територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У частині першій статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно зі ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

- за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

- за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

- за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

- за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

- за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Аналогічна правова позиція щодо того, що позов може бути подано за правом вибору позивача за місцем виконання договору лише у випадку зазначення у договору місця виконання, викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №442/3250/18.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Здійснивши аналіз умов договору транспортування природного газу суд звертає увагу, що сторонами окремо не визначено місце виконання договору. Також, визначені договором послуги, що надаються відповідачем (п. 2.3. Договору), не мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки в певному місці.

Так, за поясненнями відповідача, послуга фізичного транспортування територіально надається фактично з митного кордону України до точок входу. Тобто договір виконується не лише на території Дніпропетровської області.

Послуга балансування обсягів природного газу надається шляхом підтримання тиску природного газу за рахунок збільшення обсягів з підземних газосховищ, і ці дії, виходячи з особливостей єдиної газотранспортної системи, відбуваються на території всієї держави. Це ж саме стосується послуги замовленої потужності.

Крім того, у випадку задоволення позову, приведення обліку газу у відповідність до умов договору не є прив`язаним до місцезнаходження точок входу, оскільки вузли обліку газу обладнані засобами дистанційної передачі даних, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до вузлів обліку газу з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв`язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства.

Отже позивач не довів тієї обставини, що визначені договором послуги (п. 2.3. Договору) мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки на території Дніпропетровської області.

Таким чином, для визначення територіальної юрисдикції розгляду спору підлягають застосуванню загальні правила, а справа підлягає розгляду судом за місцезнаходженням відповідача. Отже позивач помилково посилається на частину 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України як на підставу визначення підсудності за вибором позивача.

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801) є: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Зазначене місцезнаходження відповідача вказано і позивачем у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд зазначає, що подана позовна заява підлягає розгляду відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням відповідача, який знаходиться у м. Києві.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України. суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи наведене, справа №904/3883/20 підлягає передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) справу №904/3883/20 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 29.10.2020

Суддя О.М. Крижний