Рішення № 92487230, 16.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7843/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Галайко Н. М.

з участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Піка М. Є. ,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Новосад В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Потопальський Б. М. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, просить суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 у статусі наймача неприватизованої квартири. Також у вказаній квартирі зареєстрованими є, зокрема, племінниця позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки форми № 2 № 864 від 05.12.2019 року. ОСОБА_3 як донька її брата ОСОБА_6 вважалась членом його сім`ї. Проте її брат змінив зареєстроване місце проживання ще у листопаді 2013 року. ОСОБА_3 фактично не проживає у вищезазначеній квартирі з квітня 1997 року, а її син ОСОБА_5 від народження. Обставини, за яких відповідачі не проживали за зареєстрованим місцем проживання у період до 2019 року були предметом розгляду і з`ясування у справі № 462/6749/16-ц, кінцевим судовим рішенням у якій є постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.11.2019 року. Як вбачається також з довідки форми № 2, відповідачі здійснили повторно реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 27 лютого 2019 року. У період з 27 лютого 2019 року по сьогоднішній день, як і протягом багатьох років до того, відповідачі фактично не проживають у вказаній квартирі, що зафіксовано актами № 145 від 15.04.2019 року, № 235 від 10.06.2019 року, № 345 від 12.09.2019 року № 427 від 17.10.2019 року, № 508 від 28.11.2019 року. Причини не проживання відповідачів за місцем реєстрації для позивача з 27 лютого 2019 року по сьогоднішній день є невідомими. Оскільки відповідачі здавна живуть в іншому місці, то у квартирі за місцем реєстрації немає жодних їхніх речей. При цьому, жодних перешкод позивач та інші мешканці квартири для відповідачів не чинили. Єдине, що потрібно було від відповідачів - звернутись і отримати ключі від квартири, проте таких звернень з боку відповідачів не надходило. Також позивачу невідомо про будь-які звернення з боку відповідачів у період з 27 лютого 2019 року по сьогоднішній день щодо наявності перешкод у вселенні їх в квартиру, де вони зареєстровані, а також щодо продовження строку збереження за ними права користування жилим приміщенням. Проживання відповідачів у іншому місці підтверджується матеріалами справи № 462/6749/16-ц - ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі та інших створених нею документах вказувала як адресу фактичного проживання відповідачів: АДРЕСА_3 . Таким чином, позивач звертається до суду за захистом свого порушеного законного інтересу приватизувати квартиру без виділення часток відповідачам, які втратили право користування цією квартирою через їх відсутність понад дозволені строки, а отже й право на участь у приватизації цієї квартири, проте прагнуть зберегти зареєстроване місце проживання у цій квартирі. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.01.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 34).

18.02.2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву у якому остання категорично заперечила та не погодилася із доводами позивача, викладеними у позовній заяві, зазначила, що вважає наведені нею обставини тимчасового не проживання у спірній квартирі більше шести місяців з поважних причин заслуговують на увагу та є достатніми для висновку про безпідставність позовних вимог позивача (а.с. 48-50).

02.03.2020 року представник позивача - адвокат Потопальський Б. М. подав Відповідь на відзив, заперечив проти відзиву на позовну заяву, зазначив, що не існувало та не існує жодної домовленості в тому числі усної, про те, що відповідачі не будуть вселятися у спірне жиле приміщення до моменту ухвалення рішення Верховним судом за результатами розгляду поданої позивачем касаційної скарги, і що саме така домовленість стала причиною непроживання відповідачів у спірному жилому приміщенні у період, про який вказано у позові (а.с. 67).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 119).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити такі з огляну на мотиви викладені у позовній заяві.

Представник позивача - адвокат Піка М. Є. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити такі з огляну на мотиви викладені у позовній заяві, окрім цього надав суду Додаткові письмові пояснення щодо місця постійного проживання відповідачів з додатками від 16.10.2020 року та окремо зазначив, що позивач не чинила жодних перешкод у користуванні спірною квартирою.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача - адвокат Новосад В. М. у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у повному обсязі, додатково відповідач зазначив, що квартира у якій вона проживає - заставлена її чоловіком у банку під заставу, відтак не може зареєструвати себе та сина, майно у іпотеці, були не одноразові прохання чоловіка звільнити квартиру, хоча вони і перебувають у шлюбі, однак чоловік має іншу сім`ю.

Представник третьої особи - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, який був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо (доказів) документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.10.2020 року, на підставі ст. 259, 268 ЦПК України оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні усіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05.07.2018 року у справі № 462/6749/16 - позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи Залізнична районна адміністрація як орган опіки та піклування, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задоволено частково. Визнано ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 19.02.2019 року - апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Новосада В. М. задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05.07.2018 року скасовано в частині визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , 2008 року народження такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . Ухвалено нове судове рішення в цій частині. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , 2008 року народження про визнання втратившими право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 відмовити. В решті рішення суду залишити без змін (а.с. 62-63).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2019 року Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 19.02.2019 року - залишено без змін (а.с. 58-61).

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що згідно Довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 864 від 05.12.2019 року виданою ЛКП «Сяйво» у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано п`ятеро осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як основний квартиронаймач); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (піднаймач); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (племінниця); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (племінник); ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка) (а.с. 7).

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Згідно ч. 2 цієї ж статті до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Відповідно до ч. 3 ст. 64 ЖК України якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР за тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору- судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Актом ЛКП «Сяйво» № 145 від 15.04.2019 року (комісія у складі майстрів по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , 1982 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження зареєстровані але не проживають, даний факт підтверджують сусіди: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 16).

Актом ЛКП «Сяйво» № 235 від 10.06.2019 року (комісія у складі майстрів по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , 1982 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження зареєстровані але не проживають, даний факт підтверджують сусіди: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 17).

Актом ЛКП «Сяйво» № 345 від 12.09.2019 року (комісія у складі майстрів по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , 1982 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження зареєстровані але не проживають, даний факт підтверджують сусіди: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 18).

Актом ЛКП «Сяйво» № 427 від 17.10.2019 року (комісія у складі майстрів по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , 1982 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження зареєстровані але не проживають, даний факт підтверджують сусіди: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.1 9).

Актом ЛКП «Сяйво» № 508 від 28.11.2019 року (комісія у складі майстрів по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) стверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , 1982 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження зареєстровані але не проживають, даний факт підтверджують сусіди: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с. 20).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 , щодо відсутності у неї іншого житла, оскільки станом на сьогодні остання разом із сином ОСОБА_5 проживає у квартирі АДРЕСА_3 (що підтвердила у судовому засіданні). Покликання на те, що вищезазначена квартира належить її колишньому чоловікові теж не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно Паспорта громадянина України (а.с. 42) Відділом РАГС м. Львова 01.10.2005 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_16 , 1982 року народження - інших відомостей, в тому числі щодо розірвання шлюбу у суду немає, а відповідач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх слів.

Згідно наданої адвокатом позивача Піка М. Є . Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дердавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира у якій проживають відповідачі (за адресою: АДРЕСА_3 ) належить на праві приватної власності ОСОБА_16 .

Окрім цього, з Письмових пояснень адвоката Піка М. Є. (та додатків) вбачається, що Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.04.2015 року у справі № 462/8072/14 у судовому засіданні 27.04.2015 року позивач ( ОСОБА_16 ) заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із можливістю примирення із відповідачем ( ОСОБА_3 ). Клопотання позивача - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_16 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишено без розгляду.

Відтак суд виходить з презумпції встановленої ч. 1 ст. 60 СК України, де вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), відтак враховуючи вищезазначене, квартира у якій проживають відповідачі за адресою: АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_3 та ОСОБА_16 ).

У судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 фактично не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує і сама відповідач з 27.02.2019 року. Суд не приймає до уваги покликання відповідача щодо вчинення позивачем перешкод у доступі до квартири, оскільки жодних належних та достатніх доказів суду надано не було.

Аналіз ст. 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач у даній справі довела.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги, відповідачі у спірній квартирі не проживають більше шести місяців, їхні речі у квартирі відсутні, витрати на утримання житла не несуть, не сплачують комунальні послуги, окрім цього у відповідачів є можливість проживання у місці фактичного місця проживання, а саме у квартирі яка належить на праві спільної сумісної власності відповідачу та її чоловіку ОСОБА_16 (за адресою: АДРЕСА_3 ) - відтак позовну заяву слід задовольнити у повному обсязі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна, враховуючи що відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є малолітнім сином ОСОБА_16 , який є власником квартири де відповідачі у двох фактично проживають, відтак суд не вбачає перешкод у проживанні дитини за місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

У силу положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

У відповідності до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 38 від 06.12.2019 року (а.с. 1).

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору солідарно.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (в інтересах якого діє ОСОБА_3 як законний представник малолітнього сина) - судові витрати солідарно на користь ОСОБА_1 в сумі 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );

Відповідач-2: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 );

Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056084, адреса: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34).

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2020 року.

Суддя/підпис/ Н.М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: