Рішення № 92489255, 26.10.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 448/129/20

Провадження № 2/344/2239/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

26 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Ковалюк І.П.,

секретаря Караїм Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 10.11.2013 року о 06:00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Мерседес- Бенс 100D» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполучення «Львів-Шегині», в напрямку с. Шегині Мостиського району, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті ОСОБА_3 .. Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 31.07.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В результаті вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення його як чоловіка померлої визнано потерпілим у кримінальному провадженні. Таким чином, йому заподіяно майнову та моральну шкоду, яка має бути відшкодована на його користь. Зазначає, що ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ страхова компанія «Галицька» (поліс №АС/5244368), а відтак у ПрАТ СК «Галицька» виник обов`язок відшкодувати заподіяну йому майнову та моральну шкоду. 07.09.2018 року ним подано заяву до страхової компанії ПрАТ СК «Галицька» з метою отримання страхового відшкодування за завдану йому майнову та моральну шкоду. Проте, станом на даний час страхову виплату не здійснено. Більше того, ПрАТ СК «Галицька» на його неодноразові звернення і запити не відповідає. Внаслідок смерті ОСОБА_3 він поніс наступні майнові витрати: 3 532 гри. - витрати на поховання; 20 122,98 грн. - на спорудження надгробного пам`ятника. Відтак, загальна сума майнова шкоди, яка була йому завдана внаслідок смерті його дружини становить 23 654,98 грн., яку відповідно до законодавства зобов`язана відшкодувати ПрАТ СК «Галицька». На день настання страхового випадку (10.11.2013 року), згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата на той час у місячному розмірі становила 1147 грн., відтак загальна сума страхового відшкодування не може перевищувати 13 764 грн. (1147грн. х 12). Таким чином, ПрАТ СК «Галицька» зобов`язана здійснити відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника на загальну суму 13 764 грн. Моральна шкода, полягає у пережитих ним моральних стражданнях внаслідок наступного: стресу, коли дізнався про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце з дружиною, та про її смерть внаслідок цієї пригоди; непомірного стресу від розуміння втрати назавжди дружини, невідворотності цього; стресу від усвідомлення того, що дружина була підтримкою, на неї надіявся на старості; фактичного розпаду сім`ї; непомірного стресу під час організації поховання дружини; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв`язків. Враховуючи, що ДТП було вчинено у 2013 році, а відповідно до ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік», мінімальна заробітна плата на той рік у місячному розмірі становила 1147 грн., відтак загальна сума грошових коштів, які ПрАТ СК «Галицька» зобов`язана відшкодувати за завдану йому моральну шкоду становить 13 764 грн. Щодо стягнення пені з ПрАТ СК «Галицька», зазначає наступне, оскільки, заява ним була подана 07.09.2018 року, то останній день виплати йому страхового відшкодування припадав на 07.12.2018 року. Враховуючи, що ПрАТ СК «Галицька» не здійснила страхове відшкодування у строки передбачені законодавством, більше того, жодних грошових коштів йому не було переведено, а відтак у нього є право на стягнення пені із даної страхової компанії. Оскільки, загальна сума заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди становить 27 528 (13 764 +13 764) гри., відтак саме із цієї суми необхідно вираховувати пеню, розмір якої з 07.12.2018 року по 08.01.2020 року становить 10 188.38 грн. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди в розмірі 13 764 грн., моральну шкоду в розмірі 13 764 грн., пеню в розмірі 10 188, 38 грн., а також понесені судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ставрук Н.З. подала суду заяву про розгляд справи без їх участі, та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомив. Від відповідача не надходив відзив на позов.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що вироком Мостиського районного суду Львівської області від 31.07.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України. В результаті вказаного злочину померла ОСОБА_3 (а.с.8-9).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Судова Вишня Мостиського району львівської області (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Згідно товарних чеків від 10.11.2013 року, оплата за домовину, хрест, табличку, накидку на тіло та перевезення становить 3532 грн. Платником вказано ОСОБА_5 (а.с.12,13)

Згідно накладної №22 від 12.06.2012 року вартість деталей пам`ятника становить 4207,50 грн. (а.с.14), однак враховуючи що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану суму в даній накладній суд не бере до уваги, оскільки смерть особи та витрати по похованню та спорудженню нагробного пам`ятника настали після дати видачі накладної.

Як вбачається із накладної №12 від 16.06.2017 року вартість деталей пам`ятника становить 10 225 грн. (а.с.15).

Згідно видаткової накладної № 7 від 06 травня 2015 року, вартість деталей пам`ятників із габро Букинського родовища становить 4845,98 грн (а.с. 16).

Однак, суд звертає увагу, що в жодній із наданих позивачем накладних, не зазначено саме його одержувачем послуг та відповідно платником, такі накладні не можуть бути належним доказом підтвердження понесених позивачем витрат по спорудженню нагробного пам`ятника.

Згідно наданої копії заяви від 09.08.2018 року про отримання інформації про стан розгляду заяви про страхове відшкодування, дана заява адресована ПрАТ СК «Галицька» від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно наданої копії заяви від 15.08.2018 року про зміну порядку виплати страхового відшкодування, дана заява адресована ПрАТ СК «Галицька» від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно вказаної заяви, заявники повідомили про свою відмову від встановленої законом частини страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , та просили здійснити виплату такого страхового відшкодування в повному обсязі на користь ОСОБА_1 (а.с. 19).

Суду не надано доказів про надсилання даних заяв відповідачу засобами поштового зв`язку чи доказів отримання відповідачем даних заяв. Дана обставина перешкоджає у встановлені строку здійснення відповідачем страхового відшкодування, а також період щодо нарахування пені.

Як вказує позивач у позовній заяві, транспортний засіб ОСОБА_2 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК «Галицька», однак наведений факт жодним доказом не підтверджено. Як і не підтвердження факту звернення 07.09.2018 року позивачем до ПрАТ СК «Галицька» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, мають,у тому числі, особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідно дост.1201 ЦК України особа,яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 13 764 гривень. Вказані витрати не підтверджено належними рахунками та товарними чеками, які доданими позивачем до матеріалів справи.

Тобто на час звернення з позовом та заявою про виплату страхового відшкодування, доказів того, що витрати на купівлю та встановлення пам`ятника понесені позивачем не надано, а тому підстав для їх відшкодування згідно з ст. 27.5 Закону немає, оскільки вказаною нормою передбачено як необхідну підставу надання документів, що підтверджують такі витрати.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до правил п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав цивільно-правової відповідальності відповідача, позов а частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо стягення з відповідача пені.

Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити моменту отримання страховою компанією заяви позивача про виплату страхового відшкодування, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 1201 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 13, 15, 81, 82, 131, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ПрАТ страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2020 року.

Суддя Ковалюк І.П.