Ухвала суду № 92488088, 02.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2020 Справа №607/16720/20

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., з участю секретаря судового засідання Костиник О.П., прокурора Хоми І.А., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Рудакевича Ю.Ю. у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Бондара Б.І., погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури Середзінським І.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрованого, тобто без постійного місця проживання, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України, в кримінальному провадженні №12020210000000024, -

встановив:

Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Бондар Б.І. в рамках кримінального провадження за №12020210000000024 від 08.01.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 КК України подав клопотання погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури Середзінським І.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 .

У поданому клопотанні зазначено наступне «Групою слідчих слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000024 від 08.01.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 КК України.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на незаконне збагачення, шляхом систематичного вимагання грошових коштів у ОСОБА_4 , за безперешкодне та безпечне перевезення пасажирів у Італійську Республіку. З цією метою, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , у серпні 2020 зателефонував до ОСОБА_4 , та домовився із ним про зустріч поруч із закладом швидкого харчування «McDonalds’», що по вулиці Гетьмана Мазепи, будинок № 30 у місті Тернопіль.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом систематичного вимагання грошових коштів в потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 під час зустрічі із потерпілим ОСОБА_4 висунули незаконну вимогу, щодо систематичної сплати грошових коштів у сумі 75 Євро за кожне переміщення потерпілого, який здійснює пасажирське перевезення через державний кордон України та безперешкодне слідування до Італійської Республіки, погрожуючи при цьому пошкодженням його майна, а також нанесенням йому тілесних ушкоджень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , 08 вересня 2020 року, за попередньою домовленістю зустрілись із ОСОБА_4 , біля закладу швидкого харчування «McDonald’s», що по вул. Гетьмана Мазепи, 30 у м. Тернополі. Перебуваючи за вказаною вище адресою, ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , переслідуючи мету наживи, з корисливих мотивів, умисно висунув незаконну вимогу ОСОБА_4 щодо систематичної сплати ним грошових коштів у розмірі 75 Євро, за кожне перевезення пасажирів через державний кордон України та подальше безперешкодне слідування до Італійської Республіки, погрожуючи йому при цьому знищенням його майна, а саме пошкодження автомобілів, якими той здійснює міжнародне перевезення пасажирів.

Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю ОСОБА_4 , погодився на незаконну вимогу сплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , по 75 Євро за кожне міжнародне перевезення пасажирів через державний кордон України та подальшого безперешкодного слідування до Італійської республіки.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом систематичного вимагання грошових коштів в потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю 08 вересня 2020 року близько 14 години 30 хвилин зустрілись із ОСОБА_4 , неподалік будинку № 4, що по вулиці Майдан Перемоги, м. Тернополя, де під час зустрічі висунули незаконну вимогу ОСОБА_4 на передачу грошових коштів у сумі 650 Євро, які ОСОБА_4 , за вимогою ОСОБА_3 , зібрав із визначених останнім перевізників м. Тернополя за поїздки через державний кордон України та подальшого слідування до Італійської республіки, при цьому погрожуючи йому, що у разі відмови від сплати та збору коштів буде знищено його майно, а саме транспортний засіб, яким він здійснює міжнародні пасажирські перевезення. Висунені погрози, щодо знищення майна потерпілий сприйняв як реальні та такі, які можуть бути реалізовані в майбутньому. На підставі наведеного та усвідомлюючи наслідки які можуть настати у випадку невиконання вимоги ОСОБА_4 , передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 650 Євро.

В подальшому, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , керуючись єдиним злочинним умислом спрямованим на незаконне збагачення шляхом вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_4 , за попередньою домовленістю 23 вересня 2020 року о 19 годині 23 хвилини, ОСОБА_3 , зустрівся із потерпілим на АЗС «WOG», що розташована на автодорозі Львів - Тернопіль (13 км. + 136 м. ліворуч села Підгірне, Львівської області). В ході розмови ОСОБА_3 , висунув вимогу ОСОБА_4 , передати йому грошові кошти у сумі 1000 Євро, як «борг» за міжнародні поїздки, які він вже здійснив, а також 500 Євро, які останній зібрав за вимогою ОСОБА_3 , із визначених перевізників м. Тернополя, які здійснюють перевезення через державний кордон України за слідуванням до Італійської Республіки.

Висловлені при усіх зустрічах погрози про застосування фізичного насильства та знищення майна (автомобілів), які ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , висловлювали попередньо, потерпілий сприйняв як реальні загрози та такі, які можуть бути реалізовані, тому ОСОБА_4 , передав ОСОБА_3 , грошові кошти у сумі 1500 Євро.

Окрім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом систематичного вимагання грошових коштів в потерпілого ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із. ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю 01 жовтня 2020 року о 07 годині 15 хвилин, зустрівся із ОСОБА_4 на АЗС «WOG», що розташована на автодорозі Львів - Тернопіль (13 км. + 136 м. ліворуч села Підгірне, Львівської області). В ході розмови ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 висунули вимогу ОСОБА_4 , передати йому грошові кошти у сумі 1000 Євро, як «борг» за міжнародні поїздки через державний кордон України за слідуванням до Італійської Республіки.

Висловлені при усіх зустрічах погрози про застосування фізичного насильства та знищення майна (автомобілів), які ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , висловлювали попередньо, потерпілий сприйняв як реальні та такі, які можуть бути реалізовані в майбутньому, тому ОСОБА_4 , передав ОСОБА_3 , грошові кошти у сумі 1000 Євро.

01 жовтня 2020 року о 07:20 год. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_4

- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_5

- протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_5

- протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_4

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- контроль за вчиненням злочину.

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо відео контроль особи.

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

- протокол затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Метою застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбаченим ст.177 КПК України, а саме:

п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

п.3 незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні;

п.4 перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 3 до 7 років. Відповідно альтернативної міри покарання немає, а тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування та подальшому суду з метою уникнення відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини “Ілійков проти Болгарії”, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудовим розслідуванням на даний час не встановлено місце знаходження усіх грошових коштів які були виділені для проведення негласних слідчих (розшукових) дій – контроль за вчиненням злочину, та їхнє місцезнаходження відоме ОСОБА_1 .

Крім цього, ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що останній ніде не працює, не має постійного джерела доходу, що підтверджує ризик того, що він знову може вичинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі вимагати грошові кошти у інших перевізників.

ОСОБА_1 не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання. Вище вказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та інших учасників кримінального провадження, а також продовжувати вчиняти інші злочини.

Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування кримінального провадження.

На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_1 під вартою.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, відбувається процес збирання у передбачений КПК України спосіб доказів, в тому числі шляхом встановлення свідків з числа перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів у Італійську республіку та осіб, з метою їх подальшого допиту, відшукання та вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 , відоме фактичне місце проживання потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з числа перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів у Італійську республіку та осіб, показання яких можуть мати суттєве значення у даному кримінальному провадженні, він може незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих показів.

Поряд з цим, відповідно до положення ч.2 ст.23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Окрім того, враховуючи те, що відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України – слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи вищенаведені ризики, тяжкість злочину, санкцію, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів».

В судовому засіданні прокурор Хома І.А. оголосила короткий виклад клопотання пояснила, що підтримує його повністю посилаючись на вказані у ньому мотиви.

Захисник Рудакевич Ю.Ю. пояснив, що заперечує щодо клопотання сторони обвинувачення посилаючись на необґрунтованість підозри та не доведення існування ризиків визначених у ст.. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 пояснив, що підтримує доводи захисника.

Заслухавши доводи сторін, ознайомившись із клопотання сторони обвинувачення із додатками, - матеріалами, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку слідчого судді стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 189 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується матеріалами зібранини в ходів досудового розслідування зокрема:

- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_4

- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_5

- протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_5

- протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_4

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- контроль за вчиненням злочину.

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо відео контроль особи.

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Наведене у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обгрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. 194 КПК України, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того стороною обвинувачення доведено сукупність обставин, котрі вказують на існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 3 до 7 років. Відповідно альтернативної міри покарання немає, а тому усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування та подальшому суду з метою уникнення відповідальності.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудовим розслідуванням на даний час не встановлено місце знаходження усіх грошових коштів які були виділені для проведення негласних слідчих (розшукових) дій – контроль за вчиненням злочину, та їхнє місцезнаходження відоме ОСОБА_1 .

Крім цього, ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що останній ніде не працює, не має постійного джерела доходу, що підтверджує ризик того, що він знову може вичинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі вимагати грошові кошти у інших перевізників.

ОСОБА_1 , відоме фактичне місце проживання потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з числа перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів у Італійську республіку та осіб, показання яких можуть мати суттєве значення у даному кримінальному провадженні, він може незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих показів.

Поряд з цим, відповідно до положення ч.2 ст.23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

На думку слідчого судді застосування до підозрюваного ОСОБА_1 домашнього арешту не являється можливим оскільки, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що він немає місця реєстрації та постійного місця проживання, документів, що дають право на користування житлом стороною захисту не надано.

Застосування особистого зобов`язання не буде достатнім оскільки сукупність доведених стороною обвинувачення ризиків вказує, на неможливість їхньому запобіганню без утримання особи під вартою.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів

На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_1 під вартою.

Також при обранні запобіжного заходу слід врахувати, що ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного джерела доходу, не має на утриманні неповнолітніх дітей, має не стійкі соціальні зв`язки.

Проаналізувавши наведене у сукупності вважаю, що пояснення сторони захисту спростовуються матеріалами, які додано до клопотання і доводами сторони обвинувачення про існування ризиків.

З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_1 стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність засновування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів сторони обвинувачення про недоцільність визначення застави при обранні запобіжного заходу слід зазначити наступне.

Із змісту клопотання вбачається, що сторона обвинувачення просить суд не визначати заставу посилаючись на сукупність обставин, котрі вказують на те, що жоден із визначених розмірів застави не зможе забезпечити належне виконання обов`язків.

На підставі ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Із змісту матеріалів долучених до клопотання зокрема відомостей зазначених у протоколах за результатами проведення НСРД вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 застосовував погрози щодо застосування насильства до потерпілих.

На думку слідчого судді стороною обвинувачення доведене сукупність обстави котрі свідчать про те, що на даному етапі досудового розслідування приймаючи до уваги особу підозрюваного при обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не доцільно визначати розмір застави, оскільки вказані у матеріалах долучених клопотання обставини свідчать, що жоден із визначених розмірів застави не буде здатен забезпечити належної поведінки підозрюваного та зможе запобігати заявленим ризикам.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, 2, 22, 28, 94, 177, 178, 183, 309 КПК України слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання задовільнити.

ОСОБА_1 обрати та застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, на строк два місяці до 30 листопада 2020 року, який обчислювати з моменту фактичного затримання – 01 жовтня 2020 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, строк дії ухвали закінчується 30 листопада 2020 року в 07 год. 20 хв.

Копію ухвали негайно вручити сторонам, учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Т. Я. Багрій