Рішення № 92486324, 15.10.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/1034/2020

Справа № 331/1476/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

16.04.2020р. до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за результатом розгляду якої позивач просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Надалі, позовні вимоги позивачем були уточнені, а саме позивач просив суд усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , що чиняться ОСОБА_3 , шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 40).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . У належній позивачу, на праві приватної власності, квартирі зареєстрований ОСОБА_3 . Квартира необхідна позивачу для особистого проживання та проживання членів його сім`ї. Той факт, що в квартирі досі зареєстрована особа, яка не є членом сім`ї позивача, заважає йому повноцінно користуватись своєю квартирою, оскільки він змушений сплачувати великі комунальні платежі за тих людей, які фактично не мешкають у його квартирі та не мають жодного відношення до сім`ї позивача.

Також позивач, у своїй позовній заяві зазначає, що він звертався до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з вимогою зняти з реєстраційного обліку зареєстрованого у кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , проте працівники Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради повідомили, що вони не зможуть зняти відповідача у справі з реєстраційного обліку без відповідного рішення суду. Тому позивач і був змушений звернутися до суду для вирішення зазначеного питання.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, справу призначено у підготовче судове засідання (а.с. 14-15).

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року відкладено підготовче провадження за клопотанням представника позивача (а.с. 44-45).

Ухвалою суду від 07 серпня 2020 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 58).

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач по справі ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надавав.

Представник третьої особа Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надавав.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач та третя особа повідомлені про час та місце слухання справи за адресою їх місцем проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явилмся у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, взявши до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився у судове засідання без поважних причин, не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до статті 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 08.12.2009 року, який був посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2-867 (а.с. 6-8).

До укладення вищезазначеного договору дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , вона належала ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання, який було укладено 13 серпня 2002 року з ОСОБА_7 , який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Є.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2645. Відповідно до умов договору довічного утримання, ОСОБА_6 зобов`язувався довічно утримувати ОСОБА_7 , а остання передала йому у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 88-89).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2016 р. по справі № 331/8159/15-ц встановлено, що «ордер на спірну квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 р. отримала ОСОБА_7 , її перший чоловік та мати чоловіка ОСОБА_8 . Після смерті першого чоловіка ОСОБА_7 , вона 06.11.1985 р. уклала шлюб з ОСОБА_3 і, згідно паспортних даних, 13.11.1985 р. він був зареєстрований у спірній квартирі.

08 листопада 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , згідно з яким ними було приватизовано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру було зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 16.11.2001 року за № 189/34760 і видано технічний паспорт. Відповідно до правовстановлюючих документів, спірна квартира була приватизована в частинах - 1/2 була зареєстрована за ОСОБА_3 , а 1/2 за ОСОБА_7

23 липня 2002 року ОСОБА_3 уклав з дружиною договір дарування, відповідно до якого належну йому 1/2 частину спірної квартири він подарував ОСОБА_9 . Вказаний договір було нотаріально посвідчено.

13 серпня 2002 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_6 договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Євгенієм Олександровичем. Відповідно до умов договору довічного утримання, ОСОБА_10 зобов`язувався довічно утримувати ОСОБА_7 , а остання передала йому у власність належну їй спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

08.12.2009 р. відповідач ОСОБА_6 уклав зі своїм сином ОСОБА_2 договір дарування, за яким безоплатно передав останньому у власність спірну квартиру. Вказаний правочин посвідчено державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Саламатовою М.В. Станом на день розгляду справи право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 .» (а.с. 91-106).

За відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМВ України в Запорізькій області ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що з відповідачем вона знайома, у квартирі він не проживає з кінця січня 2017 року, його особисті речі квартирі відсутні, з кінця січня 2017 року вона його не бачила.

Після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а надалі ОСОБА_2 дозволили ОСОБА_3 мешкати у квартирі АДРЕСА_1 .

Наприкінці січня 2017 року ОСОБА_3 забрала до себе з усіма його речами донька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що з відповідачем вона знайома, у квартирі не проживає з кінця січня 2017 року, після виїзду з квартири вона його не бачила.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та ст..ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Аналізуючи перелічені норми цивільного права, взявши до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., оскільки позов задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні власністю - житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , що чиняться ОСОБА_3 , шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 23 жовтня 2020 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

15.10.2020