Рішення № 92494730, 22.10.2020, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/329/20

Провадження № 2/577/362/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Пшеничникова Є.А., Федченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Конотопа цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей", державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопське вище професійне училище", третя особа голова комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" Роженко Павло Петрович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом і просить визнати незаконним та скасувати наказ №71-к від 26.11.2019 р. голови комісії з припинення ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей" про її звільнення з посади головного бухгалтера ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей", на підставі п.1 ч.1 ст.40 КзпП України, у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці та реорганізацією ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей"; поновити її на посаді головного бухгалтера ДПТНЗ "Конотопське вище професійне училище", як правонаступника ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей" і стягнути на її користь середню заробітню плату за весь час вимушеного прогулу. Вимоги обгрунтовує тим, що наказом №20 від 24.11.2009 р. була прийнята на посаду бухгалтера - спеціаліста 1 категорії ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей". Наказом №6 від 01.02.2010 р. переведена на посаду головного бухгалтера. 27.02.2016 р. уклала контракт з в/ч В0963 про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ строком на 3 роки. 27.02.2019 р. уклала контракти з 58 окремою мотопіхотною бригадою про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 1 рік. Вказані контракти надала адміністрації ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей". Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 28.08.2019 р. №1160 "Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти м.Конотоп Сумської області", наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 29.08.2019 р. №508-ОД м.Конотоп Сумської області" припинено ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей" шляхом приєднання до ДПТНЗ "Конотопське вище професійне училище". Встановлено, що останні є правонаступником всього майна, прав і обов`язків ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей". Утворено комісію з припинення ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей", до якої переходять повноваження управління справами ліцею. З 06.12.2019 р. її звільнено з посади головного бухгалтера, згідно з наказом №71-К від 26.11.2019 р. голови комісії з припинення ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей", на підставі п.1 ч.1 ст.40 КзпП України, у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці та реорганізацією ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей". Копію наказу про звільнення та трудову книжку отримала 28.12.2019 р. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, встановлені ч.3 ст.119 КзпП України, поширюються на неї, як на особу, яка на виконання свого військового обов`язку була прийнята на військову службу за контрактом під час дії в Україні особливого періоду, що і змусило звернутись з позовом до суду.

ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити, фактично пославшись на вищевказані обставини.

Представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять відмовити в задоволенні позову за його необгрунтованістю.

Представник комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Голова комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Судом встановлено, що з 24.11.2009 р. ОСОБА_2 працювала у ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей" на посаді бухгалтера (а.с.7), з 01.02.2010 р. переведена на посаду головного бухгалтера (а.с.7). 27.02.2016 р. остання уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 03 роки (а.с.12-15), який продовжила 27.02.2019 р. на 01 рік (а.с.16-17). Наказом від 26.11.2019 р. Позивача звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та реорганізацією Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" (а.с.8).

Як на підставу позову, ОСОБА_2 посилається на порушення роботодавцем гарантій працівника, визначених ст. 119 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.40 КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені ст. 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014 р., яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014 р., констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Судом встановлено, що позивач уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02.03.2014 р., строком на три роки, який продовжила на один рік.

Як слідує зі змісту ч.3 ст. 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме під час мобілізації, на особливий період.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 не було дотримано вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги провизнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з того, що ДПТНЗ "Конотопський професійний ліцей" реорганізовано шляхом приєднання до ДПТНЗ "Конотопське вище професійне училище", яке є його правонаступником. Отже, ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі саме у ДПТНЗ "Конотопське вище професійне училище".

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2019 р. по 21.10.2020 р.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Так, відповідно до розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 посадовий оклад останньої станом на 01.11.2019 року становив 5360 грн., з 01 січня 2020 року - 5856 грн., а з 01 вересня 2020 р. - 6208 грн., тому стягненню підлягає 69028,87 грн. (а.с. 213-217).

Відповідно, таку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення суми судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, то суд приходиться до наступного висновку.

Згідно договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.12.2020 р. адвокат Островський В.І. надавав таку ОСОБА_2 у даній цивільній справі (а.с. 21, 218-221). Предметом укладеного договору є зокрема, надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, зокрема скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на стадії досудової підготовки матеріалів та в суді першої інстанції Відповідно до додаткового договору до договору б\н про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.12.2019 р. вартість послуг (гонорар) адвоката становить 12000 грн. за надання правової правничої допомоги (а.с.219).

Як вбачається з акту приймання-передачі надання послуг від 22.10.2020 р., адвокат Островський В.І. надав ОСОБА_2 правову допомогу вартістю на загальну суму 12000 грн. згідно договору про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 24.12.2019 р. з відповідними додатками та додаткового договору від 24.12.2019 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.12.2019 р. б/н, розмір виплати адвокату становить 12000 грн. Відповідно до вказаного акту послуг розрахунку вартості затраченого часу на надання правової допомоги, вартість правових послуг включає в себе: надання консультації клієнту, узгодження правової позиції тривалість 1 год; підготовка (складання) та направлення адвокатського запиту тривалість 1 год.40 хв; підготовка (складання) та направлення листа-нагадування тривалість 40 хв.; підготовка (складання) позовної заяви та додатків тривалість 4 год.20 хв.; підготовка (складання) клопотання про витребування доказів тривалість 1 год.45 хв; підготовка (складання) заяви про виклик свідків тривалість 1 год.10 хв.; участь у Конотопському міськрайонному суду у 13 судових засіданнях (а.с.221). Згідно прибуткових касових ордеров від 24.12.2019 р., 23.01.2020 р., 04.02.2020 р. адвокатом Островським В.І. прийнято від ОСОБА_2 12 000 грн. (а.с.220).

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-744св19).

Оскільки матеріали щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу не надсилались протилежній стороні, що позбавило її можливості доводити неспівмірність цих витрат, то суд самостійно визначає їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

З урахуванням викладеного, враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, а саме зміст позовної заяви, обсягом чотирьох аркушів, більша частина якої містить роздруківку відповідних статей КзпП та Законів України, обсяг доданих до неї матеріалів - копій паспорта, трудової книжки, диплому, наказів, контрактів, посвідчення, клопотань, адвокатського запиту та участі в судових засіданнях, які у більшості випадків відкладалися за клопотанням відповідача, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопське вище професійне училище" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_6 , оскільки такі жодним чином не стосуються предмету доказування у даній справі.

Керуючись Законом України "Про оборону України", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов"язок і військову службу", ст. ст. 40, 119 КЗпП України, ст. ст. 12, 37, 77-81, 263, 354, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ №71-к від 26.11.2019 р. голови комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" про звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" на підставі п.1 ч.1 ст.40 КзпП України у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці та реорганізацією Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей".

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 на посаді головного бухгалтера Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопське вище професійне училище", як правонаступника Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей".

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопське вище професійне училище (м.Конотоп Сумської області, вул.6-го Вересня, 1, код ЄДРПОУ 02547493) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2019 року по 21 жовтня 2020 року в сумі 69028 (шістдесят дев"ять тисяч двадцять вісім ) грн. 87 коп. з відрахуванням податків, обов"язкових зборів та платежів та 4000 (чотири тисячі) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду або до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 , юридична адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач комісія з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей", юридична адреса м.Суми, вул.Прокоф"єва, 38, код ЄДРПОУ 02547412.

Відповідач державний професійно-технічний навчальний заклад "Конотопське вище професійне училище", юридична адреса м.Конотоп Сумської області, вул.6-го Вересня, 1, код ЄДРПОУ 02547493.

Представники відповідача Пшеничников Євген Альфредович, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, вул.6-го Вересня, 1.

ОСОБА_3 , юридична адреса АДРЕСА_3 ,1.

Третя особа голова комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей" Роженко Павло Петрович, юридична адреса м.Суми, вул.Прокоф"єва, 38.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя Гетьман В. В.