Ухвала суду № 92497233, 23.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2714/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

прокурора – Точок І.Й.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Біловар Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді об`єднане кримінальне провадження (єдиний унікальний номер судової справи: 308/2714/20), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000043 від 28.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України, та за № 42019070000000137 від 17.05.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження (єдиний унікальний номер судової справи: 308/2714/20), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000043 від 28.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України, та за № 42019070000000137 від 17.05.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду на шістдесят днів. Зауважує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному збуті психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб. 25.08.2020 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скеровано для розгляду по суті до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та на даний час справи по розгляду вказаних обвинувальних актів об`єднано ухвалою суду в одне провадження. Зазначає, що під час підготовчого засідання ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає, при цьому наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового розгляду, оскільки ризики, якими керувався суд при обранні даного заходу не відпали та не припинили існувати. Прокурор наголошує, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , є тяжким і передбачає покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватися від суду. Крім того, під час обшуку житла ОСОБА_1 було відшукано паспорт громадянина Угорщини для виїзду за кордон на його ім`я, а тому, прокурор вважає, що наявність громадянства іноземної держави значно полегшує ОСОБА_1 виїзд за кордон, що в свою чергу ускладнить притягнення його до кримінальної відповідальності на території України, а у випадку виїзду в Угорщину – взагалі унеможливить. Крім того, прокурор звертає увагу, що ОСОБА_1 може незаконно впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та іншими підозрюваними та схиляти їх до зміни даних слідству показань, які на даний час у судовому засіданні не допитані. Прокурор зауважує, що оскільки ОСОБА_1 інкримінується незаконний повторний збут психотропних речовин, є підстави вважати, що будучи на волі, він і надалі матиме можливість збувати такі речовини. Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення, наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду); п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик впливу на свідка); п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення). Прокурор просить врахувати, що стан здоров`я ОСОБА_1 не перешкоджає триманню під вартою, стабільних та законних джерел доходів він не має. При вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор також просить врахувати й розміри наркотичних засобів й психотропних речовин, зберігання та збут яких інкримінується обвинуваченому, зберігання ним вогнепальної зброї та боєприпасів за місцем свого проживання. На думку сторони обвинувачення, вказані обставини значно збільшують суспільну небезпеку ОСОБА_1 , а тому більш м`які запобіжні заходи не запобігатимуть наведеним вище ризикам.

Захисник у судовому засідання заперечив проти клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби. Сторона захисту вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник зауважує, що згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення – у матеріалах справи містяться переважно докази, які отримані з порушенням чинного КПК України, і тому повинні бути визнані недопустимими, а у своїй сукупності не доводять вчинення підзахисним злочину, передбаченого ч 2 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується – тяжкість покарання з урахуванням практики ЄСПЛ не може впливати на тяжкість застосування запобіжного заходу; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого – ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження під час проведення обшуку; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців ОСОБА_1 – має постійне місце проживання, мешкає із дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та новонародженим сином; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання – ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та займається підприємницькою діяльністю, є платником єдиного податку, зареєстрованого майна та рахунків у банку не має; репутацію підозрюваного, обвинуваченого – характеризується позитивно, як за місцем реєстрації, так і за місцем проживання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого – займається підприємницькою діяльністю, однак наявні грошові кошти були вилученні під час проведення обшуку 17.04.2019 року та органом досудового розслідування повернуті не були; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого – відсутні; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше – не застосовувалися; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення – відсутні; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини – відсутні. Вказує, що відсутнім є також і посилання на матеріали, що підтверджують обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні. Захисник наголошує, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у змісті клопотання відсутнє обґрунтування доведеності того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що органам досудового розслідування кримінальне правопорушення, якщо таке і мало місце не було припинено, а всі наступні слідчі дії розцінюються не що інше як провокація злочину. Також захисник звертає увагу, що з боку ОСОБА_1 не було і не буде жодних переховувань від органів досудового розслідування або суду, не було і не буде жодних дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Дії, спрямовані на вплив свідків, потерпілих, експертів чи спеціалістів з боку ОСОБА_1 теж відсутні. Вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено та не надано доказів, які б підтверджували існування ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, що також підтверджується наступним: обвинувачений не затримувався в порядку ст. 208 КПК України; обвинувачений без вручення повістки прибував до органу досудового розслідування для вручення підозри, допиту в якості підозрюваного, вручення клопотання про обрання запобіжного заходу, вручення заяви про внесення змін до клопотання про застосування запобіжного заходу; обвинувачений без судового виклику прибував до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, для розгляду заяви про внесення змін до клопотання про застосування запобіжного заходу, для розгляду заяви про відвід судді. Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про виконання його підзахисним обов`язків, передбачених КПК України, навіть без обрання будь-якого запобіжного заходу.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби.

Розглянувши клопотання, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2020 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працює приватним підприємцем, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 27.10.2020 року, включно. Визначено заставу, достатню для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, – в розмірі 952 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2001104 грн. Роз`яснено, що ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі внесення застави у вказаному розмірі постановлено покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до суду на його першу вимогу; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадження; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Цією ж ухвалою постановлено кримінальне провадження № 42019070000000137 від 17.05.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, призначити до судового розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2020 року постановлено призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000043 від 28.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України, до судового розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2020 року постановлено матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019070000000137 від 17.05.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (єдиний унікальний номер судової справи: 308/8684/20), об`єднати в одне провадження з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000043 від 28.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України (єдиний унікальний номер судової справи: 308/2714/20). Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер справи: 308/2714/20.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, санкціями яких відповідно передбачено покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до семи років; позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Вирішуючи клопотання суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вказаних злочинах, вік обвинуваченого, який є молодою особою, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, раніше не судимий, що також встановлено попереднім складом суду в ухвалі від 31.08.2020 року.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вважає, що передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, на даний час не відпали і продовжують існувати.

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду з позиції практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що даний ризик залишається актуальним, виходячи з тяжкості злочинів, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується та суворості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу ОСОБА_1 . Відтак, на думку суду, є велика вірогідність того, що під важкістю відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду. Оцінюючи ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що їх показання є ключовими та мають істотне значення для провадження, які під тиском обвинуваченого можуть змінити показання, а тому даний ризик також не відпав. Виходячи із систематичного діянь, що інкримінуються обвинуваченому згідно з пред`явленим обвинуваченням, суд вбачає можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що судове провадження не завершене, а докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено.

Крім того, суд враховує, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованих ОСОБА_1 злочинів виступають особливо небезпечні психотропні речовини і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Вказані обставини, на думку суду, переконливо свідчать, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких ще не було допитано у судовому засіданні, вчинити інше кримінального правопорушення, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою, а тому, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам вчинити вказані дії.

Таким чином, оскільки судове провадження не завершено, з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, даних про його особу, існуючих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, чим тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню та запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.

Згідно з ухвалою суду від 31.08.2020 року обвинуваченому одночасно визначено заставу, достатню для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, – в розмірі 952 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2001104 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що у даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в сумі 2001104 грн. з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , їх високого ступеня суспільної небезпеки, зумовленого тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, а також особи обвинуваченого, не вступає в суперечність із правилами, передбаченими ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченої особи у судове засідання, а тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його майновий і сімейний стан, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, такі не були надані стороною захисту під час судового розгляду. Крім того, суд наголошує, що заперечення сторони захисту головним чином стосуються допустимості доказів та остаточної винуватості або невинуватості обвинуваченого. При цьому, оскільки судове провадження лише розпочато, то за відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну їх недопустимість, надавати оцінку доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно. Відтак, суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, – 952 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2001104 грн., до двох місяців, а саме, до 21.12.2020 року, включно.

Керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, – 952 (дев`ятсот п`ятдесят два) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 2001104 грн., до двох місяців, а саме, до 21 грудня 2020 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 27 жовтня 2020 року о 16 год. 00 хв.

Головуюча А.І. Сарай