Ухвала суду № 92485939, 28.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

28.10.2020 Справа № 2-4952/11

Справа №2-4952/11

Провадження 4-с/756/188/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О. дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії (бездіяльність), рішення державного виконавця Дякона Н.М., заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії (бездіяльність), рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дякона Н.М. в межах виконавчого провадження ВП№44453918, яке відкрито 26 серпня 2014 року, просить суд: поновити строки на оскарження неправомірних дій державних виконавців, які вчинялися до 30 липня 2018 року; визнати, що строк не пропущений щодо оскарження доручення та постанови державного виконавця Дякона Н.М. від 30 липня 2018 року; визнати незаконним перебування в провадженні державного виконавця Дякона Н.М. ВП№44453918 без постанови про передачу від іншого державного виконавця Новак Г., яке відкрито 26 серпня 2014 року, строки стягнення за яким скінчилися у 2015 році; визнати неправомірними (незаконними) усі без виключення рішення (постанови, доручення, акти, запити, арешти тощо) дії державних виконавців Новак Г. та Дякона Н.М. , зокрема останні доручення та постанову від 30 липня 2018 року та скасувати їх; визнати, що державний виконавець Дякон Н.М. неправомірно бездіяв щодо не порушення законності та прав ОСОБА_1 , коли не перевірив на відповідність виконавчого листа №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року по рішенню Подільського районного суду м.Києва від 05 грудня 2013 року у цивільній справі №2-4952/11, вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо повноважень судді Захарчук С.С. після того, як йому стало відомо від ОСОБА_1 11 травня 2018 року та 13 липня 2018 року про те, що виконавчий лист підписаний не уповноваженою особою і резулятивна частина якого підроблена; визнати неправомірною бездію (мовчазна відмова) державного виконавця від звернення до суду з цього приводу та не повернення листа до суду, як такого що не відповідає вимогам закону і неможливістю його виконання; зобов`язати державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в м. Києві Дякона Н.М. повернути виконавчий лист №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року до Подільського суду після закінчення ВП№44453918 відповідно ЗУ «Про виконавче провадження»; зупинити стягнення за виконавчим листом; зобов`язати державного виконавця Дякона Н.М., що вдався до підроблення виконавчих процесуальних документів з`явитися до суду з оригіналом та копією ВП№44453918, оскільки за ним водиться ще й недобросовісність щодо надання відповідних копії документів, які в нього перебувають у відповідному обсязі, ніж ті, що він надає.

В мотивування скарги зазначає, що Подільським районним судом м.Києва на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2013 видано 06 серпня 2014 року чотири виконавчих листа №2-4952/11. Скаржник вважає, що виконавчий лист не відповідає резолютивній частині рішення суду, на її думку, яким відмовлено у стягненні коштів з ОСОБА_1 . Вважає, що підпис судді, який міститься на виконавчому листі підроблений, через закінчення повноважень судді. Посилаючись що, державним виконавцем незаконно відкрито виконавче провадження ВП№44453918 де боржником зазначена ОСОБА_1 .

Посилаючись на смерть боржника ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає що разом із його смертю припинились зобов`язання, яке забезпечувала ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст.608 ЦК України наполягала на закінченні виконавчого провадження та його поверненні.

Скаржник також зазначає про незаконність, на її думку, дій державного виконавця Дякона Н.М. про здійснення доручення Автозаводському В ДВС м.Кременчука щодо здійснення опису та арешту належного їй майна.

Скарга ОСОБА_1 надійшла до Подільського районного суду м.Києва 13 серпня 2018 року.

Ухвалами суддів від 15 серпня 2018 року, 06 вересня 2018 року, 27 листопада 2018 року, 30 листопада 2018 року, 06 грудня 2018 року задоволено заяви про самовідвід.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2020 року, розпорядженням Голови Подільського районного суду м.Києва від 24 вересня 2020 року №9 щодо направлення справи за підсудністю справу №2-4952/11, провадження 4-с/758/54/20 передано до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2020 року головуючим в даній справі визначено суддю Яценко Н.О.

Як видно зі скарги та наданих в її обґрунтування доказів, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2013 позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання траншу - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 371 431, 78 дол. США, еквівалент суми 2 967739, 92 грн. боргу по капіталу, 12 111, 83 дол. США, еквівалент суми 96773, 52 грн. боргу по процентах по графіку, 142,41 грн. комісії за управління кредитом, 37 122,01 грн. пені. Вирішено питання про стягнення судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненим, та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_4 про визнання договору про надання траншу недійсним.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2014, вказане рішення Подільського районного суду м. Києва в частині первісних позовних вимог скасовано, ухвалено нове, яким солідарно з ОСОБА_4 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за рамковою угодою №9 від 12 жовтня 2007 року та Договором про надання №20.1215/9 від 12 жовтня 2007 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 371 431,78 доларів США, еквівалент суми 2 968 854 грн. 22 коп. боргу по капіталу, 12 111, 83 доларів США, еквівалент суми 96 773 грн. 52 коп. боргу по процентах згідно графіком та 37 122 грн. 01 коп. пені; солідарно з ОСОБА_4 стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за рамковою угодою №9 від 12 жовтня 2007 року та Договором про надання №20.1215/9 від 12 жовтня 2007 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 371 431,78 доларів США, еквівалент суми 2 968 854 грн. 22 коп. боргу по капіталу, 12 111, 83 доларів США, еквівалент суми 96 773 грн. 52 коп. боргу по процентах згідно графіком та 37 122 грн. 01 коп. пені. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

На виконання вказаного рішення суду 06.08.2014 Подільським районним судом м. Києва було видано чотири виконавчі листи за №2-4952.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом досліджено відомості наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі 2-4952/11 та встановлено, що після ухвалення остаточного рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2014 в даній справі, зі скаргами та заявами ОСОБА_1 постановлено 137 процесуальних рішення. У провадженні Оболонського районного суду з жовтня 2017 року щодо оскарження дії (бездіяльності) державного виконавця стосовно примусового виконання рішення суду постановлено з жовтня 2017 року 32 процесуальних рішення. Дані обставини свідчать про те, що скаржник ОСОБА_1 вчиняє дії для блокування та приведення до фактичної неможливості виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на міжнародну практику становлення та визначення меж зловживання процесуальними правами, варто зазначити правові позиції Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа № 530/725/18).

Відповідно до положення ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 року у справі за заявою №48553/99 «СовтрансавтоХолдінг проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу , не може бути поставлено під сумнів.

При дослідженні вимог поданої скарги ОСОБА_1 та процесуальних рішень прийнятих за наслідками розгляду чисельних скарг, заяв, які раніше неї було подано до суду стосовно примусового виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2014 року в справі № 2-4952/11 приходжу до висновку, що усі дії скаржника направлені не для захисту порушених, невизнаних чи оспорювальних прав, а з метою блокування та невиконання судового рішення, щодо стягнення з неї грошових коштів, як з поручителя. Тому що усі порушені в скарзі питання були предметом судового розгляду та стосовно них постановлено судові рішення, як не скасовано та набрали законної сили.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року (справа 2-4952/11, провадження 6/756/79/19) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність державних виконавців, яка виразилася у відмові закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою цього ж суду від 25 квітня 10 червня 2019 року (справа 2-4952/11, провадження 6/756/54/19) заяву ОСОБА_1 про заборону вчиняти виконавчі дії та зупинення стягнення у виконавчому провадженні, залишено без задоволення.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року (справа 2-4952/11 провадження 6/756/66/19) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Мотивами поданої ОСОБА_1 заяви було посилання заявника на те, що боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та правовідносини між сторонами припинено, тому виконавчі листи не підлягають виконанню. Аналогічні вимоги заявлені в скарзі, що є предметом даного розгляду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року (справа 2-4952/11, провадження 4-с/756/83/19) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги на дії виконавця Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Коротких Дмитра Григоровича, заінтересовані особи: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в м.Києві Дякон Назарій Миколайович, Автозаводський районний відділ державний виконавчий служби м.Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, ПАТ «ПроКредит Банк». В даному провадженні було об`єднано два провадження разом з 4-с/756/84/19, оскілки порушені питання стосуються одного виконавчого провадження ВП№44453918, стосовно примусового виконання виконавчого листа №2-4952/11.

В даній справі судом досліджувались порушені скаржником питання щодо законності відкриття виконавчого провадження за виданими судом виконавчими листами у справ №2-4952/11. Також судом досліджувались та наводились мотиви відмови в задоволенні скарги щодо законності для зупинення та невиконання доручення та постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в м.Києві Дякона Н.М. від 30 липня 2018 року, не вжиття заходів щодо повернення вказаної ухвали до суду чи органу, що її надіслав, не закінчив виконавче провадження в частині неможливості виконання судового рішення. За відсутністю обов`язку боржника у ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-4952 від 6 серпня 2014 року, що виданий на виконання рішення Подільського районною суду м. Києва від 5 грудня 2013 року, за яким ІІАТ «ПроКредит Банк» було відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 , що була поручителем за основним зобов`язанням позичальника, з якого за вказаним рішенням суду від 5 грудня 2013 року стягнута заборгованість, на виконання рішення видано виконавчий лист №2-4952/11, що перебував на виконанні ВПР УДВС ГТУІО в Полтавській області у ВП №48764059, за яким виконавче провадження закінчено постановою від 27 липня 2018 року, в зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за відсутності правонаступників за його борговими зобов`язаннями.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року (справа 2-4952/11 провадження 6/756/68/19) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про зупинення стягнення за виконавчими листами та закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою цього ж суду від 15 листопада 2019 року в цій же справі 2-4952/11, інше провадження 6/756/44/19, У задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковський Тарас Олександрович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дякон Назарій Миколайович, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Мотиви з яких в даному провадженні ОСОБА_1 зверталась до суду із вимогою про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, аналогічні вимогам та мотивам заявлених скаржником в даній справі.

Ухвалою цього ж суду від 29 листопада 2019 року (справа 2-4952/11 провадження 6/756/67/19) у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про зупинення стягнення за виконавчими листами, визнання їх такими, що не підлягають виконанню - відмовлено.

Крім того, ухвалами суду від 22 вересня 2020 року, 05 жовтня 2020 року, 12 жовтня 2020 року заяви ОСОБА_1 про неправомірну бездіяльність державного виконавця та повернення виконавчих листів без виконання, повернуто заявнику без розгляду.

На підставі викладеного, приходжу до висновку про необхідність повернення скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії (бездіяльність), рішення державного виконавця Дякона Н.М., заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, поданої 13 серпня 2018 року у зв`язку із зловживанням боржником своїми процесуальними правами та неодноразовим зверненням із тотожними вимогами до суду, які вже були предметом розгляду та дослідження судом їх законності та правомірності дії державного виконавця Дякона Н.М. в межах виконавчого провадження ВП№44453918, яке відкрито 26 серпня 2014 року.

Крім того, слід зауважити, що скаржник не оскаржує конкретне визначене процесуальне рішення прийняте державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а ставить питання про визнання неправомірними (незаконними) усі без виключення рішення (постанови, доручення,акти, запити,арешти тощо) дії державних виконавців Новак Г. та Дякона Н.М. , що свідчить про штучність заявлених вимог та доводить факт зловживання скаржником ОСОБА_1 процесуальними правами, щодо оскарження дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

В даному випадку, право скаржника ОСОБА_1 на доступ до суду в аспекті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде порушеним, оскільки вона по-перше його використала, тому що зверталась вже з аналогічними вимогами до суду, які розглянуто та стосовно яких постановлені судові рішення. По-друге, скаржник ОСОБА_1 не позбавлена права конкретизувати заявлені вимоги та звернутися до суду зі скаргою на конкретно визначену дію (бездіяльність), рішення державного виконавця, яку вона вважає незаконною, що обумовило чіткі межі її розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 260,261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії (бездіяльність), рішення державного виконавця Дякона Н.М., заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, повернути заявнику.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі продовження зловживання нею процесуальними правами судом може бути застосований захід процесуального примусу, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя Н.О. Яценко