Ухвала суду № 92488052, 27.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

27.10.2020 Справа №607/11636/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О.М.

при секретарі судового засідання Хримко У.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Бізнес Позика», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Н.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Представником відповідача ТзОВ «Бізнес Позика» подано письмове клопотання про закриття провадження у даній справі, яке мотивоване, що позивач являється фізичною особою-підприємцем, ( дата запису про проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця 16.10.2007, №2 646 000 0000 009705). Враховуючи що позивачка уклала договір саме як фізична особа – підприємець, про що свідчить договір від 20.08.2019 № 057992-ХМ1 про надання фінансового кредиту, тому правовідносини, що виникли між сторонами є такими, що регулюються нормами господарського законодавства, і відповідно розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечили, щодо заявленого клопотання, оскільки виконавчий напис виданий на фізичну особу.

Заслухавши учасників справи, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачки, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим за приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила , що вона є фізичною особою – підприємцем та отримала кредит для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з договору про надання фінансового кредиту № 057992-ХМ1 від 20.08.2019, позивачка ОСОБА_1 уклала договір як фізична особа – підприємець, та отримала кредит для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до виконавчого напису, який був вчинений 27 січня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О., з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнено заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 057992-ХМ1 від 20.08.2019.

Таким чином, спір між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика», виник з виконавчого напису, який був вчинений на підставі договору про надання фінансового кредиту № 057992-ХМ1 від 20.08.2019 .

Ураховуючи вищевикладене та те, що спір між сторонами виник з виконавчого напису , який був вчинений на підставі договору про надання фінансового кредиту № 057992-ХМ1 від 20.08.2019, суд приходить до висновку, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ст. 256 ЦПК України, зазначено, що якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За таких обставин, суд вважає, що слід закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Бізнес Позика», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Н.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, суд повідомляє позивача, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 158, 200, 255, 259, 260, 261, 352-354 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали суду вручити або надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 27 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко