Ухвала суду № 92486430, 27.10.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3642/20

Провадження №2/333/2931/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ», 69068, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13В про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням та встановлення заборони здійснювати будь-які дії, –

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю передано цивільну справу №336/3642/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням та встановлення заборони здійснювати будь-які дії.

Крім позовної заяви, до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю передано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №336/3642/20. Зазначену заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій відповідача, що описані у позовній заяві, на даний час унеможливлений доступ позивача до підвалу багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відсутність доступу позивача до зазначеного підвалу обумовлює неможливість для позивача і працівників ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснити ремонт електричної мережі, що знаходиться у підвалі багатоквартирного будинку, для поновлення постачання електричної енергії у нежитлове приміщення, власником якого є позивач. Відсутність постачання електричної енергії у зазначене нежитлове приміщення унеможливлює повноцінне користування позивачем підвалом. Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на наведене нежитлове приміщення. З цих підстав, ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання відповідача демонтувати дверні замки на вхідних дверях підвалу багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для надання можливості позивачу здійснювати ремонт електричних мереж у зазначеному підвалі і поновити електропостачання у нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, власником якого є позивач.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах заяви доказами.

Розглянувши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Відповідно до 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, в порушення ч. 1 ст. 150 ЦПК України, ОСОБА_2 просить суд забезпечити позов до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням та встановлення заборони здійснювати будь-які дії шляхом зобов`язання відповідача демонтувати дверні замки на вхідних дверях підвалу багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для надання можливості позивачу здійснювати ремонт електричних мереж у зазначеному підвалі і поновити електропостачання у нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, власником якого є позивач.

При цьому, у своїй позовній заяві позивачем заявлено до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» вимогу, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права користування підвалом багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом встановлення зобов`язання відповідача зняти листок паперу, за допомогою якого здійснено опечатування вхідних дверей зазначеного підвалу багатоквартирного будинку і демонтувати дверні замки на вхідних дверях зазначеного підвалу багатоквартирного будинку.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Також, в порушення норм цивільно-процесуального законодавства України, ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовує, яким чином невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність станом на час розгляду вказаної заяви правових підстав для забезпечення позову.

А тому, як наслідок, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом відмовляється через недоведеність.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №336/3642/20 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова