Постанова № 92489128, 28.10.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1894/20

Провадження №: 3/0343/568/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Андрусів І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від Долинського ВП Калуського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітніх дітей.

Правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 12.10.2020 ухилився від виконання передбачених законодавством обов"язків щодо забезпечення необхідних умов навчання своїх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які з 14.09.2020 по теперішній час не відвідують навчальний заклад.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнав, зазначивши, що діти часто хворіють і тому вони мають повне право навчатись вдома.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, виходячи з такого:

Згідно з диспозицією ч. 1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, яке поставлено у вину ОСОБА_1 , характеризується протиправними, винними діями батька по відношенню до своїх дітей щодо ухилення від забезпечення необхідних умов для їх навчання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків,опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом..

Слід зазначити, що порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684.

Відповідно до цього Порядку у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов`язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров`я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту» батьки зобов`язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Аналізуючи наведене, не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , його винуватість знайшла своє підтвердження у долучених до адміністративної справи документах. Зокрема про це вказують:

- дані протоколу серії ВАБ 262836 про адміністративне правопорушення від 12.10.2020, в якому викладена суть адміністративного правопорушення;

- дані повідомлення заступника селищного голови Федірків В., скерованого начальнику Долинського ВП Даньку В. про те, що ОСОБА_3 , 2012 року, ОСОБА_2 2009 року народження з 14.09.2020 до 09..10.2020 без поважної причини не відвідують ліцей. Батько стверджує, що не буде пускати дітей до школи протягом двох років в період карантину. Інформацію про те, що у ліцеї створені безпечні умови для навчання, ігнорує;

- дані пояснення вчителя - класного керівник 2-Б класу Вигодського ліцею ОСОБА_4 від 12.10.2020;

- дані пояснення вчителя - класного керівник 5-Б класу Вигодського ліцею ОСОБА_5 від 12.10.2020;

- дані копій заяв батька ОСОБА_1 від 02.09.2020, згідно з якими він просить забезпечити дистанційне навчання його дітям з 02.09.2020 до 11.09.2020;

- дані акта обстеження матеріально-побутових умов сім"ї ОСОБА_1 від 12.10.2020.

Про те, що ОСОБА_1 є батьком дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження, та ОСОБА_2 , 2009 року народження, свідчать копії свідоцтв про їх народження (а.с. 7, 8).

Жодних доказів того, що діти часто хворіли, або ж батьки повідомляли причину невідвідування учнів школи дирекцію чи класного керівника, матеріали спраи не містять та в судовому засіданні не здобуто, а, отже, доводи ОСОБА_1 з цього приводу суд до уваги не бере.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст.184 КУпАП, оскільки він ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітніх дітей.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, вчинення ним правопорушення вперше, невизнання вини.

Обставини, які пом"якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не встановив.

Таким чином, з огляду на характер вчиненого адміністративного правопорушення, суд дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п"ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 420,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України Про судовий збір, керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) -420 грн 40 коп. судового збору.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд.

Суддя: