Рішення № 92484601, 26.10.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3686/20

провадження №2/216/3011/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бутенко М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Клименко О.В.

без застосування технічного запису

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом КПТМ "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

СУТЬ СПОРУ:

24.06.2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії. Просять суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 592,06 грн., суму збитків інфляції – 228,74 грн., 3% річних – 343,77 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, про що свідчить лист-повідомлення суду від 08.07.2020 за вих. № 11436, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подала до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв`язку із виконанням послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до нього мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення та Правила надання населенню послуг централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Відповідачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу АВА №508878, виданий 22.04.1999 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І.

На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 . Тому як вищезазначений будинок є багатоповерховими, опалення до приміщення Відповідача здійснюється від транзитних трубопроводів житлових будинків і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію в належному йому приміщенні.

Постачання теплоносія на протязі всього періоду, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду».

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності.

Згідно постанови КМУ № 955 від 10.07.06р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води» встановлено, що тарифи формуються для трьох категорій споживачів – населення, бюджетні установи та інші споживачі. Для категорії «інші споживачі» застосовується до юридичних осіб (окрім бюджетних установ), фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності за нежитловими приміщеннями. Оскільки власник приміщення не має можливості бути віднесеним до категорії споживачів № 1 чи № 2, він автоматично відноситься до 3-ї категорії «інші споживачі».

За період з 05.11.2018 р. по 16.04.2020 р. КПТМ «Криворіжтепломережа» поставило, а ОСОБА_1 прийняв теплову енергію на суму 19 592,06 грн., проте не сплачував вартість отриманої теплової енергії за тарифами передбачених для категорії «інші споживачі».

Облік споживання теплової\ енергії здійснюється з шляхом розрахунку пропорційного навантаження на опалення площі будинку АДРЕСА_2 в цілому та приміщення відповідача, а сааме: 0,0690 Гкал/год : 859,80 м.кв. х 70,0 м.кв. = 0,0056 Гкал/год, де,

- 0,0690 Гкал/год – теплове навантаження всього житлового будинку;

- 859,80 м.кв.- загальна площа житлового будинку;

- 70,0 м.кв. – площа приміщення №3 (яким володіє відповідач);

- 0,0056 Гкал/год - теплове навантаження на приміщення №3.

Тарифи на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачені::

за період з 28.10.2018р. по 31.12.2018р. тариф за 1 Гкал 2040,05 грн. (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.18 р. для потреб інших споживачів);

за період з 01.01.2019р. по теперішній час тариф за 1 Гкал 1715,15 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1715 від 10.12.18 р. для потреб інших споживачів).

Відповідно до положень статуту, КПТМ «Криворіжтепломережа» створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам.

КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів ЗУ «Про природні монополії» відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно ст.19 ЗУ «Про теплопостачання», позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії.

Згідно ст. 1 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-IV житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки передбачені договором або Законом та відповідно ст.18 Постанови КМУ №630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим…»

Обов`язок Відповідача утримувати належне йому приміщення передбачено ч.4 ст.319 і ст.322 Цивільного Кодексу України, в яких зазначено, що власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зобов`язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи – підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для «інших споживачів» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2018 р. у справі № 904/6293/17)

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” та п. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” обов`язок укладання договору покладено на споживача.

Згідно ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. У Відповідача виникло зобов`язання перед КПТМ «Криворіжтепломережа» на підставі застосування ч. 1 ст. 11 ЦК України, де вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Законодавством з надання послуг теплопостачання не передбачено право теплопостачальної організації відключити споживача від мережі теплопостачання за не укладання договору.

За ч.2 ст. 509 ЦК України - зобов`язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу.

Обов`язок Відповідача утримувати приміщення передбачено ч.4 ст. 319 і ст.322 Цивільного Кодексу України, в яких зазначено, що власність зобов`язуе і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Відповідача виникло зобов`язання перед КПТМ «Криворіжтепломережа» на підставі застосування ч. 1 ст. 11 ЦК України, де вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законадавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогіею породжують цивільні права та обов`язки. Законодавством з надання послуг теплопостачання не передбачено право теплопостачальної організації відключити споживача від мережі теплопостачання за не укладання договору.

Таким чином, зобов`язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Окрему позицію з цього приводу була висловлено у Постанові Верковноrо Суду України від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц (провадження № 61-30699 св 18) — Аналіз вищенаведених положень свідцить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово- комунальних послуг не може бути підставою для звільненнн споживача від оплати послуг у повному обсязі .

Свої зобов`язання КПТМ «Криворіжтепломережа» виконало, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчога комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», але Відповідач у порушення ст. 67,68,162 Житлового Кодексу України, ст. 20, 32 Законy Украіни "Про житлово-комунальні послуги " оплату за отриману теплову енергію не робив.

Відсутність письмового договору щодо теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати отриманих послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідач отримував послуги, в законний спосіб від послуг не відмовлявся. За умов постачання однією стороною теплоносія та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні відносини.

В розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Боржника виконання його обов`язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і законv, а за відсутності таких вимог і угод — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Викодячи із положень статгі 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одночасно з цим, як вбачається зі статгі 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов°язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимоrу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позивачем було нараховане індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума збитків від інфляиії складає — 228, 74 грн. (з січня 2019 р. по лютий 2020 р.), 3 % річних — 343, 77 грн. (з 21.02.2018 р. по 11.03.2020 р.).

Нарахування ж інфляційник втрат на суму боргу і 3% річних виникають на підставі закону (ст. 625 ЦК України), та вони входять до складу грошового забов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 193, 216 ЦК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 20, 162-164 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 257, 264, 268, 319, 322, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 614, 625 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , власник нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ), на Користь комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50099, місто Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9, НОМЕР_2 , АТ «Ощадбанк» ЄДРПОУ 03342184), заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 592,06 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 06 копійок), суму збитків інфляції – 228,74 грн. (двісті двадцять вісім гривень 74 копійки), 3% річних – 343,77 грн. (триста сорок три гривні 77 копійок) та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Бутенко