Рішення № 92491211, 08.10.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10256/20

Провадження № 2/643/3476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2020

08 жовтня 2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Сугачової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотова Станіслава Давидовича про скасування нотаріальних дій по переоформленню права власності на житло, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, яким просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 49362414 від 25.10.2019 Приватного нотаріуса ХМНО Харківській області Клопотова С.Д. про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вимоги позову мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 , яка придбана на підставі договору дарування від 13.12.2004, а не за кредитні кошти. Разом з позивачем у квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_2 , 2004 року народження, ОСОБА_3 , 2013 року народження, ОСОБА_4 , 2006 року народження, та ОСОБА_5 . Позивачем надано в іпотеку АТ «Альфа Банк» вищевказану квартиру згідно договору іпотеки від 28.11.2007 в забезпечення наданих ОСОБА_6 договорів про надання валютних кредитів на загальну суму 100000 доларів США. У договорі визначено, що квартира використовується як місце постійного проживання позивача та членів його родини. Позивач про укладання цього договору дізнався у червні 2020, т.я. не розуміє української мови та не читає її. Договором не надавалось право іпотекодержателя здійснювати реєстрацію прав власності на предмет іпотеки, не зазначено, яке саме житлове приміщення повинно надати позивачу у випадку переоформлення прав власності на квартиру. 04.05.2020 до квартир прийшли невідомі особи та почали за допомогою дрилі висвітлювати замок на дверях з метою виселення мешканців. Після приїзду поліції, невідома особа, яка в подальшому назвалася працівником АТ «Альфа Банк» сфотографувала квартиру та написала зобов`язання щодо звільнення квартири до 30.06.2020. В подальшому, після отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що 25.10.2019 приватний нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію права власності, яким перереєстровано квартиру на ТОВ «Кредитні ініціативи». Проте, без наявності доказів отримання позивачем та ОСОБА_6 по кредитному договору вимог про сплату боргу, без наявності повідомлень про їх відправлення та одержання, без оцінки квартири, нотаріальної згоди позивача на відчуження квартири в порушення вимог чинного законодавства, 22.06.2019 зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи» право власності на квартиру позивача. На підставі таких порушень, позивача вважає, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є недобросовісним набувачем.

Ухвалою судді визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

Відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2020 заяву представника ТОВ «Кредитні ініціативи» про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

07.08.2020 з боку представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, посилаючись на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не враховує, що пп.1 п.1 цього Закону встановлено, що не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та за умови, що таке майно нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є суб`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника), тобто мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки, встановлено тільки щодо примусового відчуження такого майна без згоди власника. Вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а тому існує тільки правова підстава, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців. Оскільки примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, відповідач набув права власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі, тобто положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані. Далі, ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в проведені відповідачем державної реєстрації прав. Також зазначає, що позивачем не оспорюються укладені договору кредиту та іпотеки, позивач тривалий час порушує взяті на себе зобов`язання. Щодо не отримування позивачем повідомлень про погашення заборгованості тощо, відповідач вказує на те, що 12.09.2019 ним цінним листом з описом направлено на ім`я позивача повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки і надано 30-дений строк на погашення заборгованості. Крім того, сторони в іпотечному договорі погодили порядок повідомлення один одного. Крім того, 29.07.2020 позивач та члени його родини визнані такими, що втратили право на користування спірним житлом. Отже, доводи позивача є необґрунтованими, належними доказами не підтвердженими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Позивач правом надання відповіді на відзив не скористувався.

Від приватного нотаріуса ХМНО Клопотова С.В. відзиву проти позову, будь-яких заяв, пояснень та заперечень не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлено, що на підставі договору дарування від 13.12.2004 квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

В забезпечення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_6 про надання валютних коштів в розмірі 100000 доларів США між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладений 29.11.2007 договір іпотеки SMERS00389/1, посвідчений нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В. р/н 4431, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як іпотекодавець передає ЗАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору факторингу від 30.09.2009 ТОВ «Кредитні ініціативи» з одної сторони та ПАТ «Альфа-Банк» з другої сторони уклали договір, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» передає грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа-Банк» за плату, а останнє зобов`язується відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, за договором іпотеки № SMERS00389/1, посвідченим 29.11.2007 приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., зареєстрованим в реєстрі за №4431.

Такі обставини підтверджено копіями договору дарування квартири від 13.12.2004, договору іпотеки № SMERS00389/1 від 29.11.2007, договору факторингу від 30.09.2009, договору передачі прав від 20.10.2017 (а.с.11-16, 53-58).

Відповідно до ст..6 Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: п.6.2 на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметеся застереження, що міститься у п.6.3 цього договору.

Пунктом 6.3 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання може здійснюватися одним із зазначених нижче способів.

У відповідності до Іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Положенням частини третьої ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

11.09.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» направили позивачу та ОСОБА_6 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, що останніми проігноровано (а.с.49-51).

Далі, встановлено, що 25.10.2019 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № SMERS00389/1 від 29.11.2007, серія та номер 4431 (а.с. 8-10).

Далі, позивач посилається на порушення відповідачами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII (далі - Закон № 1304-VII).

Так, згідно з пунктом 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII (далі - Закон № 1304-VII), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, шо: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15.

Тому також не ґрунтуються на законі посилання позивача про порушення мораторію, оскільки іпотечний договір містить застереження про задоволення вимоги іпотекодержателя, тобто позивачем надано згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення зобов`язання.

За таких обставин, звернення стягнення здійснюється на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто позивача. (Постанова від 27 лютого 2018 р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/4515/16).

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач набув право власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі.

Далі, ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в проведені відповідачем державної реєстрації прав.

Крім того, відсутні будь-які відомості про оспорювання укладених договорів кредиту та іпотеки,

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що право влансності набуто на підставі застереження, встановленого договором іпотеки та приписів чинного законодавства, що зазначено текстом вище і те, що позивачем не доведено позовні вимоги та не надано належних доказів в обгрунтування доводів позову, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 76-81, 88, 141, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України,-

у х в а л и в:

В задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості щодо учасників справи, яві не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки,21;

Відповідач: приватний нотаріус ХМНО Клопотов Станіслав Давидович, адреса місцезнаходження, 61003, м. Харків. пров. Короенка,19.

Суддя