Рішення № 92489708, 23.07.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7684/19

2-а/405/177/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича, Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванов О.В., звернувся до суду з позовом до відповідачів заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М., Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року, якою його було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 94710,60 грн. за те, що він заявив у митній декларації від 15.08.2018 року № 205090/2018/065343 неправдиві відомості щодо продавця автомобіля Renault Megane, 2014 року виготовлення, неправдиві відомості, які необхідні для визначення митної вартості автомобіля та надав до митного органу документи, які містять неправдиві відомості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він у липні 2018 року вирішив придбати автомобіль Renault Megane, а тому він звернувся до ОСОБА_2 , який займався придбання автомобілів закордоном. З цією метою, 04.08.2018 року позивач нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_2 купити закордоном на ім`я позивача автомобіль, перегнати його в Україну, провести всі належні процедури з митного оформлення та зареєструвати автомобіль у органах МВС. Після вчинення ОСОБА_2 вказаних дій, позивач сплатив йому грошові кошти. Вказав, що при здійсненні митного оформлення вказаного автомобіля позивач не перебував у статусі декларанта, а тому неправдивих відомостей в митній декларації не заявляв, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Крім того, позивач про розгляд справи належним чином повідомлений не був, чим порушено його права. За таких обставин просить скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича, Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил та відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року клопотання представника Волинської митниці Держмитслужби про заміну відповідача задоволено частково, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Волинську митницю Держмитслужби.

Представник позивача 22.06.2020 року подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити та розгляд справи провести без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою, винесеною 22.05.2019 року заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Германом В.М. у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 94710,60 грн. (а.с. 9-12).

Зі змісту цієї постанови вбачається, що 15.08.2018 року посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205090/2018/065343, де декларантом (митним брокером) є ТОВ «БІН ТОРГ» в особі ОСОБА_3 , проведено митне оформлення товару, а саме: легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів, бувший у використанні, Renault Megane, 2014 року виготовлення, № кузова НОМЕР_1 , який відповідно до фактури від 13.08.2018 року слідував від продавця «Werner Egerland» Automobillogistik GmbH & Co. KG Zweigniederlassung (Bonnstrasse 31-33, 50226 Frechen/Koln), на адресу отримувача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за ціною 2000 Євро. За митне оформлення даного транспортного засобу з урахуванням його митної вартості у розмірі 67377,24 грн. було сплачено митних платежів в загальній сумі 27203,60 грн.

Також у постанові вказано, що 29.01.2019 року до Волинської митниці ДФС з ДФС України надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля Renault Megane, 2014 року виготовлення, № кузова НОМЕР_1 , за експортною митною декларацією MRN № 18LTKC0100EK0CF840 та рахунком-фактурою (PAZYMA-SSKAITA) серії TD Nr. 03880 від 14.08.2018 року щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу. За результатами опрацювання вказаного звернення встановлено, що автомобіль Renault Megane, 2014 року виготовлення, був проданий компанією UAB «TD TRANSPORT» (V. Boriseviciaus 4 68137 Marijampole LT) Міську Руслану (Україна, м. Кіровоград, вул. Хабаровська, 5/1/39) за ціною 5300 Євро, що за курсом НБУ станом на 15.08.2018 року становило 165994,12 грн. Відтак, ОСОБА_1 за посередництвом брокера ТОВ «БІН ТОРГ» ОСОБА_3 під час митного оформлення транспортного засобу Renault Megane, 2014 року виготовлення, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205090/2018/065343 від 15.08.2018 року вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в сумі 31570,20 грн., тобто заявив у даній митній декларації неправдиві відомості про продавця (відправника) товару, неправдиві відомості, що необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.

Крім того, як вбачається з довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалова В.В. від 09.04.2019 року № 19/01-16, ним 04.08.2018 року було посвідчено довіреність, реєстр. № 394, якою ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право купити за кордоном на ім`я ОСОБА_1 через будь-який уповноважений на те орган будь-якого міста світу автомобіль будь-якої марки та моделі, перегнати його в Україну та, зокрема, бути представником на митниці з питань проходження митного контролю. Довіреність дійсна до 04.09.2018 року (а.с. 13).

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З точки зору митного законодавства безпосереднім об`єктом порушення митних правил є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Суб`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність прямого умислу, тобто винний чітко розуміє та усвідомлює обставини та характер незаконного переміщення товарів через митний кордон України і прагне їх ввезти чи вивезти з території України з порушенням встановленого порядку митного контролю з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.п. 8, 9, 63 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачами не доведено, що надані позивачем або його уповноваженою особою при митному оформленні легкового автомобіля Renault Megane, 2014 року виготовлення, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205090/2018/065343 від 15.08.2018 року документи містять будь-які розбіжності, ознаки підробки та у них відсутні необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Доказів наявності у позивача інших документів, ніж ті, які подані до митного органу, відповідачами не надано і такі відсутні в матеріалах справи.

При цьому, частинами 4, 5 ст. 266 МК України передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому, таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов сам факт представництва власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в діях власника товару складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Судом встановлено, що декларантом товарів виступало ТОВ «БІН ТОРГ» в особі ОСОБА_3 та митна декларація заповнена саме ним.

Таким чином, обов`язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару було покладено на уповноважених осіб, а ОСОБА_1 дії щодо декларування товару не здійснював, тобто ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 485 МК України.

Щодо звернення, отриманого від митних органів Литовської Республіки про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля Renault Megane, 2014 року виготовлення, як підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що таке звернення не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів. Більш того, відповідачі не надали дане звернення, його дійсний зміст суду невідомий, а тому воно не можу вважатися належним та допустим доказом вини позивача у вчиненні порушення митних правил.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано жодних доказів, що підтверджували б об`єктивність та повноту провадження у справі про порушення митних правил та, зокрема: здійснення запитів відповідним юридичним особам, які вказані у зверненні митних органів Литовської Республіки та документах, поданих до митного оформлення декларантом; вжиття заходів для встановлення особи і опитування ОСОБА_1 , який значиться покупцем автомобіля; вжиття заходів для з`ясування обставин з приводу умов продажу автомобіля Renault Megane, 2014 року виготовлення; витребування від митних органів та/або вказаних юридичних осіб копій фінансових документів про оплату вартості транспортного засобу, за яку вказаними компаніями здійснювався продаж позивачу.

Також, суд звертає увагу, що сама по собі невідповідність між документами, поданими уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС та документами, наданими митними органами Литовської Республіки, без належних доказів умисного подання позивачем недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, предбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, в оскаржуваній постанові вказано, що митне оформлення ОСОБА_1 здійснив за посередництвом брокера ТОВ «БІН ТОРГ» ОСОБА_3 , однак у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 уповноважував саме ОСОБА_3 на митне оформлення автомобіля. Натомість, позивачем було надано відомості про те, що він уповноважив ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , бути його представником на митниці з питань проходження митного контролю при купівлі автомобіля. Відтак, ОСОБА_1 безпосередньо не здійснював митного оформлення товару.

Постанова у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року сама по собі не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74, 76 КАС України у якості належного та достатнього доказу, що підтверджує факт порушення позивачем митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б вказували на те, що позивач з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру умисно заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, відсутні.

При цьому, відповідачі не скористалися процесуальним правом висловити свій відзив (заперечення) на позов та надати докази на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові обставин, хоча мали достатньо часу для цього.

Таким чином, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови у справі про порушення митних правил не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, не було надано суду будь-яких матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, подавати свої доводи, міркування та заперечення, , а також користуватися іншими правами, наданими їм законом.

Однак, відповідачі не надали доказів, що підтверджували б своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи про порушення митних правил. Розгляд справи про порушення митних правил без своєчасного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушує її права передбачені, зокрема, ст. 498 МК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог щодо її форми та змісту, без доказової бази, яка б підтверджувала факт порушення ОСОБА_1 митних правил.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

За наведених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року та закриття провадження у справі підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки Волинська митниця Держмитслужби є правонаступником Волинської митниці ДФС з реалізації державної митної політики та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, то Волинська митниця ДФСє неналежним відповідачем у цій справі, а тому позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 08.10.2019 року, укладеним між ним та адвокатом Івановим О.В. (а.с. 6).

Як вбачається із вказаного договору адвокат зобов`язується здійснювати в якості правової допомоги представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта по оскарженню постанови Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року. Розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги становить 5000 грн. (а.с. 16-18).

Згідно Акту № 1 від 15.10.2019 року наданих послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги від 08.10.2019 року, адвокат надав послуги (виконав роботу), а клієнт прийняв їх, а саме: підготовка, направлення позовної заяви з відповідними клопотаннями та додатками - 3500 грн.; прийняття участі у судових засіданнях, підготовка та направлення відповіді на відзив, підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу - 1500 грн. (а.с. 15).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 30 від 08.10.2019 року ОСОБА_1 провів розрахунок згідно договору про надання правової допомоги від 08.10.2019 року в сумі 5000 грн. (а.с. 19).

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, те, що представник позивача брав участь в одному судовому засіданні та від нього не надходило відповіді на відзив та відзиву на апеляційну скаргу, суд приходить до висновку, що розмір заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу сумі 5000,00 грн. не є співмірним, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача Волинської митниці Держмитслужби на його користь витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4000 грн., з яких: підготовка, направлення позовної заяви з відповідними клопотаннями та додатками - 3500 грн.; прийняття участі у судовому засіданні - 500 грн.

З урахуванням категорії справи, затраченого часу, обсягу наданих послуг, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. є співмірними і підлягають стягненню з відповідача Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 5 ст. 4 цього Закону розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що в 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Тобто, за оскарження до адміністративного суду постанови про адміністративне правопорушення необхідно сплатити судовий збір в розмірі 384,20 грн. (1921,00 грн. х 0,2 = 384,20 грн.).

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17.

Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 384,20 грн.

На підставі ст.ст. 3, 69, 257, 485, 495, 498, 527, 529-533 МК України, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13), Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13), Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13) про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Провадження у справі про порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України за порушення митних правил відносно ОСОБА_1 - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ЄДРПОУ 43350888) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ЄДРПОУ 43350888) в дохід держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписаннядо Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний