Рішення № 92486253, 22.10.2020, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/62/20

Провадження № 2/316/383/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі суду:

головуючого судді: Куценка М.О.,

за участі секретаря судового засідання: Рябуха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

КП «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначив, щоРішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 96 від 11.04.2019 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» КП «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем), з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом всього часу проживання в цій квартирі користується житлово-комунальними послугами: централізоване опалення, водопостачання та водовідведення, але договір з КП «Тепловодоканал» ЕМР не укладав. Відмови від надання послуг від останнього на адресу КП «Тепловодоканал» у встановленому законом порядку не надходило. Оплату ОСОБА_1 за надані житлово-комунальні послуги не здійснює, в зв`язку з чим виникла заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, з централізованого постачання холодної та гарячої води, з централізованого водовідведення за період з 30.04.2019р. по 31.12.2019р. у розмірі 7187,90 грн.

Просять стягнути заборгованість з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення та централізованого опалення за період з 30.04.2019р. року по 31.12.2019р. року у розмірі 7187,90грн., три процента річних від простроченої суми у розмірі 46,12грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 2102,00грн., витрати з надання правової допомоги у розмірі 9000,00грн.

Ухвалою судді від 28.04.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 14).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача- адвокат Сущенко П.Г. через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 65).

Відповідач ОСОБА_1 , та його представник- адвокат Шовкопляс Ю.В. причини неявки не повідомили.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач ОСОБА_1 17.07.2020 року надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що 17.12.2019 року ним було надіслано на адресу позивача 2 екземпляра типового договору про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води, для укладення договору, та запропоновано у разі з незгодою з умовами договору звернутися до суду з позовом для вирішення спірних питань, або у іншому випадку запропонований договір буде вважатися прийнятим та укладеним на його умовах. Відповідь від позивача не надійшла, тому вважає договір на запропонованих ним умовах укладеним. Позиція КП «Тепловодоканал» ЕМР є помилковою, так як рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019р. за № 97 та за № 98 не відповідають вимогам закону та Конституції України, прийняті неуповноваженим органом місцевого самоврядування без належних повноважень. Згідно реєстру НКРЕКП за № 146 КП «Тепловодоканал» ЕМР (код ЄДРПОУ 42346158), включено до реєстру як суб`єкт природно монополії з надання комунальних послуг в сфері послуг з виготовлення та постачання теплової енергії, а тому, повинно мати відповідну ліцензію НКРЕКП на виробництво теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії, однак всупереч діючому законодавству ліцензія видана Запорізькою обласною адміністрацією (а.с. 60-62).

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 96 від 11.04.2019 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» Комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем), з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (а.с. 5). Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 97 від 11.04.2019 р. встановлені тарифи для Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (а.с. 6).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», послуги, які спрямовані на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням є комунальними послугами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Згідно довідки Сектора реєстрації ЕМР № 98/01-23-12 від 17.01.2020 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Договір між ОСОБА_1 та КП «Тепловодоканал» ЕМР не укладений, але протягом всього часу проживання у вищезазначеній квартирі відповідач користується житлово-комунальними послугами: централізоване опалення, водопостачання та водовідведення. На теперішній час відмови від надання послуг від відповідача на адресу позивача у встановленому законом порядку не надходило. ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаною адресою та користується послугами позивача.

Тобто, наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з постачання холодної води та водовідведення гарячої та холодної води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 62 ЖК України, до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Виходячи з положень п.6 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до діючого законодавства України цивільні права та обов`язки виникають не тільки із договору, а також із інших дій осіб - учасників цивільного обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. На підставі ч. 2 цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що між КП «Тепловодоканал» ЕМР та відповідачем фактично склалися договірні відносини по споживанню житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Правовідносини щодо прав та обов`язків між виконавцем і споживачем з надання послуг з водопостачання та водовідведення, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов`язків регулюються ст.ст.19-23 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, з наступними змінами та доповненнями, нормами Житлового кодексу України, а також умовами укладеного договору.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Позивачем при обчисленні розміру заборгованості враховані тарифи на відповідні послуги, які були встановлені Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 97 від 11.04.2019 р.

Згідно довідки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з квітня 2019р. по грудень 2019р. за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість з житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення в сумі 7187,90грн. (а.с. 10).

Згідно зі ст. 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг(виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 18 вищевказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Обов`язок щодо внесення плати за комунальні послуги також передбачений ст.ст. 67, 68 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15, встановлення факту, що особа в певний період отримував надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, дає підстави для висновку по те, що у такому випадку між особою і позивачем склалися фактичні договірні відносини, у зв`язку з чим позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В порушеннях умов та вимог діючого законодавства України, оплата відповідачем за надані житлово-комунальні послуги не здійснювалась, в зв`язку з чим виникла заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, з централізованого постачання холодної та гарячої води, з централізованого водовідведення за період з 30.04.2019р. по 31.12.2020р. у розмірі 7187,90 грн.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач, як споживач, зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення його від оплати послуг, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За змістом частини першої ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно- правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора- вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2019 року у справі №437/2726/13-ц (провадження № 61-22335св18).

Таким чином, підлягає задоволенню і вимога про стягнення з ОСОБА_1 на корить КП «ТВК» ЕМР трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 46,12грн.

Відповідно до приписів п. 6 ч. 1 ст. 264, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, який зазначає у резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи не містять документального підтвердження витрат на правову допомогу (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), а тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

Згідно платіжного доручення № 75 від 13.01.2020 р. (а.с. 2) позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн., а тому, суд вважає у зв`язку з задоволенням позовних вимог, відповідно до приписів ч. 1 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 42346158, юридична адреса: вул. Курчатова буд.1, а/с 3 м. Енергодар Запорізька область, 71502), заборгованість з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення та централізованого опалення за період з 30.04.2019 року по 31.12.2019 року у розмірі 7187 (сім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 90 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 46 (сорок шість) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 42346158, юридична адреса: вул. Курчатова буд.1, а/с 3, м. Енергодар, Запорізька область, 71502), витрати на оплату судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.

У решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням вимог п. 3 Розділу ХIІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. О. Куценко